Історія української культури

які відображають побачене художником у навколишньому житті. З творів Капитона Павлова, які дійшли до нас, видно, що майстер працював переважно в портретному жанрі, іноді оживляючі свої твори побутовими деталями. Про це свідчать, зокрема, його «Автопортрет», «Портрет доньки художника», «Хлопчик з голубком». Утім, серед його творів є також жанрові картини («Діти будують картковий дім», «Бондар»), пейзажі («Церква Спаса Нерукотворного у Полтаві»). Стилеві майстра була притаманна стримана кольорова гама, реалістична манера малюнку, цікаве світлотіньове моделювання облич персонажів. Гаврило Васько здобув визнання як портретист насамперед завдяки серії портретів тогочасних українських діячів, виконаних на замовлення В. Тарновського для його приватного музею. Особливе місце у творчій спадщині художника посідає картина «Портрет юнака з сім’ї Тамари». На своєму полотні портретист створив витончений образ юного художника з палітрою і пензлями в руках. Виникає враження, що за мить він почне писати картину, а зараз лишень замислився над тим, яким буде перший мазок його пензля. Протягом першої половини ХІХ ст. український живопис ніби збирав та згуртовував свої сили. Переосмислюючи традиції європейського живопису, українські майстри виробляли власний стиль, створювалося підґрунтя, на якому відбувся розквіт українського живопису у другій половині ХІХ ст. Творчість Т. Шевченка вважають значним досягненням українського мистецтва ХІХ ст. Він є автором понад 1 тис. творів, виконаних у різних жанрах образотворчого мистецтва. Шлях Шевченка до оволодіння мистецтвом живопису був складним. Обдарований від природи хлопець змалку відчув потяг до малювання. Одначе попервах пан хотів зробити з хлопця свого слугу, але згодом, помітивши його здібності, відправив вчитися до Петербурга, щоб мати власного живописця. Завдяки допомозі друзів Шевченка викупили з кріпацтва, і він став навчатися в Академії мистецтв. Серед картин, написаних художником у ці роки, є серія композицій, виконаних тушшю та аквареллю на історичні теми («Смерть Олега, князя древлянського», «Смерть Сократа», «Смерть Богдана Хмельницького»). Написані Шевченком портрети П. Енгельгардта, К. Абази, Є. Гребінки засвідчили, що він досяг майстерності й у виконанні акварельного портрета. Подальша творчість Шевченка стала свідченням того, як поступово міцнів його талант живописця. Визнання серед викладачів Академії та друзів здобули його картини «Циганка-ворожея», «Катерина», «Хлопець-жебрак дає хліб собаці». Одночасно з майстерним виконанням кожен із цих творів мав соціальну спрямованість, розкривав неприховану життєву правду народного життя. У ті роки з’явилися також «Портрет невідомого», «Портрет дівчини з собакою», «Портрет невідомої у намисті» та ін. Усього протягом життя Шевченко створив понад 130 портретів. Найпомітнішим з-поміж них уважають «Автопортрет» художника, створений 1841 р. У ньому повною мірою виявився талант Шевченка як майстра реалістичного портрета з певним романтичним забарвленням. Цим твором він довів також своє майстерне володіння олійною технікою живопису.