Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Історія української культури

Предмет: 
Тип роботи: 
Курс лекцій
К-сть сторінок: 
286
Мова: 
Українська
Оцінка: 

які відображають побачене художником у навколишньому житті. З творів Капитона Павлова, які дійшли до нас, видно, що майстер працював переважно в портретному жанрі, іноді оживляючі свої твори побутовими деталями. Про це свідчать, зокрема, його «Автопортрет», «Портрет доньки художника», «Хлопчик з голубком». Утім, серед його творів є також жанрові картини («Діти будують картковий дім», «Бондар»), пейзажі («Церква Спаса Нерукотворного у Полтаві»). Стилеві майстра була притаманна стримана кольорова гама, реалістична манера малюнку, цікаве світлотіньове моделювання облич персонажів. Гаврило Васько здобув визнання як портретист насамперед завдяки серії портретів тогочасних українських діячів, виконаних на замовлення В. Тарновського для його приватного музею. Особливе місце у творчій спадщині художника посідає картина «Портрет юнака з сім’ї Тамари». На своєму полотні портретист створив витончений образ юного художника з палітрою і пензлями в руках. Виникає враження, що за мить він почне писати картину, а зараз лишень замислився над тим, яким буде перший мазок його пензля. Протягом першої половини ХІХ ст. український живопис ніби збирав та згуртовував свої сили. Переосмислюючи традиції європейського живопису, українські майстри виробляли власний стиль, створювалося підґрунтя, на якому відбувся розквіт українського живопису у другій половині ХІХ ст. Творчість Т. Шевченка вважають значним досягненням українського мистецтва ХІХ ст. Він є автором понад 1 тис. творів, виконаних у різних жанрах образотворчого мистецтва. Шлях Шевченка до оволодіння мистецтвом живопису був складним. Обдарований від природи хлопець змалку відчув потяг до малювання. Одначе попервах пан хотів зробити з хлопця свого слугу, але згодом, помітивши його здібності, відправив вчитися до Петербурга, щоб мати власного живописця. Завдяки допомозі друзів Шевченка викупили з кріпацтва, і він став навчатися в Академії мистецтв. Серед картин, написаних художником у ці роки, є серія композицій, виконаних тушшю та аквареллю на історичні теми («Смерть Олега, князя древлянського», «Смерть Сократа», «Смерть Богдана Хмельницького»). Написані Шевченком портрети П. Енгельгардта, К. Абази, Є. Гребінки засвідчили, що він досяг майстерності й у виконанні акварельного портрета. Подальша творчість Шевченка стала свідченням того, як поступово міцнів його талант живописця. Визнання серед викладачів Академії та друзів здобули його картини «Циганка-ворожея», «Катерина», «Хлопець-жебрак дає хліб собаці». Одночасно з майстерним виконанням кожен із цих творів мав соціальну спрямованість, розкривав неприховану життєву правду народного життя. У ті роки з’явилися також «Портрет невідомого», «Портрет дівчини з собакою», «Портрет невідомої у намисті» та ін. Усього протягом життя Шевченко створив понад 130 портретів. Найпомітнішим з-поміж них уважають «Автопортрет» художника, створений 1841 р. У ньому повною мірою виявився талант Шевченка як майстра реалістичного портрета з певним романтичним забарвленням. Цим твором він довів також своє майстерне володіння олійною технікою живопису.

 
44. Церковне життя в Україні у XVII – XVIII ст.
 
Видатним церковним і культурним діячем першої половини XVII ст. став Петро Симеонович Могила (1596-1647). Він був сином молдовського господаря (князя), навчався у Львівській братській школі й у західноєвропейських університетах, зокрема в Парижі, здобув блискучу європейську освіту. Потім служив у польському війську, брав участь у Хотинській війні, після чого постригся в ченці, у 1627 р. став києво-печерським архімандритом, а з 1632 р. до смерті в 1647 р. – митрополитом київським і галицьким. Він був рішучим противником церковної унії і зробив багато для відбудови, утвердження й розвитку православної церкви й української культури. Він домігся повернення православній церкві від уніатів Софійського собору у Києві, Києво-Видубицького монастиря та деяких інших церков і монастирів, реставрував храми святої Софії, Спаса на Берестові, Михайлівський, Видубицький та ін.
У 1631 р. Петро Могила заснував при Києво-Печерській лаврі школу, яка в 1632 р. була об’єднана з Київською братською школою. Об’єднана школа дістала назву КиєвоМогилянської колегії й незабаром стала вищим освітнім центром для України й усієї слов’янщини. Філію колегії Петро Могила утворив у 1634 р. у Вінниці, а в 1636 р. – латинську колегію в Кременці на Волині. Була розширена Київська друкарня, у якій друкували церковні книги й підручники (у 1635 р. видано «Печерський патерик»).
Петро Могила багато зробив для упорядкування церковного життя, пильно стежив за поведінкою й дисципліною духовних осіб, створив спеціальний духовний суд – консисторію й суворо карав за будь-які гріхи.
Після прийняття Брестської унії в 1596 р. православна церква в Україні була заборонена, і більша частина церков і монастирів перейшла до уніатів. У 1620 р. за сприяння запорізького гетьмана Петра Сагайдачного єрусалимський патріарх Феофан приїжджає в Україну й відновлює Київську митрополію та всю православну ієрархію в Україні (увів у сан київського митрополита й п’ять українських та білоруських єпископів). У результаті Річ Посполита лише на початку 30-х рр. XVII ст. під натиском великих селянських повстань і вимог українських братств офіційно дозволяє православну церкву в Україні, хоча, як і раніше, продовжує її переслідувати.
Наприкінці XVI ст. під керівництвом патріарха Олександрії М. Пігаса була проведена реформа церковного співу, яка протиставила католицькому богослужінню з органною музикою й поліфонічним співом багатоголосий спів за нотами. У XVII ст. в Україні вже склалася своєрідна школа такого співу, а Київ перетворився на центр, де багатоголосий спів досяг своєї мистецької вершини, а пізніше був перенесений у Росію, замінивши там монотонний
Фото Капча