Історичне краєзнавство Донецької області в 50 – 90 – ті роки

Практичне значення дисертації полягає в можливості використання її матеріалів для підготовки фундаментальних праць з історії Донеччини, оновлення діючих музейних експозицій, складання програм краєзнавчої та музейної практики студентiв вузiв, розробки програм краєзнавчої роботи бiблiотек, визначення напрямкiв подальшої дiяльностi Донецької обласної органiзацiї Всеукраїнської спілки краєзнавців, краєзнавчих музеїв областi, розробки заходiв щодо реалiзацiї державної програми вiдтворення видатних пам'яток iсторiї та культури, створення узагальнюючих праць i навчальних посiбникiв з iсторiографiї, музеєзнавства, а також для визначення тематики студентських курсових та дипломних робiт.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що автор:

- комплексно вивчив процес розвитку iсторичного краєзнавства Донеччини як частину загальноукраїнського краєзнавчого руху;

- проаналiзував роботу рiзноманiтних краєзнавчих установ регiону, музеїв Марiуполя, Донецька, Артемiвська щодо їх науково-дослiдницької, освiтянської дiяльностi;

- визначив роль бiблiотек Донеччини у загальнорегiональному краєзнавчому русi та розповсюдженнi знань про рiдний край;

- узагальнив дiяльнiсть науковцiв Донеччини по дослiдженню проблем мiсцевої iсторiї в 50 – 90-тi роки поточного століття;

- охарактеризував роботу окремих краєзнавцiв-аматорiв.

Апробацiя результатiв дисертацiї здiйснювалась на засiданнях кафедри історiї України Донецького держунiверситету, на унiверситетських наукових конференцiях, зокрема, на вузiвськiй науковiй конференцiї професорсько-викладацького складу за пiдсумками науково-дослiдницької роботи, присвяченій 60-рiччю Донецького держунiверситету в 1997р. Дослiдження апробувалося на мiжнароднiй науково-практичній конференцiї «Україна-Грецiя: досвiд дружнiх зв'язкiв та перспективи спiвробiтництва», що вiдбулася в Марiупольському гуманiтарному iнститутi 24-25 травня 1996р. i на VIII Всеукраїнськiй науковiй конференцiї «Iсторичне краєзнавство i культура» в Харковi 23-24 вересня 1997р.

Здобутки автора опубліковані в збiрниках доповідей і повідомлень вищеназваних конференцiй, а також у збiрнику ДонДУ «Нові сторінки в історії Донбасу», збiрнику Запорiзького держунiверситету «Пiвденна Україна ХVIII – XIX cтолiття». Всього сім публікацій, з яких 3 вміщені у фахових виданнях.

 

Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів (дванадцяти підрозділів), чотирьох таблиць, висновків, списку використаних джерел та літератури (380 назв). Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 200 сторінок.

У вступі обгрунтована актуальність теми, визначена її новизна і практична значимість дисертації, окреслені хронологічні рамки дослідження, намічені мета і завдання роботи, предмет дослідження.

У першому розділі “Історіографія. Джерела. Методологія”, що складається з трьох підрозділів, увага приділена історії вивчення проблеми, яка розглядається за хронологічно-проблемним принципом, характеристиці джерел, визначенню методологічних принципів і методів дослідження.

Історіографія даної проблеми дає підстави стверджувати, що вона не досить чисельна. Переважно це статті, тези доповідей на міжнародних, всеукраїнських, регіональних конференціях.

Літературу з порушеної теми можна розподілити на дві групи. До першої відносяться праці, в яких розглядалися загальнодержавні проблеми історичного краєзнавства та характеризувався стан історичного краєзнавства в цілому по Україні. Це власне історіографічна література. Другу групу склали наукові дослідження, розвідки краєзнавців з історії Донеччини, в яких подані здобутки щодо історії краю.

У першій групі привертає увагу колективна монографія, підготовлена співробітниками Інституту історії України НАН України разом з викладачами вузів України “Історичне краєзнавство в Українській РСР”. Її автори здійснили комплексний підхід до вивчення проблем історичного краєзнавства. В цілому позитивно оцiнюючи згадану вище працю, необхiдно вiдзначити i деякi її недолiки. Перш за все звертає на себе увагу заiдеологiзованiсть, що була притаманна радянській історіографії. Цим зумовлений відхід авторів від принципiв об'єктивiзму. Непереконливим, на наш погляд, є висновок, що чисельні науковi дослiдження iсторiї Донеччини вiдповiдали соцiально-економiчному стану регiону. Також у роботi недостатньо висвiтлена iсторико-краєзнавча діяльність музеїв, бiблiотек, Товариства охорони пам'яток iсторiї та культури по регiонах, зокрема, Донеччини.

Протягом 1970 – 1980-х рокiв плiдною була дослiдницька дiяльнiсть П.Т. Тронька, який подавав пiдсумки своєї роботи в чисельних публiкацiях та монографiях. У його працях розкриті науково-методичні та організаційні принципи підготовки та видання багатотомної “Історії міст і сіл Української РСР”. Цим питанням присвячені статті про створення літопису міст і сіл України, про стан та завдання історичного краєзнавства республіки. Водночас у цих працях спостерігається iдеалiзацiя тодішньої пам'яткоохоронної системи, роботи народних унiверситетiв, музеїв на громадських засадах, а також перебiльшення ролi полiтичного керiвництва в органiзацiї краєзнавчих досліджень в умовах однопартiйної системи.

У 90-ті роки ряд праць П.Т. Тронько присвятив проблемам вивчення мiсцевої iсторiї, якi залишалися поза науковим дослiдженням. Серед них заслуговують на увагу статті «Краєзнавство на Українi: традицiї i перспективи» та «Краєзнавство у вiдродженнi духовностi та культури». Уних висвiтленi основнi проблеми розвитку краєзнавства на сучасному етапi. Ці роботи акцентують увагу на загальноукраїнських проблемах розвитку iсторичного краєзнавства, не зосереджуючись на окремих мiсцевостях України, зокрема на Донеччинi.

Пильну увагу дослiдникiв привернула iсторiя виникнення та розвитку пiдприємств. Значний доробок в її