Історичні етапи становлення логістики як науки

Однак більш повне поширення логістики було неможливим через недостатній розвиток інфраструктурної бази матеріальних та інформаційних потоків, адекватних організаційних форм, які б відповідали господарському механізму. На практиці основна увага була звернена на вирішення часткових проблем: розвиток складських комплексів і оперативних транспортних засобів, інформаційних мереж і банків даних, методів управління матеріальними потоками на окремих ділянках кругообігу засобів.

У цей період починає приходити розуміння двох ключових положень, які були згадані вище, а саме:

існуючі відокремлено потоки матеріалів у виробництві, зберіганні і транспортуванні можуть бути взаємопов'язані єдиною системою управління;

інтеграція окремих функцій фізичного розподілу матеріалів може дати істотний економічний ефект.

Одним із ключових факторів стрімкої експансії логістики у західний бізнес стало виникнення концепції загальних витрат у фізичному розподілі. Зміст концепції полягає в тому, що можна так перегрупувати витрати в дистрибуції, що загальний їх рівень на просування товарів від виробника до споживача зменшиться. Так, перевівши перевезення товарів з автомобільного транспорту на повітряний, можна уникнути необхідності створення проміжних складів, тобто виключити витрати на складування, зберігання і управління запасами. І хоча витрати на саме транспортування зростуть, загальний їх рівень у розподільній мережі зменшиться.

Даний приклад підкреслює внутрішні взаємини між двома найважливішими логістичними функціями: управлінням запасами і транспортуванням. Концепція загальних витрат стала базисом для розвитку методології прийняття логістичних рішень.

Основними тенденціями на ринку стали посилення уваги до покупців (зокрема, збільшення частки сервісних послуг) і поява великої кількості різноманітних товарів, які задовольняють однакові потреби (конкурентних товарів). Швидкий розвиток ринкових структур змусив організації шукати нові шляхи координації попиту та пропозиції, кращого обслуговування споживачів. Виникли нові логістичні підходи до скорочення циклів замовлення і виробництва продукції. Велика розмаїтість товарів майже автоматично привела до значного зростання витрат на створення і підтримку запасів у системах дистрибуції, що, у свою, чергу потребувало пошуку нових шляхів вдосконалення товаропровідних структур і зниження витрат у процесах фізичного розподілу.

За бурхливим економічним ростом після другої світової війни до середини 1960-х років намітився помітний спад виробництва і скорочення довгострокового прибутку виробників, що підсилило вплив фактору витрат виробників продукції. Це змусило менеджерів шукати нові шляхи підвищення продуктивності праці, зниження витрат у виробництві і дистрибуції. Нові логістичні концепції надали їм таку можливість.

Науково-технічний прогрес в економіці індустріально розвинених країн привів до необхідності вирішення багатоальтернативних і оптимізаційних завдань, таких, наприклад, як вибір виду транспорту, оптимізація розміщення виробництва і складів, оптимальна маршрутизація, управління багатоасортиментними запасами продукції, прогнозування попиту і потреб у ресурсах і т. д. Ці завдання не могли залишитися без уваги комп'ютерних технологій, які почали активно впроваджуватися в бізнес із середини 1950-х рр.

Наприкінці 1960-х років на Заході була сформульована так звана концепція бізнес-логістики як інтегрального інструмента менеджменту. Основний зміст концепції зводився до наступного: «Логістика – це менеджмент всіх видів діяльності, які сприяють руху і координації попиту та пропозиції на товари в певному місці і у заданий час».

До початку 1970-х років були сформульовані фундаментальні принципи бізнес-логістики, і деякі західні фірми почали їх успішно застосовувати на практиці. Однак для більшості фірм, зацікавлених у підвищенні прибутку, логістичний підхід до контролю і зменшення витрат ще не став очевидним. Крім того, спроби впровадити логістичну координацію натрапили на протидію середнього і навіть вищої ланки менеджменту. Менеджери, які протягом тривалого часу звикли виконувати традиційні функції, наприклад закупівлі, транспортування, вантажопереробки, часто перешкоджали впровадженню організаційних змін, необхідних для реалізації наскрізного управління матеріальними потоками на основі концепції зниження загальних витрат. Додаткові труднощі створювали вже існуючі на той час системи бухгалтерського обліку, не пристосовані для виділення і контролю складових логістичних витрат та оцінки фінансових результатів логістичних операцій фірм.

Для цього етапу розвитку логістики стала характерної оптимізація в сфері обігу. Було встановлено, що оптимізації окремих складові діяльності фірми явно недостатньо, тому що будь-яка зміна витрат в одному з видів діяльності (перевезення, виробництво, складування) фірми неодмінно чинить вплив на сполучені процеси, і далеко не завжди сприятливий.

Саме на початку цього етапу в наукових розробках і господарській практиці в області координації складування і транспортного обслуговування замість терміну «управління фізичним розподілом продукції» почали використовувати термін «логістика». Така зміна не носила формального характеру: логістичні дослідження вийшли за рамки управління фізичним розподілом продукції, у них знайшло відбиття більше широке коло питань, пов'язаних з оптимальним використанням всього ресурсного потенціалу фірми. Мінімізація витрат фірми стала функцією комплексу економіко-організаційних заходів. У цей період інтеграційна основа логістики розширилася і стала охоплювати виробничий процес.

З 1980-х до середини 1990-х років спостерігається стрімкий розвиток маркетингової та інтегральної концепцій логістики в індустріальних країнах Заходу. Дійсно, за цей період теорія і практика логістики просунулися далеко вперед, набагато перевершивши рівень, досягнутий у попередні десятиліття. Визначальною ідеєю розвитку логістики в цей час була максимальна інтеграція логістичних функцій фірми і її логістичних партнерів у так званому повному логістичному ланцюзі: «закупівлі-виробництво-дистрибуція-продаж» для досягнення кінцевої мети бізнесу з мінімальними витратами.

У розглянутий період відбулися істотні зміни у світовій економіці, які пояснюють феномен логістичного «зльоту»:

революція інформаційних технологій і впровадження персональних комп'ютерів (ПК) ;

глобалізація ринку;

зміни в державному регулюванні інфраструктури економіки;

повсюдне поширення філософії загального управління якістю;

ріст партнерства і стратегічних союзів;

структурні зміни в організаціях бізнесу.

На цьому етапі визначальною стала реалізація принципу руху ресурсів і продукції «точно в строк» із широким використанням інформатики та оптимізації виробництва. Суть підходу полягає в тому, що в основному виробництві використовується технологія, яка дозволяє обходитися без формування в запасах істотних обсягів матеріалів, сировини, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, у той час як у системі забезпечення передбачаються поставки в строго певний час через відповідні інтервали.

Завдяки цьому логістика розглядається як один з факторів конкуренції і як сучасна ринкова концепція, для якої характерне визнання комерційної ролі транспорту і матеріально-технічного забезпечення у загальній структурі фірм. Підрозділи фірм, які займаються доставкою і зберіганням товарів і матеріалів, які нерідко розглядалися раніше як ланка оптової торгівлі, з існуванням якої доводиться миритися, почали набувати відповідної ваги і значення. Тепер стратегія фірм розробляється за участю керівництва зазначених структурних підрозділів.

Розвиток інтеграції світової економіки і глобалізація ринку сприяли створенню міжнародних логістичних систем. Великі західні фірми прагнули виробляти продукцію для світового ринку в тих регіонах, де можна було знайти найбільш дешеву сировину, компоненти і трудові ресурси. Ліквідація традиційних національних, торговельних, митних, транспортних та інших бар'єрів (як це відбулося в країнах ЄС і між США та Канадою) зробила можливим вільне переміщення товарів, послуг і людей через кордони, підсиливши значимість міжнародної логістичної координації. На міжнародній арені логістична діяльність стала більш комплексною, а такі проблеми, як розміщення виробництва і центрів дистрибуції, вибір видів транспорту, типів сервісу, методів управління запасами, проектування адекватних комунікаційних та інформаційних систем, вимагали нових навичок логістичного менеджменту. З початку 1990-х років почли активно розроблятися і впроваджуватися міжнародні програми і проекти, у яких логістиці приділялася провідна роль.

Еволюція логістики за кордоном доводить, що вона стає одним з найважливіших стратегічних інструментів у конкурентній боротьбі для багатьох організацій бізнесу, а ті фірми, які використовують концепції інтегрованої логістики, як правило, покращують свої позиції на ринку.

 

 

Глогусь О. Логiстика: Навчальний посiбник. – Тернопiль: Економiчна думка. 1998. – 166 с.

Кристофер М. Логистика и управление цепочками поставок. – СПб. : Питер, 2004; Пер. с англ. : – 316 с.

Линдерс М. Р., Фирон Х. Е. Управление снабжением и запасами. Логистика /Пер. с англ. – СПб. : ООО «Виктория Плюс», 2002; Пер. с англ. : – 768 с.

Пономарьова Ю. В. Логiстика: Навчальний посiбник. – К. : Центр навчальної лiтератури, 2003. – 192 с.

Сток Дж. Р., Ламберт Д. М. Стратегическое управление логистикой: Пер. с 4-го англ. изд. – М. : ИНФРА-М, 2005. – 797 с.

Уотерс Д. Логистика. Управление цепью поставок: Пер. с англ. – М. : Юнити-Дана, 2003 – 503 с.