Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Історичні корені розвитку соціальної допомоги в Росії

Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
14
Мова: 
Українська
Оцінка: 

держави орієнтуються не лише на бідні верстви населення. Уряд ставить на меті сприяти економічній активності працездатних громадян, спрямовує зусилля на підвищення доходів громадян як запобіжний захід від бідності. Проте підтримка працюючих розглядається перш за все з точки зору перекладення на них частини обов'язків і фінансових витрат держави в частині соціального забезпечення і захисту, а не як підтримка головного ресурсу майбутнього економічного розвитку – людського капіталу. Такий підхід віддаляє Україну від цивілізованих країн і наближає до слаборозвинених, перешкоджає запровадженню в Україні реального соціального консенсусу навколо цілей соціально-економічного розвитку.

Реалізація реформ у сфері соціального страхування сприятиме в перспективі перерозподілу часток платежів у страхові фонди від роботодавців і застрахованих осіб, знизить податкове навантаження на підприємців. Персоніфікація страхових і пенсійних внесків разом з гнучкою податковою політикою сприятиме виведенню трудових доходів з «тіні», відтоку трудових ресурсів з «тіньового» сектора економіки. Реалізація активної політики зайнятості стимулює безробітних громадян до працевлаштування, що буде вкрай актуально за умови продовження економічного зростання, а узгодження цієї політики із завданнями освітньої галузі щодо підготовки фахівців дозволить вирівняти структуру попиту і пропозиції на ринку праці, задовольнити потреби економіки в кваліфікованих спеціалістах. Реалізація політики щодо підвищення доходів населення дозволить, з одного боку, підвищити платоспроможний попит населення, що стане стимулом розвитку виробництва, а з іншого – дозволить розвивати систему платних послуг в сфері освіти і охорони здоров'я, страхової медицини, що послабить навантаження на бюджет і дозволить поступово зменшити рівень податків на підприємців. Виважена і активна політика доходів буде основою формування, становлення і зміцнення в Україні середнього класу як основи політичної стабільності суспільства, зміцнення демократичних принципів його організації. Такі взаємозв'язки необхідно враховувати під час розробки єдиної державної політики щодо реалізації визначеного стратегічного курсу соціально-економічного розвитку України.
 
3. Соціальна робота в мережі охорони здоров'я
 
На сьогодні необхідно привертати увагу науковців, дослідників, експертів, фахівців, студентів до актуальних питань розробки і впровадження стандартів надання соціальних і медичних послуг, розробки, апробації та оцінки інноваційних моделей соціальних і медико-соціальних послуг, популяризація сучасних наукових, експертних напрацювань у сфері розробки стандартів якості.
Напрямки соціальної роботи в системі охорони здоров'я:
впровадження стандартів надання соціальних і медичних послуг як засіб підвищення якості обслуговування населення;
розробка і застосування інноваційних моделей практики;
актуальні напрями досліджень у сфері соціальної роботи, соціальної політики та охорони здоров'я, що створюють підґрунтя для доказової практики;
підготовка фахівців соціальної сфери і охорони здоров'я з огляду на європейський досвід та на основі доказової практики і управління.
Соціальна робота дозволяє вирішувати широке коло завдань соціального захисту населення. Їх число і розмаїтість напрямків настільки велика, що інколи затіняє основну кінцеву мету соціальної роботи, якою є охорона здоров'я і життя осіб, які обслуговуються соціальними працівниками. Саме тому не випадково, а цілком природно, що серед різновидів соціальної роботи передбачені медичні послуги, причому мова йде не про лікувальні маніпуляції чи оперативні втручання, а про координаційну роботу, яка дозволяє охопити незабезпечених і або осіб у важкій життєвій ситуації послугами, які так чи інакше пов'язані із захистом їх здоров'я, тобто про соціально-медичні послуги населенню вдома. Ця форма соціальної роботи передбачає посередництво між установами охорони здоров'я і населенням.
Медико-соціальна реабілітація інвалідів і осіб літнього та старого віку часто вивчається в рамках загального підходу до реабілітації, статті і публікації з даної проблематики носять фрагментальный характер, що вимагає більше повного вивчення і додаткових досліджень медико-соціальної реабілітації в домашніх умовах.
Зниження рівня здоров'я населення виводить на перший план проблему реорганізації медико-соціальної допомоги. Негативні тенденції розвитку охорони здоров'я виникли давно, але в останні роки вони збільшилися внутрішніми розбіжностями. На хвилі демократичних перетворень звичне протиставлення приватної і державної форм медичної допомоги перестало бути одним з напрямків «ідеологічної боротьби на міжнародній арені». Концептуально це привело до загострення протиріч між існуючою державною системою і ринком медичних послуг. Для їх вирішення необхідна зміна системи надання медико-соціальної допомоги.
Необхідна принципово нова модель медико-соціальної допомоги населенню, яка зачіпає і організацію, і управління, і медичну освіту. Базою для такої нової моделі може послужити реабілітаційна концепція медицини і охорони здоров'я, а передумовою безболісного її впровадження в реально існуючу систему медико-соціальної допомоги населенню, безумовно, є підготовка фахівців з відповідним світоглядом.
Головним завданням працівників служби медико-соціальної допомоги є допомога людям свідомо контролювати і поліпшувати власні життєві ситуації з метою довгострокової профілактики розладів і поліпшення здоров'я. Саме такий підхід є принципово важливим у побудові функціональної моделі медико-соціальної роботи.
Визнано, що медико-соціальна допомога являє собою комплекс проведених на державному і муніципальному рівнях інтегрованих заходів: медичних, соціальних, психологічних, юридичних, педагогічних, які покликані зміцнювати соціальну захищеність населення, особливо найбільш вразливих його верств. Це міждисциплінарна сфера діяльності, види, напрямки і організаційні форми якої залежать як від політики держави в області охорони здоров'я населення, так і від сучасної концепції здоров'я і теорії соціального забезпечення, яка є базою медико-соціальної допомоги.
Актуальність подальшого розвитку медико-соціальної допомоги і підтримки громадян багато в чому обумовлена необхідністю розширення заходів соціального захисту як на рівні всього населення, так і на індивідуальному рівні, у родині, колективі тощо.
Сучасні потреби різних груп населення, у тому числі пов'язані з життєвими кризовими ситуаціями, можуть знайти найбільш адекватні шляхи вирішення лише на основі високого рівня соціальної роботи, який включає комплекс взаємозалежних заходів щодо медико-соціальної, соціально-економічної, соціально-психологічної, правової допомоги сім'ї, колективу, індивідуумові. Це створює сприятливі передумови для профілактики порушень соматичного і психічного характеру, проявів соціальної депривації, а також удосконалення реабілітації та адаптації.
Метою медико-соціальної роботи є досягнення максимально можливого рівня здоров'я, функціонування і адаптації осіб з фізичною і психічною патологією, а також соціальним неблагополуччям.
Об'єкт медико-соціальної роботи – різні контингенти осіб, які мають виражені медичні і соціальні проблеми, вирішення яких ускладнене в рамках односторонніх професійних заходів. Робота з такими контингентами, чисельність яких в останні роки неухильно зростає, однаково важка і малоефективна як для медичних працівників, так і для фахівців соціального захисту населення, оскільки вони неминуче зіштовхуються з колом проблем, які виходять за рамки їх професійної компетенції і перешкоджають успішній вузькопрофесійній діяльності.
Особливість медико-соціальної роботи полягає в тому, що як професійна діяльність вона формується на стику двох самостійних галузей – охорони здоров'я і соціального захисту населення. Вітчизняний досвід організації первинної медико-санітарної допомоги і закордонний досвід соціальної роботи в охороні здоров'я показують, що, незважаючи на існуючу координацію зусиль у допомозі особам, які мають як медичні, так і соціальні проблеми, реальна координація відомчих дій недостатньо ефективна. Оптимальна взаємодія виробляється лише після тривалої спільної роботи в суміжному секторі, після відповідної підготовки на основі вибору спеціальних форм роботи, які дозволяють об'єднати дії представників різних спеціальностей в особі нового фахівця – фахівця із соціальної роботи, який отримав відповідну медичну спеціалізацію.
Медико-соціальна робота має багато спільного по своїй суті з медичною допомогою і діяльністю органів охорони здоров'я в цілому, але при цьому вона не претендує на виконання лікувально-діагностичних функцій, а передбачає тісну взаємодію з медичним персоналом і чітке розмежування сфер діяльності
Медико-соціальну роботу можна умовно розділити на дві складові: медико-соціальну роботу профілактичної спрямованості і медико-соціальну роботу патогенетичної спрямованості. На загальних методичних принципах таке групування дозволяє будувати моделі медико-соціальної роботи в різних областях медицини і у системі соціального захисту населення.
Медико-соціальна робота профілактичної спрямованості включає виконання заходів щодо попередження соціально залежних порушень соматичного, психічного і репродуктивного здоров'я, формування установок на здоровий спосіб життя, забезпечення доступу до інформації з питань здоров'я, участь у розробці цільових програм медико-соціальної допомоги на різних рівнях та ін.
Медико-соціальна робота патогенетичної спрямованості включає заходи щодо організації медико-соціальної допомоги; проведення медико-соціальної експертизи; здійснення медичної, соціальної і професійної реабілітації інвалідів; проведення соціальної роботи в окремих областях медицини і охорони здоров'я, проведення корекції психічного статусу клієнта, створення реабілітаційної соціально-побутової інфраструктури, забезпечення принципу послідовності у взаємодії фахівців суміжних професій.
Медико-соціальна робота визначається як організоване соціальне обслуговування в лікарні або поза нею. Класичною тріадою в організації соціальної роботи в області проблем, пов'язаних з медициною і охороною здоров'я, є служби, націлені на всі види профілактики – первинну, вторинну і третинну. Мова йде про роботу з попередження аномальних явищ, які лежать в основі захворювання, по запобіганню ускладнень і негативних наслідків хвороби, реадаптації і реабілітації хворих, надання їм соціальної допомоги. Саме в такому комплексному підході будується медико-соціальна робота в багатьох закордонних країнах.
 
Список використаних джерел
 
Холостова Е. И. Генезис социальной работы в России. М. Институт социальной работы. 1995.
Головаха Є. Соціальний захист населення і соціальна політика в Україні // Соціальна політика і соціальна робота: Український науковий і громадсько-політичний часопис. – 1996. – № 1. – С. 39 – 43.
Мартыненко А. В. Концепция медико-социальной работы в условиях России 90-х годов//Вестник РАМН. – 1997. – №8. – С. 44-50.
Теория и практика социальной работы: методические материалы (отв. ред. А. М. Панов и Е. И. Холостова). М., ИСР, 1997.
Антология социальной работы. ТТ. 1-3. М. Сварогъ. 1994-95.
Теория и методика социальной работы. ТТ. 1-2. М. Союз. 1994.
Фото Капча