Історичні передумови запровадження «європейського підходу в дошкільній освіті»: Значення та перспективи для вітчизняного освітнього простору

 

У статті представлено аналіз історичних передумов запровадження «європейського підходу в дошкільній освіті». Автором встановлено сутнісні особливості підходу, його принципи, основи, розуміння в європейському контексті. В статті обґрунтовано значення запровадження «європейського підходу» у вітчизняному освітньому просторі, зазначено основні умови для реалізації; визначено перспективи впровадження в контексті професійної підготовки дошкільних педагогів у контексті «компетентної системи дошкільної освіти»; встановлено цінності професійної підготовки для реалізації європейського підходу.

Ключові слова: «Європейський підхід», дитинство, стратегія розвитку дошкільної освіти, європейський освітній простір, концепції.

Постановка проблеми. Розвиток сучасного європейського і міжнародного суспільства нерозривно пов'язаний з концепцією «освіти впродовж життя», вихідною ланкою якої є насамперед дошкільна освіта. З огляду на це лідерами європейських країн неодноразово підкреслюється значення дошкільного дитинства для кожного громадянина як важливого і повноцінного періоду розвитку та становлення особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про важливість та значення періоду дошкільного дитинства йдеться, як в міжнародних нормативно- правових документах: Концепції ООН про права дитини [6], документах ЮНЕСКО з освітньої політики в сфері дошкільної освіти [12], звітах ЮНЕСКО «Внесок дошкільної освіти в інтересах сталого суспільства» [14, с. 6-9], резолюціях організованих ЮНЕСКО міжнародних конференцій, що присвячені визначення та визнання статусу дошкільного дитинства [11, с. 41]; так і вітчизняних: Національній програмі «Діти України» [8], «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті» [7], законах України «Про освіту» [4], «Про дошкільну освіту» [3], «Про охорону дитинства» [5], Базовому компоненті дошкільної освіти [1, с. 4].

З огляду на зазначене найперше, на що повинна бути спрямована увага та діяльність громадських активістів, діячів культури, політиків-реформаторів в процесі становлення та розвитку правової держави це – дошкільне дитинство. Відтак, надважливим та перспективним завданням держави європейські політики, освітяни, громадські активісти та науковці вбачають у забезпечення «щасливого дитинства» для кожної дитини без виключення, обґрунтовуючи свою позицію тим, що «... інвестиції зроблені в дитинство» забезпечуватимуть «успішний та сталий розвиток «здорового» в усіх проявах означеного слова суспільства в цілому» [10]. Дитинство, за визначенням вітчизняних науков¬ців (А. М. Богуш, О. В. Варяниці, Н. В. Гавриш, С. М. Курінної, І. П. Рогальлької-Яблонської) – «. найважливіший період у житті людини», а «. інвестиції, вкладені в дитинство сьогодні, обов’язково повернуться суспільству сторицею: гуманізмом, демократією, громадянськістю, цивілізованістю» [2, c. 73].

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. У вітчизняній теорії і практиці вже досить відоме поняття «європейський вимір освіти», «європейський простір», досліджено особливості європейської стратегії розвитку освіти в цілому. Проте маловідомим і малодослідженим поняттям для української науки і практики є поняття «європейського підходу в дошкільній освіті», яке донині не ставало об’єктом наукового пошуку.

З огляду на зазначене, метою даної статті є дослідження особливостей сутності феномену «європейський підхід в дошкільній освіті» та історичних аспектів його виникнення.

Виклад основного матеріалу. Під категорією «європейський підхід» за визначенням провідних спеціалістів проекту «Діти в Європі» розуміються загальноприйняті цілі, принципи і права, а також багато інших аспектів в організації системи суспільного дошкільного виховання, як в межах однієї країни так і між різними державами. Розробка взаємозв’язку та узгодженості між різноманітністю організації дошкільної освіти та виховання як у різних країнах ЄС, так у країнах окремого регіону, відіграє вирішальне значення для якісного запровадження єдиного «європейського підходу» в дошкільній сфері, створення відповідного освітнього простору. Особливо актуальним таке узгодження має в контексті децентралізованої системи організації дошкільної освіти, оскільки створення «рівних можливостей» в умовах де- ферентності ускладнюється розв’язанням таких питань як: перше – що повинно бути визначеним централізовано з метою реалізації завдання забезпечення «освіти для всіх», а друге – що варто залишити на розсуд місцевого управління у контексті проблеми забезпечення конкретних потреб і побажань місцевої громади чи спільноти? Європейський підхід не означає детальної і всеосяжної концептуалізації та специфікації, що передбачає в перспективі залучення всіх держав-членів до Європейської стандартизованої системи дошкільної освіти та виховання. Запровадження «європейського підходу» не є самоціллю, а передбачає фундаментальний систематичний поступ в розвитку якості дошкільної освіти, саме тому коли йдеться про його запровадження не виставляються певні конкретні часові обмеження, а лише перспективи, наприклад до 2020 чи 2030 років. Великою мірою «європейський вимір» є політичним суб’єктом, і, таким чином, відкритий для постійних дискусій і змін. Пошук уніфікованості в системі дошкільної освіти може проявлятися, наприклад, у тому, що якість всієї системи дошкільної освіти забезпечуватиметься розробкою інтегрованого багатоаспектного навчального плану або більш близьке для європейської науково-методичної термінології поняття куррикулуму дошкільної освіти (curriculum), але сфера, специфіка і форма реалізації освітньої програми, побудованої на цьому куррикулумі на сучасному етапі розвитку дошкільної освіти у світі може широко варіюються як в межах різних країн, так і в межах однієї країни. Таким чином, процес впровадження «європейського підходу» вбачається його ідейними засновниками та лідерами проекту «Діти в Європі» в довготривалій перспективі та через широку дискусію [9, с. 4].

Розробці та впровадженню «європейського підходу» передувало прийняття ряду важливих історичних документів, активної діяльності громадських та наукових організацій, презентації висновків провідних експертів з питань дошкільної освіти,