Класифікація страхування за економічними ознаками

 

Ринкові перетворення перетворення в Україні зумовили необхідність широкого застосування страхування як важливого елемента господарського механізму і способу захисту економіки та життєдіяльності людини від несприятливих подій, стихійних лих, аварій та катастроф. Унаслідок цього з’явилася потреба у висококваліфікованих страхових фахівцях – страхових менеджерах, спеціалістах з ліквідації збитків, оцінювачах ризиків, страхових агентах і брокерах.

Соціальне страхування є найважливішим елементом системи соціального захисту, її організаційно-фінансовою основою в більшості розвинутих країн світу.

Для успішного розвитку України страхування має важливе значення, воно є могутнім видом бізнесу за рубежем, але недостатньо розвинуте в Україні. Кроки до зміни цієї ситуації вже робляться і неабияка роль при цьому відводиться саме підвищенню рівня фахової освіти.

Соціальне страхування – це встановлена державою система права щодо надання соціальних послуг та матеріального забезпечення громадянами у разі настання хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадянина причин, старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових коштів, що формуються шляхом сплати страхових внесків працедавцями та найманими працівниками, а також бюджетних асигнувань у випадках, визначених законодавством. Кінцева мета полягає в реалізації плану, який захищав би всю сукупність факторів нестабільності. 

На державному рівні соціальне страхування виступає як важлива складова соціальної політики, а соціальна політика завжди пов’язана з економічними та політичними процесами, що відбуваються в суспільстві, тому в історичному аспекті соціальне страхування слід розглядати у світі соціальних, економічних та політичних тенденцій.

Страховий ринок передбачає самостійність суб’єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвинуту систему горизонтальних та вертикальних зв’язків між ними. Він забезпечує органічний зв’язок між цими суб’єктами шляхом спільного визначення потреби у страховій послузі, що є продуктом цілеспрямованої діяльності страхової компанії та пропонується на страховому ринку на умовах еквівалентного обміну з метою отримання прибутку.

Страхова послуга на підставі Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» від 12.07.2001р. №2664-III належить до категорії фінансових послуг. Фінансова послуга – операції з фінансовими актами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Пропонувати страхові послуги на страховому ринку можуть лише спеціалізовані організації, які зобов’язані надати відповідні фінансові гарантії, тобто страхові компанії. Форма реалізації страхової послуги може бути добровільною чи примусовою (обов’язковою). Але це стосується тільки тих випадків, коли надання страховиком захисту необхідне з точки зору суспільних інтересів.

Фінансове забезпечення багато в чому набуло рис обов’язкових страхових внесків, зросла роль роботодавців і працівників за матеріальний добробут застрахованих, бюджети державних соціальних фондів відокремлені від державного бюджету, - усе це сприяло пом’якшенню ринкової трансформації національних економік.

Механізми й форми соціального страхування, нехай і не досить досконалі, дозволили запобігти крайнім формам бідності населення, забезпечивши прийнятне в цих умовах соціальне забезпечення пенсіонерів, залучити значні фінансові ресурси для медичної допомоги. 

У багатьох випадках страхове навантаження несуть не тільки роботодавці, але й працівники. Про це свідчать розміри і структура страхових внесків в Україні, нові механізми обліку страхових прав застрахованих осіб та нова структура органів управління.

У теперішній час потенціал соціального страхування залучений лише в мінімальній мірі. Його розкриття протягом найближчого десятиріччя – стратегічне завдання спільних зусиль законодавчої і виконавчої влади, об’єднань роботодавців і профспілок.

 

 

У зв’язку з нематеріальною формою страхового продукту і тривалістю страхового захисту надання страхових послуг документується. Головним призначення документування є підтвердження страхових взаємовідносин та визначення обов’язків і прав сторін. Для цього в страховій практиці традиційно застосовується два види документів – страховий договір і страховий поліс (свідоцтво, сертифікат).

Правові відносини між суб’єктами страхування встановлюються шляхом укладення договору страхування.

У законі України «Про страхування» №2745 (розділ III, си.10) визначено, що договір страхування є письмовою угодою між страхувальником та страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язаний сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору страхування.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнута угода за всіма істотними умовами. Договір вступає в дію після сплати першого страхового платежу, якщо ним же не передбачені інші умови набрання чинності.

Після страхового випадку страхувальник звертається до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування (страхової суми). Визначення збитку і величини відшкодування відбувається на підставі страхового акта, котрий складається страховиком або уповноваженою ним особою – аварійним комісаром. 

Виконання страхових договорів складається з трьох етапів:

1)оцінка ризику (андерайтинг), укладання договору (аквізиція) сплата страхових платежів або страхових внесків;

2)супровід договору (періодична перевірка стану застрахованого об’єкта);

3)визначення збитку і виплата страхового відшкодування або страхової суми (ліквідація збитку). При загальному страхуванні можливе закінчення дії договору без виплати страхового відшкодування. Договори страхування життя закінчуються виплатою