Класифікація страхування за економічними ознаками

 

 

Страховий пул – одна з різновидностей добровільних об’єднань страховиків без прав юридичної особи. Створюється групою компаній для спільного страхування певних ризиків.

Об’єктивною причиною необхідності страхового захисту в усіх сферах діяльності людини є існування ризиків. Для ліквідації завданих збитків потрібні грошові кошти для купівлі необхідних матеріалів, здійснення робіт та виконання інших заходів, внаслідок чого збитки ліквідуються і діяльність продовжується в попередніх розмірах і темпах.

Природа і поширеність ризиків зумовлює їх величезну різноманітність присутність в усіх сферах виробничого, політичного, соціального та особистого життя людини. Відповідно до різноманітності ризиків широким є страхування. Страхування надає універсальний страховий захисту і тому повинно існувати в усіх сферах життя і діяльності людини.

Кожна країна має свої особливості системи соціального страхування. Системами соціального страхування управляють працівники та роботодавці через спеціальних представників на паритетних засадах. Певна тенденція до паритетності спостерігається і під час сплати внесків соціального страхування. У більшості країн основний тягар виплат внесків припадає на роботодавців.

Спектр цих особливостей досить широкий, проте загалом можна провести таку типологію:

1. Аналізуючи механізм фінансування соціальних видатків, можна виділити:

1) Північно-європейський варіант (Ірландія, Великобританія та скандинавські країни), де за рахунок соціального страхування покривається до половини соціальних видатків. Загальна сума відрахувань до фондів знаходиться в межах 15% ВВП.

2) Континентальний варіант - найбільш типовими представниками якого є Франція, ФРН, Бельгія та Нідерланди, де частка соціальних видатків у ВВП становить приблизно 30%, дві третини з них покриваються за рахунок систем соціального страхування.

2. За соціальним спрямуванням можна помітити принципову різницю між США, де метою соціального страхування є підтримання мінімального життєвого рівня та країнами ЄС, де воно спрямоване на забезпечення основних життєвих потреб і недопущення суттєвого зниження доходів унаслідок дії факторів соціального ризику.

Фонди соціального страхування утворюються за рахунок трьох джерел: страхових внесків працівників, внесків роботодавців та субсидій держави.

Класифікація за юридичною ознакою базується на законодавчих нормах цивільного і страхового права. Законодавство забезпечує єдине групування страхувань за видами (класами), що служить підставою для видачі ліцензій на здійснення страхової діяльності, а також для їх поділу на обов’язкові і добровільні. Добровільне страхування здійснюється на підставі волевиявлення учасників договору при умові, що останній має для цього необхідний дозвіл (ліцензію). Для укладання договорів і виконання зобов’язань згідно них страхові компанії розробляють правила страхування, котрі погоджуються з органом нагляду за страховою діяльністю. Конкретні умови страхування визначаються в договорах страхування з врахуванням особливостей об’єктів страхування.

 Страховий ринок України розпочав формуватися на початку 90-х років двадцятого століття. Учасниками страхового ринку виступають:

1.Виробники страхових продуктів – страхові компанії.

2.Продавці страхових послуг

-брокери, юридичні і фізичні особи;

-агенти, фізичні особи.

3.Споживачі страхових послуг

-юридичні особи;

-фізичні особи.

4.Орган державного нагляду за страховою діяльністю.

5.Добровільні об’єднання страховиків.

6.Інформаційно-освітні структури.

Кількісна або іменна характеристика добровільних об’єднань страховиків:

1.Ліга страхових організацій України.

2.Асоціація страхового бізнесу України.

3.Моторне (транспортне) страхове бюро України.

4.Морське страхове бюро.

5.Ядерний пул.

6.Українське медичне страхове бюро.

7.Українське актуарне товариство.

8.Асоціація страхувальників України.

9.Пул зі страхування агроризиків.

10.Український пул перестрахування сільгоспризиків.

Перспективи розвитку страхового ринку України великі, але передусім вони залежать від загального економічного розвитку країни і реальності надання страхових послуг.

У 2003 році в Україні утворилися два пули зі страхування сільськогосподарських ризиків: Пул зі страхування агроризиків, провідну роль в якому виконує страхова компанія АСКА, та Український пул з перестрахування сільськогосподарських ризиків. Цього ж року розпочала робота сервісна компанія «АгроРіск Україна ЛТД», яка буде займатися розробкою правил страхування сільськогосподарських ризиків, актуальними розрахунками та наданням консультативної допомоги компаніям, котрі займатимуться страхуванням в аграрному секторі. Функціонування пулів зі страхування і перестрахування сільскогосподарських ризиків та поява сервісних компаній повинно сприяти розвитку страхування аграрних ризиків.

Невеликою кількістю компаній в Україні здійснюються добровільні страхування сільськогосподарських тварин. Найбільш широким його здійснює НАСК «Оранта».

 

 

Соціальне страхування існує у двох формах: обов’язкове і добровільне страхування.

Обов’язкове соціальне страхування – це різновид державних соціальних гарантій, які забезпечуються через цільові позабюджетні фонди.

Добровільне соціальне страхування ґрунтується на принципах колективної солідарності і взаємодопомоги за відсутності страхової підтримки держави (державного бюджету). Його характерними рисами є демократизм в управлінні страховими фондами, найбільш повна реалізація принципу самоврядування, соціальне партнерство роботодавців і найманих працівників, тісна залежність страхових виплат і програм від рівня доходів страхувальників. Здійснюється страховими некомерційними організаціями (товариствами взаємного страхування) за рахунок приватних доходів громадян, прибутку підприємців.

Перелік видів страхування, якими може скористатися страхувальник, являють собою асортимент послуг страхового ринку. Всі види добровільного та обов’язкового страхування визначеними законодавчо (ст..6 та 7 закону України «Про страхування»).

Витяг із статті 6 Закону України «Про страхування» «Видами добровільного страхування можуть бути:

1)страхування життя;

2)страхування від нещасних випадків;

3)медичне страхування (безперервне страхування здоров’я)

4)страхування здоров’я на випадок хвороби;

5)страхування медичних витрат;

6)страхування залізничного транспорту;

7)страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту);

8)страхування повітряного транспорту;

9)страхування водного транспорту (морського внутрішнього транспорту та інших видів водного транспорту);

10)страхування вантажів та багажу;

11)страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

12)страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9);

13)страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14)страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

15)страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

16)страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачено пунктами 11-13);

17)страхування кредитів ( у тому числі відповідальність позичальників за непогашення кредиту);

18)страхування інвестицій;

19)страхування судових витрат;

20)страхування фінансових ризиків;

21)страхування виданих гарантій (поручительств) та прийнятих гарантій;

22)Інші види добровільного страхування.

У статті 17 Закону №2745 говориться, що правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Правила страхування повинні містити: 

1.Перелік об’єктів страхування.

2.Порядок визначення страхових сум та (або) розмірів страхових виплат.

3.Страхові ризики.

4.Виключення зі страхових випадків і обмеження страхування.

5.Строк та місце дії договору страхування.

6.Порядок укладання договору страхування.

7.Права та обов’язки сторін.

8.Дії страхувальника у разі настання страхового випадку.

9.Перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.

10.Порядок і умови здійснення страхових виплат.

11.Строк прийняття рішення про здійснення або відмову у здійснення страхової виплати.

12.Причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування.

13.Умови припинення договору страхування.

14.Порядок вирішення спорів.

15.Страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя.

16.Страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя.

17.Особливі умови.

Одним із видів страхової послуги є змішане страхування життя, яке забезпечує страховий захист фізичній особі від ризиків дожиття до закінчення терміну страхування, смерті в період дії договору та від нещасного випадку. 

Довідково: до нещасних випадків, за наслідками яких буде виплачена страхова сума відносять:

1) травми (удари, поранення вивихи чи переломи кісток за винятком патологічного перелому, опіків, відмороження, ураження електрошком, стискування), отримані страхувальником у результаті впливу зовнішніх факторів: стихійного лиха, неправомірних дій третіх осіб;

2) випадкове гостре отруєння отруйними рослинами, хімічними речовинами (промисловими та побутовими), недоброякісними харчовими продуктами, за винятком харчової токсикоінфекції (сальмонельозу, дизентерії тощо), ліками, прийнятими за призначенням лікаря;

3) випадкові переломи, вивихи кісток, опіки.

Договір змішаного страхування може бути також укладений на користь застрахованої особи, життя, здоров’я та працездатність якої будуть перебувати під страховим захистом. 

З 1 січня 2004 року в Україні розпочалася реформа системи пенсійного забезпечення громадян, до реалізації якої залучені також комерційні страхові компанії. Добровільні договори страхування додаткової пенсії укладаються індивідуально, а також із групою осіб. Пенсійне страхування призначене для охорони матеріальних інтересів громадян, зокрема для стабілізації рівня життя при дожитті до похилого віку.

Отже уклавши добровільно страхову угоду, громадянин може захистите себе від нещасних випадків у житті, на виробництві, якщо захворіє, застрахувати своє майно, застрахувати будь-які технічні ризики, вантажоперевезення, автотранспорт та інше. 

 

 

1. Говорушко Т.А. «Страхові послуги»: Навч.посіб. - К.:ЦУЛ, 2008.-343с.

2. Ротов Т.А., Руденко Л.С. Страхування: Навч.посіб.- К.: Київ. Нац..торг.-екон.ун-т, 2001. – 400с

3. Страхування. Навчальний посібник. – Суми: Видавництво «Слобожанщина», 1997. – 96с.

4. Фурман В.М. Страхові послуги для населення// Фінанси України. – 2005. - №4, с.147.

5. Шахов А.К. Страхование: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2000.

6. Ярослав Шумелда «Страхування» Навч.посібник.-Тернопіль Джура, 2004.