Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Компетентнісно зорієнтоване навчання: запитання і відповіді, запитання без відповідей

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
19
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Фасоля Анатолій Миколайович,
кандидат педагогічних наук, 
старший науковий співробітник лабораторії 
літературної освіти Інституту педагогіки НАПН України, 
науковий керівник лабораторії особистісно зорієнтованого 
навчання української літератури Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти
 
Компетентнісно зорієнтоване навчання: запитання і відповіді, запитання без відповідей
 
Стаття присвячена проблемам становлення термінології, методології, методики компетентнісно зорієнтованого навчання літератури.
Ключові слова: компетенція, компетентність, читацька і літературна компетентності, компетентнісний підхід, особистісно зорієнтоване навчання, загальнонавчальні уміння, оцінювання.
Статья посвящена проблемам становления терминологии, методологии, методики компетентностно ориентированного изучения литературы.
Ключевые слова: компетенция, компетентность, читательская и литературная компетентности, компетентностный подход, личностно ориентированное обучение, общеучебные умения, оценивание.
 
Слова «компетентнісне навчання» сьогодні великими літерами накреслені на прапорі української школи. На різних рівнях проводяться теоретичні і науково-практичні семінари і конференції, педагогічні часописи рясніють статтями «з приводу», пошукові сайти на пов'язаний із проблемою запит видають десятки і сотні тисяч посилань.
Перейнявшись її важливістю і прагнучи іти «в ногу з часом», учитель (у даному разі літератури) починає шукати відповідь на питання «Що і як я маю робити? З чого почати і як продовжувати? Яким має бути кінцевий результат?» Він звертається до освітніх документів (державних стандартів, концепції літературної освіти, навчальних програм), методичних посібників, статей тощо і…розгублено зупиняється.
У різних матеріалах (а інколи в одному й тому ж) поняття «компетентність» і «компетенція» вживаються як синонімічні, взаємозамінюються, змішуються. Невідпрацьованість термінологічного апарату, як кажуть, видно неозброєним оком. Часто вчитель тут і зупиняється, вирішивши, що «це те ж саме, що й було, лише по-іншому назване». До «що і як робити» справа не доходить. Допомогти знайти відповідь на частину запитань чи бодай окреслити їх і має на меті автор статті.
Розпочнемо з термінології, оскільки, як зауважив колись один розумний чоловік, точне визначення поняття – запорука уникнення багатьох помилок. Актуальність цих слів у даному разі є очевидною.
Знання, уміння, навички і компетенції
Як ми знаємо, зміст загальної середньої освіти складають: система знань про природу, суспільство, техніку і т. п. ; система загальних інтелектуальних і практичних навичок і вмінь; досвід творчої діяльності; досвід емоційно-ціннісного ставлення людини до навколишньої дійсності, користування системою цінностей суспільства . Тобто передбачається, зазначається і декларується, що це як предметні, так і загальнонавчальні знання, уміння й навички, і досвід діяльності та ставлення стосується їх опанування.
Загальнонавчальні уміння (їх досліджують Ю. Бабанський, С. Бондар, Н. Лошкарьова, В. Паламарчук, О. Савченко, Н. Тализіна та інші вчені) опановуються у процесі вивчення усіх предметів. Виокремлюють (різні автори по-різному) такі групи загальнонавчальних умінь:
пізнавальні (когнітивні) – уміння аналізувати, систематизувати, оцінювати навчальний матеріал, робити узагальнення і висновки; встановлювати причинно-наслідкові зв'язки; виокремлювати головне тощо;
комунікативні – володіння усним і писемним мовленням; уміння налагоджувати спілкування; чути і розуміти інших, із повагою ставитися до чужих думок; брати участь у діалозі; виступати перед аудиторією та ін. ;
інформаційні – уміння добирати необхідні для виконання завдання джерела інформації; видобувати її; формулювати питання до тексту; представляти прочитане у вигляді таблиці, схеми, графіка та ін. ;
організаційно-діяльнісні – уміння визначати цілі діяльності, планувати, організовувати, здійснювати, відрефлексовувати й оцінювати її тощо.
Серед загальнонавчальних умінь окремішнє і вкрай важливе місце займають організаційно-діяльнісні. Насамперед тому, що формування компетентності (компетенції) обов'язково передбачає становлення суб'єктності учня, тобто спроможності керувати своєю діяльністю:
осмислювати сутність посталої проблеми;
визначати цілі діяльності;
організовувати (визначати необхідні засоби, умови тощо) і здійснювати її;
проводити рефлексію й оцінювання досягнутого результату, процесу і своїх почуттів (себе як суб'єкта).
Однак, в умовах традиційного навчання акцент, як правило, робиться на предметних знаннях, уміннях і навичках, а із загальнонавчальних знань і вмінь формуються, у кращому разі, ті, що стосуються опанування предметом: пізнавальні, комунікативні, частково інформаційні. Досвід діяльності і ставлення також обмежується найчастіше роботою із завданнями з конкретного предмета. Вироблення організаційно-діяльнісних умінь фактично ігнорується. Учень не є суб'єктом діяльності, він не осмислює її, не усвідомлює себе діячем.
В умовах компетентнісного підходу акцент зміщується із засвоєння знань про предмет на засвоєння знань про діяльність і, відповідно, на вироблення умінь осмислювати її і себе як діяча. Таким чином, якщо ми в ЗУНах (Знаннях, уміннях, навичках) виокремимо, окрім предметної, ще й загальнонавчальну складову, і забезпечимо формування не лише предметних, а й надпредметних (серед останніх наголосимо на ролі організаційно-діяльнісних!) умінь, то одержимо компетенцію:
Предметні ЗУНи + загальнонавчальні ЗУНи + досвід діяльності і ставлення до предметної і загальнонавчальної діяльності = компетенція.
Ось це, на наш погляд, і є та ознака, яка розрізняє «традиційні» ЗУНи і компетенції. Ще раз підкреслимо, що компетенції – об'єктивна категорія, їхній зміст відображається у навчальних програмах у вимогах до рівня навченості учнів з предмета. Мають там бути і всі загальнонавчальні уміння. Зараз цього немає. Що робити вчителеві, про це пізніше.
Компетенції і компетентності: спільне і відмінне
Різночитання термінів, як видається, обумовлене тим, на який із двох поширених у світовій практиці підходів орієнтується автор. Представники першого співвідносять компетентність із грецьким («apete») та латинським («virtus») поняттями,
Фото Капча