Компетентнісно зорієнтоване навчання: запитання і відповіді, запитання без відповідей

Висновок – досягнення позитивного результату від впровадження компетентнісного підходу в освіті можливий лише за умови його поєднання з особистісно зорієнтованим. Їх можна вважати двома «пелюстками» одного осердя – розвивального навчання, які разом забезпечують рівновагу між особистісною і діяльнісною складовими. Без сприйняття і прийняття цього факту школа справді може опинитися в ситуації, коли навчатимуть «того ж самого», лише названого іншими словами. Про усвідомлення небезпеки свідчить обнадійливий факт, що у Стандарті наголошується на необхідності поєднання трьох підходів: особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного.

Компетентність: формування

Відповівши на питання «Що формувати?», поміркуємо над іншим – «Як?» Якщо компетентність – «готовність, здатність і бажання діяти», то, очевидно, навчальний процес і має бути спрямований на набуття досвіду самостійної діяльності і позитивного ставлення. Причому, не тільки у предметній, а й у надпредметній сфері, пов'язаній з оволодінням надпредметними знаннями і вміннями.

Зарубіжні і вітчизняні вчені відзначають великі потенційні можливості щодо формування компетентностей проектного навчання, технологій розвитку критичного мислення, дебатних та ігрових технологій, інтерактивного навчання, створення учнівських портфоліо. Саме ці методики і технології забезпечують самостійність учня, включення його у навчальний процес, становлення загальнонавчальних умінь, пошук особистісних смислів діяльності, збільшення кількості проблемних і відкритих практикозорієнтованих запитань і завдань, оволодіння різноманітними соціальними ролями, що сприяє самопізнанню, і, що дуже важливо, ЗАТРЕБУВАНІСТЬ особистісних якостей через створення ситуації вибору. Кожна з цих методик і технологій заслуговує і потребує окремої розмови, але тут обмежимося їх переліком.

Звичайно, і в цьому випадку існує небезпека, що вчитель зосередиться лише на предметній складовій. На жаль, у Стандарті (частині, що стосується літературної освіти), діяльнісна (названа стратегічною) лінія, яка забезпечує формування загальнонавчальних (зокрема й організаційно-діяльнісних) умінь, відсутня. Наявна, але подана надто стисло і загально у Державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів з української мови, дещо ширше – іноземних мов. Хоча саме вона, як підкреслено в документі, «сприяє формуванню діяльнісної компетентності шляхом формування навчальних умінь і навичок, опанування стратегіями, що визначають мовленнєву діяльність, соціально-комунікативну поведінку учнів, спрямовані на виконання навчальних завдань і розв’язання життєвих проблем».

Приклад комплексного розв'язання проблеми формування загальнонавчальних умінь знаходимо у Стандартах другого покоління Російської Федерації і документах, розроблених на їх основі. Так, Основна освітня програма навчального закладу не лише декларує орієнтацію на формування компетенцій і компетентностей, особистісний розвиток учня, а й містить окремий розділ, присвячений розвитку універсальних навчальних дій (загальнонавчальних умінь) : особистісних, регулятивних, комунікативних, пізнавальних. Досягнення запланованого результату забезпечують чотири міждисциплінарних (підкреслення наше. – А. Ф.) програми: «Формування універсальних навчальних дій», «Формування ІКТ-компетентності учнів», «Основи навчально-дослідної і проектної діяльності», «Основи смислового читання і робота з текстом». Перелік умінь, якими повинен оволодіти випускник основної школи, складається з двох частин: обов'язкової і бажаної для засвоєння.

Так, у частині, що стосується регулятивних навчальних дій (їх ми називаємо організаційно-діяльнісними), програма передбачає, що випускник навчиться (обов'язкова частина) :

цілевизначенню, включаючи постановку нових цілей…;

самостійно аналізувати умови досягнення цілей…;

планувати шляхи досягнення цілей;

встановлювати цільові пріоритети;

уміти самостійно контролювати свій час і керувати ним;

приймати рішення у проблемній ситуації…;

здійснювати констатувальний і попередній контроль за результатом і способом дії…;

адекватно самостійно оцінювати правильність виконання дій і вносити необхідні корективи у виконання…

Окрім того, випускник матиме змогу навчитися (варіативна частина) :

самостійно ставити нові навчальні цілі…;

будувати життєві плани в часовій перспективі;

під час планування досягнення цілей самостійно, повно й адекватно враховувати умови і засоби їх досягнення; виокремлювати альтернативні способи досягнення цілей і вибирати найефективніший;

основам саморегуляції…;

здійснювати пізнавальну рефлексію та ін.

Увага до проблем формування оргдіяльнісних умінь знайшла своє логічне продовження і в програмі з літератури, де зазначено, що випускник школи, зокрема, навчиться «визначати для себе актуальну і перспективну мету читання художньої літератури; вибирати твори для самостійного читання».

У наших реаліях, коли діяльнісна лінія не представлена, відповідно, і в діючій програмі з літератури, і в її новому проекті, маємо виходити з того, що тягар формування загальнонавчальних умінь (зосередимося зараз лише на оргдіяльнісних) лягає на учителя-предметника. Спробуємо допомогти. Насамперед, запропонуємо програму формування оргдіяльнісних умінь, яка може бути такою (наводимо, як приклад, програму для 5 класу) :

5 клас

Учень:

розуміє сутність цілевизначення, планування, організації, здійснення, рефлексії і оцінювання діяльності, усвідомлює їх особистісну значущість;

знає способи і форми роботи з цілями, планування, види рефлексивних запитань, способи і форми проведення рефлексії та оцінювання; назви читацьких якостей;

осмислює з допомогою вчителя себе як читача;

позначає у запропонованому вчителем переліку цілей на тему (семестр) ті, що стосуються конкретного уроку, досягнуті, особистісно значущі;

визначає власні цілі заняття, доповнює ними загальний перелік, обговорює й