Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Комплексна програма фізичної реабілітації хворих на туберкульоз легенів

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
15
Мова: 
Українська
Оцінка: 

за розробленою комплексною програмою фізичної реабілітації. Стать, вік, тяжкість патологічного процесу були однаковими в обох групах.

Комплексна програма фізичної реабілітації включала: ранкову гігієнічну гімнастику (РГГ), лікувальну гімнастику (ЛГ), лікувальний масаж, фізіотерапевтичні процедури (УВЧ-терапію), гідротерапію, маніпуляційні втручання та освітні програми.
Ранкова гігієнічна гімнастика (РГГ) має загальногігієнічне значення, її проводили відразу ж після сну, протягом 15-20 хв. Вона дисциплінує хворих, підвищує загальний тонус організму. РГГ складалася з гімнастичних (загальнорозвивальні, дихальні, прикладного типу, ходьба, біг, на рівновагу) та ігрових (на місці, малорухливі) вправ. Після РГГ хворі приймали водні процедури (контрастний душ (36-38ºС), обтирання тіла вологим рушником, обливання теплою водою (з поступовим зниженням температури води до кімнатної).
Заняття з ЛГ складалося з трьох частин: вступної – підготовляла організм до зростаючого фізичного навантаження; основної – передбачала дихальні (статичні, динамічні) та фізичні (активні, пасивні, загальнорозвивальні) вправи, спортивно-прикладні вправи та ігри, лікування положенням, вирішальні цілі і завдання лікувальної фізичної культури; заключної – сприяла розслабленню м'язів і зниженню фізичного навантаження.
Залежно від локалізації процесу в легенях хворим добирали різні положення тіла для поліпшення дренування бронхів (постуральний дренаж). Виконували спеціальні вправи для посилення виділення мокротиння. Проводився вібраційний масаж і постукування по грудній клітці над місцем локалізації інфільтрату. Крім того, поєднували застосування дренажних положень з маніпуляційними втручаннями.
Лікувальний масаж проводили у такій послідовності: 1) передньої поверхні грудної клітки; 2) спини; 3) шийного відділу; 4) повторний масаж передньої поверхні грудної клітки.
УВЧ-терапія застосовувалася для прискорення ліквідації клінічних ознак захворювання, зменшення інтоксикації, розсмоктування інфільтрації і вогнищ. Потужність електричного поля ультрависокої частоти (ЕПУВЧ) – 40 Вт, тривалість впливу – 15 хв, курс – 12-15 процедур.
Для підвищення санітарної грамотності і знань про туберкульоз з хворими та членами їх родин проводилися лекції, семінари, бесіди, консультації, розмножувалась друкована продукція.
Третій етап дослідження (2007-2009 рр.) полягав в експериментальній перевірці ефективності комплексної програми фізичної реабілітації хворих на туберкульоз легенів шляхом математичної обробки та порівняння результатів початкового і кінцевого дослідження, їх аналізу та інтерпретації.
Результати дослідження та їх обговорення.
Комплексна програма фізичної реабілітації будувалася з урахуванням результатів констатуючого експерименту і включала три періоди: вступний, основний, заключний.
Практичне застосування розробленої програми фізичної реабілітації було адекватним щодо кожного з трьох періодів лікувально-відновного процесу та відповідало основним принципам фізичної реабілітації: ранній початок застосування засобів і методів фізичної реабілітації; поступовість і етапність; доступність та індивідуалізація реабілітаційних засобів; безперервність і послідовність; систематичність і повторність; комплексний характер фізичної реабілітації.
Розроблено алгоритми процесу фізичної реабілітації відповідно до лікувально-відновного періоду, які передбачають реабілітаційне обстеження, врахування основних клінічних форм захворювання, встановлення основних порушень функціонального стану, визначення реабілітаційних завдань та індивідуальних засобів фізичної реабілітації.
Основні особливості розробленої програми фізичної реабілітації такі:
Зміст і структура програми дають змогу підбирати необхідні засоби фізичної реабілітації в оптимальному дозуванні, що сприяє відновленню порушеного функціонального стану та адаптаційних можливостей кардіореспіраторної системи, покращенню рівня фізичного здоров'я та корекції виявлених патологічних змін.
2. Поєднання широкого спектру реабілітаційних засобів (дихальних та фізичних вправ, лікувального масажу, фізіотерапевтичних процедур, маніпуляційних втручань, гідротерапії, освітніх програм) та їх комплексне застосування упродовж дня значно підвищує ефективність і якість відновного процесу хворих.
3. Створення загального алгоритму застосування засобів фізичної реабілітації дає можливість індивідуалізувати процес фізичної реабілітації відповідно до наявних у пацієнта скарг та відхилень у його функціональному стані, підбирати найбільш доцільні реабілітаційні засоби, залежно від основних клінічних форм захворювання, проводити контроль за ефективністю проведення фізичної реабілітації.
Пояснення пацієнтам мети та завдань фізичної реабілітації сприяє залученню їх до співпраці з реабілітологом та активної участі у реабілітаційному процесі (контроль за частотою серцевих скорочень та дихання, підрахунок кількості повторень вправ та підходів, аналіз самопочуття з акцентом на його позитивних змінах, впевненість у вилікуванні від туберкульозу тощо), що закономірно сприяє покращенню загальної якості життя.
Застосування розробленої програми фізичної реабілітації в пацієнтів ОГ сприяло швидшій нормалізації функціонального стану органів дихання до належного рівня (табл. 1). Про це свідчать значно вищі, ніж у хворих КГ, значення ЖЄЛ, ОФВ1, ПОШвид, нормалізація показників дихального об'єму, ХОД і частоти дихання (р<0, 05). Якщо на початку дослідження середні показники ЖЄЛ у хворих КГ були на рівні 58, 15±1, 68% (чоловічої статі) і 56, 40±1, 97% (жіночої статі), у ОГ – 56, 88±1, 43% і 55, 35±2, 19% відповідно, то наприкінці вивчення показники стали у хворих КГ на рівні 65, 12±1, 56% (чоловічої статі) і 62, 93±1, 71% (жіночої статі), у хворих ОГ – 76, 05±1, 39% і 75, 33±2, 02% відповідно. Порівняльний аналіз змін середніх значень ЖЄЛ у хворих на туберкульоз легенів КГ і ОГ наприкінці експерименту достеменно свідчить, що в пацієнтів ОГ дані показники перевищують такі ж у досліджуваних КГ на 10, 93% у осіб чоловічої статі та на 12, 40% у осіб жіночої статі (р<0, 05).
Встановлено, що дихальний об'єм у пацієнтів ОГ збільшився відносно хворих КГ на 4, 00% у чоловіків та на 5, 00% у жінок (р<0, 05), що зумовило збільшення ЖЄЛ в обстежуваних ОГ.
 
Таблиця 1
Показники функції зовнішнього дихання у хворих на туберкульоз
Фото Капча