Комплексний системний порівняльно-правовий аналіз кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за зґвалтування

Наприклад, вступаючи у статеві зносини, винний усвідомлює, що потерпіла особа не бажає цього, що він своїми діями принижує її честь, завдає болю, страждань тощо. Саме це й визначає розуміння винним ознак основного об'єкта зґвалтування. Розуміючи шкідливість та аморальність своєї злочинної поведінки, особа просто не може не усвідомлювати її суспільну небезпечність, оскільки шкідливість діяння відбивається в психіці винного як результат усвідомлення ним фактичної та соціальної його сторін.

Ознаками суб'єктивної сторони злочину є мотиві мета, котрі, як правило, є додатковими характеристиками даного елемента складу злочину. П. С. Дагель і М. І. Михєєв, підкреслюють, що мотив злочину – це «те, що спонукає людину до поставлення тих чи інших цілей, тобто внутрішні чинники, що викликають у особи рішучість вчинити суспільно небезпечну дію (бездіяльність) і керують нею при вчиненні цієї дії (бездіяльності) « [21, 62]. Як видається, таке визначення мотиву є найбільш повним і конкретним.

Сумнівною виглядає позиція окремих вчених, які вважають неодмінною умовою правильної кваліфікації статевих злочинів, з'ясування їхніх мотивів. Переважають у цій групі злочинів сексуальні мотиви – прагнення до задоволення статевої потреби. Деякі вчені зазначають, що статеві злочини можуть вчинятися з мотивів статевого садизму [34, 12].

Деякі вчені наголошують на тому, що для кваліфікації діяння за ст. 152 КК України, обов’язково повинен бути присутній сексуальний мотив, а разі якщо такого не буде, то дії винного мають кваліфікуватися за іншими статтями КК України. Дозволю собі не погодитися із таким твердженням, адже при кваліфікації злочину за ст. 152 КК України важливий об’єкт посягання на статеву свободу чи статеву недоторканість. Зачасту мотивами зґвалтування стає задоволення статевої пристрасті, але нерідко може бути помста чи неприязнь до потерпілої особи. Деякі вчені до мотивів ще додають бажання одружитися з потерпілою особою, національну чи релігійну ненависть, особисту ворожнечу. Як зазначає Бажанов Мотиви зґвалтування можуть враховуватись при призначенні покарання.

Деякі автори вважають за необхідне включити сексуальний мотив і сексуальну мету у загальне поняття статевих злочинів і визнати їх в зв'язку з цим необхідним елементом усіх складів статевих злочинів. Дане положення є необґрунтованим [11, 21]. Саме по собі бажання задовольнити свою статеву пристрасть не є протиправним. Тому недоцільно вказувати на сексуальний мотив зґвалтування як обов'язковий елемент суб'єктивної сторони складу злочину.

За своїм характером мотив тісно пов'язаний із метою злочину, оскільки саме він є поштовхом до досягнення злочинного результату. Однак не слід ототожнювати поняття «мотив» і «мета», тому що їх зміст різний. Мотив формує і визначає мету злочинної поведінки особи. Метою злочину є «уявна модель майбутнього результату, досягнення якого прагне особа при вчиненні злочину». Причому, мова йде не про наслідок злочину як його результат, а про результат самого діяння, тобто про те, задля чого винний йде на вчинення злочину.

 

 

Системоутворюючим критерієм обставин, що обтяжують зґвалтування, є тяжкість вчиненого злочину, який обумовлений наявністю цієї обтяжуючої обставини. У КК України законодавець розмістив склади зґвалтування послідовно, від менш тяжкого (ч. 1 ст. 152 КК України – простий склад злочину) до найбільш тяжкого (ч. 4 ст. 152 КК України – особливо кваліфікований склад злочину).

Ст. 152 КК України складається із чотирьох частин. Так, ч. 2 ст. 152 КК містить такі обтяжуючі обставини: зґвалтування, вчинене повторно або особою, що раніше вчинила будь-який злочин, передбачений статтями 153-155 КК України; ч. 3 ст. 152 КК – зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього; ч. 4 ст. 152 КК – зґвалтування, що потягли особливо тяжкі наслідки, а так само зґвалтування малолітньої чи малолітнього.

З найбільш розповсюджених обтяжуючих обставин, що містяться у кримінальному законодавстві України мають місце лише спричинення смерті чи інших тяжких наслідків, що охоплюється поняттям «особливо тяжкі наслідки», зґвалтування малолітньої (малолітнього)  (ч. 4 ст. 152 КК), вчинення злочину групою осіб, зґвалтування неповнолітньої (неповнолітнього)  (ч. 3 ст. 152 КК України), вчинення злочину повторно або особою, що раніше вчинила інший статевий злочин (ч. 2 ст. 152 КК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 КК України, обставиною, що обтяжує зґвалтування є вчинення злочину повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачений статтями 153-155 КК.

В кримінально-правовій літературі була висловлена думка, що зґвалтування двох жінок завжди слід вважати повторним [16, 36-40]. Але дана позиція не зовсім коректна. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 152 КК України, може бути предметом розслідування тільки при наявності скарги потерпілої особи. У випадку, коли винний вчинив два злочини, кожен з яких підпадає під ознаки ч. 1 ст. 152 КК України, але по першому з них не надійшла скарга, відповідальність за другий злочин повинна наставати за ч. 1 ст. 152 КК України. Однак, якщо від першої потерпілої особи надійшла скарга, а друга не клопочеться про залучення винного до відповідальності, то повинна застосовуватися ч. 2 ст. 152 КК України. При наявності скарги по першому злочину, другий з простого перетворюється в кваліфікований за ознакою повторності. Відразу ж вступає в силу ч. 2 ст. 152 КК України, застосування якої можливе і без скарги потерпілої особи. Вчинене утворює повторність