Комунікація як необхідна складова процесу спілкування психолога

Зазвичай виділяють наступні форми, в яких реалізується організуюча

функція емоцій:

- виразні рухи, або реакції;

- емоційні дії;

- опис емоційного стану.

Виразні реакції – наслідок емоційного збудження (тобто вони носять, як

правило, реактивний характер), це зовнішній прояв емоцій. Кожна емоція

супроводжується фізичними змінами в міміці, тілі, голосі, в зовнішності в цілому.

Тим самим наші почуття дають знати про те, як люди, ідеї і середовище

впливають на нас.

Емоційні дії здійснюються для того, щоб проявити або редукувати емоційний стан. Вони викликаються не тільки пережитими емоціями, але і зовсім іншими причинами, наприклад, бажанням заслужити схвалення або страхом викликати чиєсь незадоволення. Емоційні дії можуть представляти складноорганізовану діяльність. Скажімо, для того, щоб виразити свій гнів, людина пише сатиричний памфлет. Індійці, щоб виразити свої відчуття (любов, гнів і т. д.), розмальовують обличчя різними фарбами. Емоційна дія може виконуватись для досягнення певного емоційного ефекту.

Описи емоцій виконують функцію посередника між індивідом і його

емоцією. Зріла емоція доступна опосередкованій регуляції, рефлексії, основним засобом якої є мова. В процесі соціалізації людина з об’єкта природної спонтанної емоції (наприклад, новонароджена дитина), перетворюється на суб'єкт емоції, може сказати про те, що вона відчуває. Цей процес лежить в основі формування знарядь управління емоціями і почуттями.

Емоції і почуття виконують регулюючу функцію у взаємодії між людьми

завдяки тому, що постають як готовність діяти певним чином стосовно тих або інших людей та визначають стосунки. Так, ненавидіти когось – означає бути готовим діяти агресивно або захищатися від нього. На активність емоційних проявів істотний вплив справляє ступінь

інтенсивності емоцій і почуттів. Виділяють наступні рівні інтенсивності емоцій:

- нейтральний стан – відсутність явно вираженого емоційного процесу;

- помірний рівень емоції – емоція вже достатньо виразна, щоб

усвідомлюватись, але ще не настільки сильна, щоб порушити протікання дій, з'являються виразні реакції;

- високий рівень інтенсивності – емоція спрямовує дії людини, людина поводиться емоційно, проявляє гнів, радість, ніжність, тривогу.

В емоційному стані високого рівня інтенсивності людина схильна сприймати, пригадувати тільки те, що відповідає домінуючій емоції. Виникає своєрідне «зачароване коло»: зміст того, що сприймається і згадується, підсилює і зміцнює емоцію, а це, у свою чергу, зміцнює тенденцію до зосередження на утриманні емоції. Наприклад, людина в стані глибокого неспокою помічає в собі і навколо себе все нові приводи для тривоги, підсилюючи її, в стані образи – все нові приводи для того, щоб відчути себе ображеною; закохана – все нові чесноти коханої особи. Саме тому, як правило, безуспішними виявляються спроби вплинути на сильні емоції за допомогою умовлянь, пояснень і інших способів раціональної дії. Зі всієї інформації, що повідомляється, людина вибирає, сприймає, запам'ятовує тільки те, що відповідає домінуючому емоційному процесу. У таких випадках важливіше допомогти людині розрядити емоцію, тобто створити такі умови, за яких якнайповніший вираз емоції знижує на деякий час її інтенсивність, після чого з'являється можливість усунути джерело емоції і попередити її повторення. Інший спосіб виходу з такого становища – створення нового емоційного осередку, достатньо сильного, щоб загальмувати колишню емоцію.

Іноді сильні емоції приводять до парадоксального ефекту «блокування» всього, що з ними пов'язане. У такому разі людина перестає помічати явища, які викликають ці емоції, починає забувати пов'язані з ними події, спрямовує потік асоціацій якнайдалі від них. Такий стан спостерігався у деяких в'язнів концтаборів, у хронічних безробітних та ін.

Дуже високий рівень інтенсивності веде до повного відключення всіх неемоційних механізмів, регулюючих поведінку. Так виявляються лють, паніка, екстаз, шаленство, відчай і тому подібне При цьому зміни в психічній діяльності не залежать від «знаку» емоції. Люди, «сп'янілі щастям» такою ж мірою відключені від реальності, як і люди, що «збожеволілі від горя» або «не пам'ятають себе від люті».

Виникнувши, почуття мають тенденцію зберігатись, в більшості випадків люди неохоче змінюють своє ставлення до оточуючого та ухитряються зберігати одну і ту ж оцінку кожного зі своїх знайомих майже незалежно від того, що ті насправді роблять.

Почуття можуть передувати явній дії. Наприклад, образи майбутнього здатні викликати страх, радість, приємні передчуття змін, впливаючи на теперішню ситуацію, актуальні рішення та дії людини. Репертуар почуттів у кожної людини формується в процесі його спілкування з обмеженим числом людей, що входять в його оточення. Реакції таких людей дуже важливі для створення і зміцнення її «Я-концепції». Ті, від кого залежить її підтвердивши, можуть бути позначені як значущі інші. Кожен з нас вельми чутливий до вимог таких осіб, оскільки ми не можемо собі дозволити втратити підтримку цієї аудиторії.

Значущі інші – це всі особи, з ким людина близько знайома. Високий ступінь інтимності при цьому не є необхідним. Коло значущих інших включає від 3 до 22 осіб. Він утворюється рідними і друзями, число яких приблизно однакове (52 і 48%). Відносини з друзями менш стійкі, ніж відносини з родичами. Загалом ієрархія