Концептуальні засади впровадження інновацій у судове управління

Водночас І. П. Голосніченко під поняттям «судове адміністрування» розуміє «підзаконну цілеспрямовану організуючу діяльність, направлену на задоволення потреб суду як організації, що здійснює юрисдикцію, не втручаючись у вирішення питань процесу підготовки і розгляду конкретних справ [7, с. 528]. На думку О. Ю. Дудченка, природу управлінських процесів, що протікають у суді, більш точно передає поняття «адміністрування в судовій системі», під яким автор розуміє цілеспрямовану діяльність осіб певного судового органу, що передбачає керування конкретним, окремим елементом судової системи (судом) [8].

На основі проведеного аналізу різноманітних визначень поняття «судове управління», «судове адміністрування» вважаємо за доцільне використовувати в роботі термін «судове управління», визначення якого таке: судове управління – це цілеспрямована організуюча діяльність відповідних осіб в органах судової влади, спрямована на забезпечення належних умов у судах з метою здійснення правосуддя. Слід відзначити, що в Україні на початку створення незалежної української держави питанню судового управління приділялося мало уваги. На той час влада зосередила свою увагу «на підготовці з питань права та ухвалення судових рішень, однак проблеми управління та адміністрування в судах є не менш важливими» [9].

Водночас проведені дослідження дають змогу звернути увагу на те, що залежно від етапу розбудови інформаційного суспільства в Україні можна спостерігати різні співвідношення між функцією управління та інформаційною функцією. така сама тенденція має місце і для функції судового управління й інформаційної функції, які реалізують відповідні органи судової влади України. з урахуванням сучасного стану інформаційного суспільства в Україні вважаємо за доцільне розглядати інформаційну функцію як невід’ємну складову функції судового управління, що сприяє її реалізації. При цьому в роботі усвідомлюється перспектива виділення інформаційної функції як самостійної, але такої, що тісно взаємодіє з функцією судового управління. Безумовно, це потребує не лише активізації формування інформаційної політики органів судової влади, а й насамперед рішучих, але зважених кроків керівних органів державної влади України щодо вживання всіх заходів (політичних, економічних, правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних) задля переорієнтації розвитку держави на якісно новий рівень – інформаційний.

На нашу думку, функція судового управління має два аспекти реалізації – правовий і організаційний. У свою чергу, для інформаційної функції (як складової функції судового управління) також характерні два аспекти – правовий та інформаційний. У роботі відстоюється позиція, відповідно до якої вдосконалення здійснення функції правосуддя значною мірою визначається станом реалізації функцій судового управління та інформаційної функції. Для реалізації зазначеної позиції вважаємо за доцільне запропонувати таке. Передусім, ідеться про комплексне здійснення функції судового управління й інформаційної функції. Вважаємо, що функцію судового управління можна уявити як системне утворення, невід’ємними складовими якого постають такі функції: а) функція правового забезпечення; б) функція організаційного забезпечення; в) функція інформаційного забезпечення. Така структура зумовлена змістом поняття «судове управління», а саме: забезпечення належних умов у судах з метою здійснення правосуддя шляхом цілеспрямованої організуючої діяльності відповідних осіб в органах судової влади, тобто передусім потрібні правові, організаційні та інформаційні умови забезпечення належних умов у судах.

Проведені дослідження дали змогу сформувати модель забезпечення належних умов у судах для здійснення правосуддя, яка виходить із системної форми організації трьох їх складових: правове забезпечення, організаційне забезпечення та інформаційне забезпечення. Запропоновано елементний склад наведених видів забезпечення: 1) правове забезпечення – закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Державної судової адміністрації України (далі – ДСА України), інструкції ДСА України, накази голів суду, інструкції суду, під- законні нормативно-правові акти, що закріплюють посадові обов’язки, тощо; 2) організаційне забезпечення – організаційна структура, діловодство, розподіл справ, набір кадрів, звернення громадян, взаємодія з громадськістю та ЗМІ, посадові інструкції тощо; 3) інформаційне забезпечення – комп’ютери, принтери, доступ до Інтернет, локальні мережі, програмне забезпечення (загальне та спеціальне) тощо.

Наступний крок, на нашу думку, має бути пов’язаний із пошуком шляхів підвищення ефективності реалізації функції судового управління й, відповідно, її складових. Дослідження засвідчили, що інновації є невід’ємною складовою державної інформаційної політики, політики в органах судової влади України, а отже, під час їх реалізації має відбуватися впровадження інновацій у діяльність органів судової влади. У зв’язку з цим пропонується впроваджувати інновації у судове управління. З огляду на складові функції судового управління, а також модель забезпечення належних умов у