Конфлікти

 

Вступ

1. Предмет і мотиви конфлікту, образ конфліктної ситуації

2. Характеристика етапів розвитку і перебігу конфлікту

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Історія людства з давніх часів і досі засвідчує, що конфлікти існували завжди і будуть існувати стільки, скільки існує взаємодія людей. Життя доводить, що конфлікт не відноситься до тих явищ, якими можна управляти на основі життєвого досвіду і здорового глузду. Ефективний вплив на конфлікт може бути зроблений лише в тому випадку, коли ми досить глибоко розуміємо справжні причини виникнення конфлікту, уявляємо закономірності його розвитку і володіємо механізмами вирішення.

Особливого наукового резонансу проблема міжособистісних конфліктів набула сьогодні у контексті формування теоретичних та методологічних засад конфліктології, яка вже утвердилась в західних країнах, проте в Україні знаходиться на стадії становлення. На цьому новому напрямку дослідницьких робіт виникають питання інтеграції різних наукових підходів, узагальнення емпіричного матеріалу, розробка прогнозів, програм практичних дій, здатних попередити загострення конфліктів, розв’язати конструктивно.

Накопиченні численні дані про причини виникнення, етапи і механізми протікання, шляхи розв’язання різних типів конфліктів будуть сприяти прогнозуванню, запобіганню чи пом'якшенню, справедливому розв'язанню суперечливих проблем. Конфліктній ситуації легше запобігти, ніж її загасити. Тому наукове розкриття анатомії конфлікту має важливе як теоретичне, так і практичне значення. Дослідження у цій галузі надзвичайно актуальні, особливо тепер, у перехідний період розбудови самостійної Української держави, коли приводів для виникнення конфліктів є чимал

В останні роки ідея про визначальну роль конфліктів у розвитку особистості і формуванні міжособистісних відносин стала в психології загальновизнаною. Лише сильна особистість, здатна конструктивно вирішувати конфлікти, а не уникати їх, готова жити і працювати в безупинно змінному світі, здатна сміливо розробляти власні стратегії поведінки, самостійно і нетрадиційно мислити, здійснювати моральний вибір і нести за нього відповідальність перед собою і суспільством.

 

 

Конфлікт – це стосунки між суб’єктами соціальної взаємодії, які характеризуються протиборством за наявності протилежних мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок і т. д.).

Для з’ясування суті конфлікту важливо виділити його основні ознаки, сформулювати умови його виникнення.

Конфлікт завжди виникає на основі протилежно спрямованих мотивів і суджень, які можна вважати необхідною умовою виникнення конфлікту.

Для конфлікту завжди характерно протиборство суб’єктів соціальної взаємодії, що виявляється через нанесення взаємного збитку (морального, матеріального, фізичного, психологічного і т. д.).

Необхідними й достатніми умовами виникнення конфлікту є наявність у суб’єктів соціальної взаємодії протилежно спрямованих мотивів і суджень, а також стан протиборства між ними.

Будь-який конфлікт можна розглядати у статиці (як систему взаємозалеж-них структурних елементів) і в динаміці (як процес).

Основними структурними елементами конфлікту є:

сторони конфлікту;

предмет конфлікту;

образ конфліктної ситуації;

мотиви конфлікту;

позиції сторін-конфліктерів.

Сторонами конфлікту вважають суб’єкти соціальної взаємодії, інтереси яких порушено безпосередньо, або суб’єкти, які підтримують конфліктерів.

Предмет конфлікту – об’єктивно наявна чи уявна проблема, що служить причиною протиборства між сторонами (проблема влади, взаємин, першості співробітників, їхньої сумісності). Це саме та суперечність, яка є причиною виникання конфлікту.

Предметом конфлікту може бути конкретний об’єкт, конкретна можливість (наприклад, одна путівка в санаторій на двох) чи деяка ціннісне ствердження, що виключає думку іншого або притримування певних правил. Предмет конфлікту – це саме те, через що дискутують, те, що стає об’єктом переговорів або боротьби учасників взаємодії. Предмет конфлікту, як правило, пов’язаний з цілями конфліктуючих сторін, але не всі їх цілі в конфлікті мають зв’язок із предметом конфлікту. Відображення предмета конфлікту у свідомості суб’єктів конфліктної взаємодії визначає образ предмета конфлікту.

Конфліктну ситуацію породжує суперечність, яка спонукає сторони до конфліктної взаємодії. Конфліктна ситуація є основою проблеми. Суб'єктивний образ конфліктної ситуації містить уявлення про себе у конфлікті, опонентів, ситуацію, в межах якої розгортається конфліктна взаємодія. Людина не тільки реагує на ситуацію, вона визначає її для себе.

Під образом конфліктної ситуації ми розуміємо суб’єктивну картину даної ситуації, що існує в психіці кожного учасника. Вона містить: уявлення опонентів про самих себе (свої цілі, мотиви, цінності, можливості тощо) ; сторону-опонента (її цілі, мотиви, цінності, можливості тощо) ; кожного учасника про те, як інший сприймає його; про середовище, у якому складаються конкретні стосунки.

Саме ідеальні картини конфлікту, а не реальність визначають поведінку сторін. Людина не просто реагує на ситуацію, але визначає її, поступово визначаючи себе в цій ситуації, і тим самим вона створює, конструює конфліктну ситуацію. Міра відповідності образу конфліктної ситуації реальності може бути різною. Виходячи з цього виділяють чотири випадки:

конфліктна ситуація об’єктивно існує, але не усвідомлюється, не сприймається учасниками. Конфлікту як соціально-психологічного явища не існує;

об’єктивна конфліктна ситуація існує, а сторони сприймають ситуацію як конфліктну, однак із певними істотними відхиленнями від дійсності (випадок неадекватно сприйнятого конфлікту) ;

об’єктивна конфліктна ситуація відсутня, але тим менше відносини сторін помилково сприймаються як конфліктні (помилковий конфлікт) ;

конфліктна ситуація об’єктивно існує і за ключовими характеристиками адекватно сприймається учасниками. Такий випадок може бути названо конфліктом, який адекватно сприймається.