Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Конфлікти у структурі міжособистісних стосунків

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
31
Мова: 
Українська
Оцінка: 

ЗМІСТ

 

Вступ

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО СУТЬ

1.1 Визначення та теорії конфлікту

1.2 Типи, класифікація та структурна модель конфлікту

1.3 Етапи та фази конфлікту

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ВИХОДУ З КОНФЛІКТУ

2.1 Внутрішньоособові та міжособові конфлікти

2.2 Методи та форми керування конфліктами

2.3 Профілактика виникнення конфліктів

Висновки до другого розділу

ВИСНОВОКИ

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Актуальність теми визначається по-перше, необхідністю об’єктивного переосмислення конфлікту із врахуванням нових методологічних засад, та виявленням джерел. По-друге, вивчення цієї теми потребує глибокого комплексного аналізу. По-третє, сучасний стан розробок у цій галузі вимагає створення об’єктивного цілісного матеріалу з огляду на науковий, культурний та суспільно-політичний аспекти. До найпоширеніших психологічних конфліктів відносяться міжособистісні конфлікти. Вони охоплюють практично всі сфери людських відносин. Будь-який конфлікт зрештою, так або інакше, зводиться до міжособистісного. Навіть у міждержавних конфліктах відбувається зіткнення між лідерами або представниками держав. Тому знання особливостей міжособистісних конфліктів, причин їх виникнення і способів управління ними є важливою складовою в професійній підготовці будь-якого фахівця. Ці міркування і послужили причиною для вибору теми курсової роботи: «Конфлікти у структурі міжособистісних стосунках».

Теоретичне і практичне значення результатів полягає у використанні наукових розробок для вирішення конфліктів, проведення переговорів і пошуку згоди.

Мета роботи полягає в систематизації та узагальненні доробку досліджень проблем конфліктів, а також значення їх в суспільстві.

Досягнення цієї мети передбачає послідовне розв’язання таких наукових завдань:

систематизувати та здійснити ґрунтовний аналіз сукупності праць, присвячених проблемі конфліктів та їх ролі в міжособистісних стосунках, визначивши місце та характерні риси, властиві обраній темі дослідження;

проаналізувати теоретичні засади вітчизняних дослідників, які вивчали дану тему;

проаналізувати праці з психології міжособистісних стосунків, як джерела до розуміння конфліктів;

показати і дати оцінку внеску окремих конфліктологів в науку, що займалися дослідженням даної теми.

Методи дослідження курсової роботи виконані на методологічних засадах, пов’язаних із загальнонауковими принципами об’єктивності, системності. А також, використано комплекс емпіричних методів: експеримент, моделювання, спостереження.

Об’єктом дослідження виступає виникнення конфліктів в різних суспільних структурах та їх подолання.

Предметом роботи є вивчення конфлікту у структурі міжособистісних стосунків.

Структура курсової роботи підпорядкована її меті та завданням. Вона складається із вступу, двох розділів, що поділяються на шість підрозділів, висновкі та списку використаних джерел. У першому розділі викладено поняття конфлікту, теорії конфлікту, типи, класифікація, структурна модель, фази та етапи конфліктів. Дана характеристика джерельної бази дослідження, визначено його основні теоретико – методологічні засади. У другому розділі окреслено основні види конфліктів та шляхи виходу з них. Результати проведеного наукового дослідження викладено у висновках.

 

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО СУТЬ

 

1.1 Визначення та теорії конфлікту

 

Представники ранніх шкіл управління, зокрема прихильники школи людських відносин, вважали, що конфлікт – це ознака неефективної діяльності організації і поганого управління. У наш час теоретики і практики управління все частіше схиляються до тієї точки зору, що деякі конфлікти навіть в найефективнішій організації при самих кращих взаєминах не тільки можливі, але і бажані. Треба тільки управляти конфліктом. Роль конфліктів і їх регулювання в сучасному суспільстві така велика, що в другій половині XX ст. виділилася спеціальна область знання – конфліктологія. Великий внесок у її розвиток внесли соціологія, філософія, політологія і, звичайно, психологія.

Конфлікти виникають практично у всіх сферах людського життя.

Що ж таке конфлікт?

Існують різні визначення конфлікту, але всі вони підкреслюють наявність суперечності, яка приймає форму розбіжностей. Якщо йдеться про взаємодію людей.

Конфлікт (лат. conflictus – зіткнення) – зіткнення різнонаправлених цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії.

Конфлікти можуть бути прихованими або явними, але в основі їх завжди лежить відсутність згоди. Тому визначимо конфлікт, як відсутність згоди між двома або більш сторонами – особами або групами[1, ст. 399-403].

Найвідоміші теорії конфлікту були запропоновані Льюїсом Коузерром, Ральфом Дарендорфом і Кеннетом Боулдінгом.

А тепер розглянемо ці теорії соціальних конфліктів докладніше:

Теорія конфліктної моделі суспільства (Ральф Дарендорф)

Р. Дарендорф аналізує соціальну організацію будь-якого рівня, починаючи від індивідів, невеликої групи або установи, до суспільства в цілому, яку він називає «імперативно координованою асоціацією».

Для цієї організації характерний чіткий розподіл ролей і статусів її членів, а основними рольовими позиціями, згідно з Дарендорфом, є позиції, обумовлені диференціацією владних відносин. Тобто в будь-якій організації індивіди й групи виконують певні ролі згідно зі своєю належністю до владних щаблів.

Далі Дарендорф говорить про те, що в організації відносини влади прагнуть стати узаконеними. Отже, їх можна розглядати як відносини авторитету, де деякі індивіди або групи мають загальновизнане, узаконене або нормативне право володарювати над упорядкованим функціонуванням організації, яка підтримується за допомогою процесів, що створюють відносини авторитету і влади.

Проте влада й авторитет – дефіцитні ресурси. За них йде боротьба й конкуренція між підгрупами організації. Звідси основними джерелами конфлікту й змін в організації є дефіцит влади і авторитету.

Особливості протікання конфлікту

Фото Капча