Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

 
 
Телефон +3 8(068) 052-35-08
Телефон +3 8(093) 689-29-85
 (096) 672-17-75
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Конституційне право України

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
33
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Курсова робота на тему:
 
"Конституційне право України"
 
Зміст
Вступ
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК НАУКИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА 
1.1 Історичні передумови становлення конституційного права як самостійної галузі права
1.2 Розвиток науки конституційного права в Україні
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ ЯК САМОСТІЙНОЇ НАУКИ
2.1 Поняття, предмет та методи галузі конституційного права України
2.2 Місце та роль конституційного права в системі національного права України
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ НАУКИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
3.1 Основні чинники, що зумовлюють розвиток конституційно – правових норм на сучасному етапі державотворення
3.2 Напрямки розвитку науки конституційного права на сучасному етапі України
ВИСНОВКИ
Список використаних джерел
 
Вступ
 
Обґрунтування вибору теми та її актуальність. Конституційне право України слід розглядати як галузь права і законодавства, як науку і навчальну дисципліну, що має свій предмет і метод, характеризується особливими правовими нормами і відносинами та принципами правового регулювання.
Важливо дослідити розвиток науки конституційного права. Адже, наука конституційного права дозволяє виявити і дослідити об'єктивно існуючі явища конституційно-правового життя, створити теоретичне підґрунтя для подальшого генезису конституційного права України як галузі права, передбачити та упередити можливі прорахунки і недоліки подальшого розвитку і вдосконалення національного конституційного права і дослідити позитивний зарубіжний досвід конституційного будівництва і правотворення зарубіжних країн з метою його використання в Україні.
Метою даної курсової роботи є з’ясування сутності та розкриття механізму розвитку науки конституційного права в Україні.
Згідно з поставленою метою зроблено спробу виконати такі завдання:
проаналізувати історичні передумови становлення конституційного права як самостійної галузі права;
охарактеризувати розвиток науки конституційного права в Україні;
визначити поняття, предмет та методи галузі конституційного права України;
розкрити місце та роль конституційного права в системі національного права України;
проаналізувати основні чинники, що зумовлюють розвиток конституційно – правових норм на сучасному етапі державотворення;
визначити напрямки розвитку науки конституційного права на сучасному етапі України.
Об’єктом дослідження є основні напрямки розвитку науки конституційного права в Україні.
Методологічною основою курсової роботи є історико-правовий метод, який визначає генезис історичних передумов становлення конституційного права як самостійної галузі права. Також мною використовується метод логічного аналізу при дослідженні розвитку науки конституційного права на території України; системний метод за допомогою якого місце та роль конституційного права досліджується в системі національного права України. У роботі також застосовується порівняльно-правовий, статистичний методи, методи моделювання і прогнозування.
Джерельну базу курсової роботи становлять Конституція України.
Суттєве значення для розробки теоретичних положень курсової роботи мають праці таких українських вчених: Стецюка П. Б., Фрицького О. Ф., Шевчука С. В., Сінькевича О. В., Кагадія М. І.
При написанні роботи було взято до уваги російські конституційно-правові доктрини, представлені у працях російських вчених та державознавців: Тодика Ю. Н., Сурилова A. B.
Обґрунтування структури роботи. Представлена курсова робота складається з трьох розділів, кожен з яких повно і чітко розкриває питання щодо проблем основних напрямків розвитку науки конституційного права в Україні. В першому розділі визначається становлення та розвиток науки конституційного права. В другому розділі розкривається загальна характеристика конституційного права України як самостійної науки. Третій розділ присвячений аналізу основних напрямків розвитку науки конституційного права України.
 
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК НАУКИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА
 
1.1 Історичні передумови становлення конституційного права як самостійної галузі права
 
Наука конституційного права – галузева юридична наука, що являє собою цілісну систему знань, висновків та ідей щодо основ повновладдя народу, правового статусу людини і громадянина, організації та діяльності органів державної влади, засад місцевого самоврядування тощо.
Наука про державу виникла ще в Стародавній Греції (Арістотель, Платон) і розвивалася протягом усіх наступних століть.
Великий вклад у становлення ідей конституціоналізму, конституційного права внесли мислителі XVI-XVIII ст. Т. Гоббс, Ж. Боден, Н. Макіавеллі, Дж. Локк, Ш. Монтеск'є, Т. Пейн та ін., які сформулювали чимало положень, що були покладені в основу сучасного конституційного права (про народний суверенітет, поділ влади, природні права людини тощо). Ці ідеї знайшли втілення в перших писаних конституціях, зокрема у «Пактах і конституціях законів та вольностей Війська Запорозького» (Конституції Пилипа Орлика, які було прийнято 5 квітня 1710 p.).  
Як самостійна, відокремлена від загальної теорії держави і права, наука конституційного (державного) права сформувалася лише в XIX ст. В сучасній світовій науці конституційного права вирізняють два основні її напрямки: радикалістський та ліберальний.
Радикалістський напрямок представлено в основному працями марксистів, революційних демократів і лівих радикалів, які розглядають конституційне (державне) право з позиції класової боротьби, диктатури окремого класу (блоку класів). У працях дослідників цього напрямку йдеться про соціалістичну, народну демократію, хоча фактично вони виступають за авторитарні системи управління, проти поділу влади місцевого самоврядування, за одержавлення економіки, за нерівність у правах різних груп населення (перевагу в правах робітничого класу, «трудящих»), підпорядкованість інтересів людини міфічним інтересам держави, за застосування насильницьких засобів для ліквідації «експлуататорів» тощо.
Ліберальний напрямок представлено у працях вчених, зокрема українських, таких, наприклад, як М.
Фото Капча