Конституційне право України

Ці чинники можуть мати як об’єктивний, так і суб’єктивний характер.

Адже нормотворчий процес у конституційному праві, так, чи інакше пов’язаний зі значною системою чинників, що впливають на його процес.

Зміст і сутність конституційно-правових норм, а так само і їх розвиток визначають такі об’єктивні й суб’єктивні чинники як: вплив суспільного та державного ладу України; вплив системи конституційного права та національної правової системи; вплив міжнародних і регіональних нормативно-правових актів; вплив механізму реалізації конституційно-правових норм; вплив науки і освіти у сфері конституційного права. Об’єктивним чинником розвитку конституційно-правових норм, є інститути конституційного ладу України. Конституційно-правовий лад визначається політичною, економічною, соціальною та культурною (духовною) сферами, до яких учені справедливо додають екологічну та інформаційну сфери. Саме ці сфери суспільного життя, об’єктивно впливають на розвиток конституційно-правових норм, оскільки їх зміст, спрямованість та потреби об’єктивно впливають на розвиток конституційно – правових норм, що відображують суспільні проблеми в процесі регулювання. Особливо помітним є вплив політичної сфери на конституційно-правові відносини.  

Політична сфера в останній час стала значно впливати на процес конституційного нормотворення, а відтак – на розвиток конституційно- правових норм. Це є цілком закономірним явищем, виходячи із предмету конституційно-правового регулювання, адже саме конституційно-правові норми на відміну від інших правових норм регулюють суспільні відносини політичного характеру, пов’язані зі здійсненням влади у державі. Прикладом впливу політичного фактору на конституційно-правові норми може бути процес політичної реформи в Україні, який рівною мірою можна назвати і конституційним, оскільки предмет цієї реформи прямо пов’язаний із реформуванням чинної Конституції України, а значить, матиме своїм наслідком формування (або зміну) нині діючих норм Основного Закону. Тобто, політична реформа в Україні прямо чи опосередковано веде до розвитку не лише норм Конституції України, а й до подальших змін у системі конституційно-правових норм, що відображені в інших джерелах конституційного права України.

Слід також зазначити, що в останні роки вагомий вплив на розвиток конституційно-правових норм стали здійснювати політичні партії. Їх нормотворча діяльність за своїм змістом є внутрішньо корпоративною (мова йде про партійні програми, статути тощо), але ці внутрішньо корпоративні акти значною мірою прямо чи опосередковано впливають на конституційне нормотворення. Доволі часто партійні рішення трансформуються в стінах Верховної Ради України у відповідні закони України і недаремно одним із наріжних каменів політичної реформи є легітимізація повноважень політичних партій щодо конституційної нормотворчості. Значний вплив на розвиток конституційно-правових норм має економічна сфера суспільного і державного ладу України. Ревізія марксистсько-ленінської правової теорії за якою базис визначає надбудову, все ж не дозволяє відкидати економічний чинник розвитку конституційно-правових норм, чи переміщувати його на другорядне місце. Економічні фактори, вагомо впливають на розвиток норм конституційного права. Вагомий вплив на розвиток конституційно-правових норм відіграє й соціальна сфера суспільного та державного ладу України, адже відповідно до ст. 1 Конституції України наша держава проголошується соціальною державою.

Важливий вплив на розвиток конституційно-правових норм має й культурна (духовна) сфера суспільного та державного ладу України. Конституційно-правові норми розвиваються під впливом національних культурних традицій нормотворення. Саме національна культура знайшла своє повно й адекватне відображення в нормах конституційного права. Значущий вплив на розвиток конституційно-правових норм у останні роки справляє інформаційна й екологічна сфери суспільного та державного ладу України. Так, помітною є тенденція розвитку конституційно-правових норм, що передбачає врегулювання суспільних відносин у інформаційній та екологічній сферах.

Окрім сфер суспільного ладу на розвиток конституційно-правових норм здійснює система конституційного права і національна правова система. Система конституційного права та її складові елементи, в тому числі й інститут конституційного права, була пізнана історично як об’єктивне обєднання за змістом і формою конкретних елементів конституційного права в структурно упорядковану цілісну єдність, що наділена самостійністю, внутрішньою узгодженістю, автономністю функціонування та органічними зв’язками з середовищем існування.

Значний вплив на розвиток конституційного права, безперечно, здійснюють і суб’єкти конституційної правотворчості. Їх воля знаходить своє безпосереднє вираження в змісті конституційно-правових норм. При цьому, збільшення суб’єктів конституційно-правових норм сприяє об’ктивізації волі учасників конституційного нормотворення. Суб’єкти конституційного права (конституційної нормотворчості) – це учасники суспільних відносин наділені конституційною правосуб’єктністю, тобто правоздатністю і дієздатністю, що визначається нормами конституційного права. Конституційна правоздатність виражається у системі конституційних прав і обов’язків учасників конституційно-правових відносин, а конституційна дієздатність полягає у здатності реалізовувати ці права й обов’язки.

При цьому, конституційна правосуб’єктність може як встановлюватися, так і визнаватися нормами конституційного права. Зокрема, за рядом колективних суб’єктів конституційних правовідносин правосуб’єктність визнається і в окремих випадках не потребує спеціального законодавчого закріплення. Сучасне конституційне право стає домінуючою галуззю національних систем права і здійснює системоформуючу функцію щодо інших галузей права. Норми конституції розвиваються не лише в конституційному законодавстві, а і в іншому галузевому законодавстві.

Отже, становлення та розвиток галузі конституційного права, що нараховує майже трьохсотлітню історію, продовжується. З кожним роком конституційне право набуває якісно нові властивості. Але його подальший розвиток неможливий без аналізу попереднього історичного досвіду генезису

світового конституціоналізму. Такий аналіз дозволяє ефективно використовувати існуючі надбання та уникати вже здійснених помилок і прорахунків.

Значний вплив на розвиток конституційно-правових норм здійснює й нормотворча