Конституційне право України

Соціалізація конституцій (надання більших соціальних гарантій)

Демократизація виборчого права (зменшенні віку, з якого можна брати участь; надання виборчого всім однаково)

Закріплює принципи зовнішнього економічних відносин

Розширення категоріального конституційного апарату

Інститут громадянства в конституційному праві

Громадянство – постійний політико-правовий зв'язок особи з державою, що проявляється у взаємних правах та обов’язках. Постійний – означає нерозривність зв’язку з державою, політико правовий – особа, яка є громадянином наділяється політичними правами (насамперед, на участь в управлінні держави, бути обраним та вибирати)

Термін «громадянство» походить з античності, цим терміном позначалися особи, які були повноправними громадянами Риму. Відносини між цими громадянами регулювалися окремо в спеціальному порядку, відмінному від регулювання відносин між негромадянами Риму.

Поруч з терміном «громадянство» використовують «підданство», який з’являється в феодальний період та означав особисту приналежність до певного феодала та держави. В межах цього терміну увага акцентувалася на обов’язках перед феодалом чи державою. На сьогодні термін «підданство» та «громадянство» ототожнюються. Термін «підданство» використовуються в державах з монархічною формою правління, а «громадянство» – з республіканською формою.

В окремих державах термін «національність» використовуються як синонім поняттю «громадянства» (Франції)

В окремих країнах поняття «громадянство» та «національність» розмежовуються, при цьому «національність» – теж саме, що і «громадянство» (стійкий зв'язок), однак особи, які володіють національністю мають менше прав, ніж громадяни (країни Британської співдружності)

В ряді іспаномовних країн так само розрізняють поняття «громадянство» та «національність», але термін «національність» застосовується щодо повнолітніх осіб, а термін «громадянство» – щодо неповнолітніх. Таким чином особа змінює свій статус

Європейське громадянство

Відповідно до Маагського договору 1932 року європейське громадянство надає кожній особі, яка ним володіє наступні права:

Право вільно пересуватися в межах будь-якої країни, що входить до Європейського Союзу

Право брати участь муніципальних виборах та виборах до європейського парламенту за місцем свого проживання незалежно від громадянства, особи, яка є громадянином, членом Європейського Союзу

Будь-який громадянин Європейського союзу має право звернутися до консульство чи посольства держави, яка є членом ЄС за захистом своїх прав під час перебування на території іншої держави.

Право на звернення до Європейського посередника та право передачі петиції до Європейського парламенту

Способи набуття громадянства:

Філіація (набуття громадянства за народженням) – при такому способі набуття громадянства може здійснюватися за «правом ґрунту» (громадянство отримує особа при народженні на підставі факту народження особи на території певної держави незалежно від громадянство її батьків) або «правом крові» (передбачає, що громадянство особи визначається при народженні за громадянством її батьків незалежно від місця народження) Право ґрунту – менш поширене ніж право крові. Воно поширене на території Латинської Америки. Право крові існує в 2 варіантах:

Держава не допускає його поєднання з іншими способами набуття громадянства

Право крові передбачає можливість набуття громадянства як виняток за правом ґрунту (наприклад, особа, яка народилася на території держави та батьки її невідомі, то вона отримує громадянство цієї держави, або особа народилася від батьків, що не мають громадянства, або особа народжується від громадян інших держав, однак батьки подали заяву з клопотанням про набуття громадянства її дитини)

Натуралізація – набуття громадянства за заявою особи. Держава передбачає застосування низки обмежень:

Наявність певного періоду проживання

Володіння держаною мовою

Знання законодавства

Рішення про прийняття особою громадянства приймається: президентом (Росія), міністерством закордонних справ (Великобританія), Верховний Суд (США)

Оптація – добровільний вибір особою громадянства шляхом подання індивідуальної заяви, коли оптант буде жити на території держави, якій передається територія його проживання. Якшо оптант бажає зберегти громадянство держави, що передає територію, то він має бути переселений в державу свого громадянства в установлені договором строки зі збереженням своїх майнових прав і компенсацією за залишену нерухомість. Так, оптація проводилася за договором між КНР та Індонезією 1955 p., між СРСР та Чехословаччиною з приводу Закарпатської України, у державах, які утворилися після розпаду СРСР, тощо;

За усиновленням

Трансферта. Походить на оптацію, але при оптації набуття громадянства однією або іншою особою є добровільне, та при трансфері особа не має право обирати громадянство. І там і там громадянство набувається відповідно до міжнародних умов. Наприклад, при об’єднанні ФРН т НДР всі громадяни колишньої НДР автоматично отримували громадянство ФРН.

Реєстрація – спосіб отримання громадянство за кровними зв’язками з громадянином певної держави.

Ушанування громадянства – надання особі прав громадянина, яка є іноземцем за особливі заслуги перед цією державою або всім світовим співтовариством

Способи припинення громадянства:

Вихід з громадянства. Це робить сам громадянин, який відсилає заяву до компетентного органу. Також це може здійснюватися при оптації.

Позбавлення громадянства – санкція за негативну поведінку особи. Цей спосіб є характерним для недемократичних країн. В тих же випадках іноді використовується як покарання як крайня міра в демократичних країнах, на підставі закону. Сучасне міжнародне право забороняє лише свавільне позбавлення громадянства. На відміну від виходу з громадянства позбавлення здійснюється з ініціативи органів державної влади, а не самої особи.

Наприклад, у випадках подання неправдивих відомостей чи фальшивих документів пр. набутті громадянства.

Множинне громадянство