+3 8(066) 185-39-18
fдопомагає активізувати і ослаблений слух. При важких ступенях зниження слуху дітей привчають прочитувати з губ, використовують тактильно-вібраційну чутливість, на заняттях використовують і підключають залишковий слух.
За наявності або відсутності додаткових відхилень у розвитку дітей з порушеним слухом можна віднести до однієї з наступних груп:
Діти, що не мають додаткових відхилень у розвитку;
Діти, мають додаткові відхилення в розвитку (одне або у поєднанні) : порушення інтелекту, зору, опорно-рухового апарату, емоційно-вольової сфери.
Отже, діти з порушеним слухом представляють собою різнорідну групу, характеризується ступенем і характером порушення слуху; часом, в якому відбулося порушення слуху; рівнем мовного розвитку, наявністю або відсутністю додаткових відхилень у розвитку.
Успішність корекційної роботи з дітьми, що страждають приглухуватістю і глухотою, залежить від низки сприятливих факторів:
Інтенсивного систематичного і адекватного стану дитини навчання;
Активного участі родини у її вихованні та навчанні;
Потенційних можливостей самої дитини, його фізичного стану і особистісних якостей (активності, комунікабельності, фізичної витривалості, працездатності і тощо) ;
Використання сурдотехніческіх коштів.
Завдання корекційно-педагогічної роботи та її основні напрямки
Однією з основних завдань дошкільного виховання дітей з порушеним слухом є формування у них словесної мови, в тому числі і усній: її сприйняття на слухо-зорової і слухової основі і відтворення (вимови).
Особливо важливе значення має ранній початок лікувально-корекційної роботи. В даний час доведено ефективність ранньої корекційної роботи з глухими дітьми. У вітчизняної сурдопедагогіки накопичений досвід такої роботи, починаючи з першого місяців життя (Є. П. Кузьмичева, Н. Д. Шматко, Т. В. Пелимская та ін)
Необхідно помітити, що Важливі корекційні завдання вирішуються в процесі розвитку слухового сприйняття навчання вимові. Метою цієї роботи є формування і розвиток у дітей з порушеним слухом навичок сприйняття і відтворення усного мовлення. Робота з розвитку слухового сприйняття у глухих та слабочуючих дошкільників спрямована на розвиток залишкового слуху: діти навчаються сприйняття мовного матеріалу і немовних звучань. На базі розвивається слухового сприйняття усного мовлення, формуються навички мовної комунікації.
Таким чином, робота з розвитку залишкового слуху та навчання вимові спрямована на вирішення таких завдань: навчання сприйняття на слух мовного матеріалу і немовних звучань; створення і вдосконалення слухо-зорової основи сприйняття усного мовлення; формування навичок мовної комунікації.
Навчання вимовою передбачає: створення потреби в усному спілкуванні; формування наближеної до природного звучання усного мовлення; широке використання різної звукопідсилюючої апаратури.
Так само як і їх нормально розвиваються однолітки, діти з порушеннями слуху опановують систематизованими елементарними уявленнями про кількість і числі, розміром і формою, про просторові властивості і відносини предметів, рахунковими і вимірювальними уміннями на заняттях з формування елементарних математичних уявлень.
Особливе значення в дошкільних закладах для дітей з порушеннями слуху надається навчання грі. Формування ігрової діяльності передбачає розвиток інтересу до ігор, навчання діям з іграшками, формування рольової поведінки, вміння використовувати предмети-заступники, уявні предмети і дії, уміння відображати в іграх дії людей і їх відносин, розгортати і збагачувати сюжети ігор.
В процесі трудового виховання дошкільників з порушеннями слуху розвивається інтерес до праці дорослих, відбувається залучення до елементарної трудової діяльності. Пізнавальне і соціальний розвиток дошкільнят відбувається в процесі цілеспрямованої роботи з ознайомлення з навколишнім світом.
Особливу значущість у процесі корекційно-педагогічної роботи з глухими і слабочуючих дошкільниками набуває музичне виховання. Тут завдання корекції та компенсації вад розвитку дітей вирішуються за допомогою таких коштів, як формування сприйняття музики, вокально-інтонаційний розвиток голосу, розвиток ритму рухів мови. Музичне виховання сприяє емоційно-естетичного розвитку дітей, розвитку їх емоційної чуйності і чуйності.
В даний час розроблена оригінальна система ранньої корекційної роботи, яку проводять, починаючи з тем: «Частини тіла. Обличчя «, « Приміщення «, « Меблі «. Дитину вчать шляхом візуально-тактильного сприйняття пізнавати навколишній світ, для стимуляції ранньої комунікативної діяльності особлива увага звертається на обличчя людини, дитина співвідносить фотографії з реальною людиною (членом сім'ї), домальовує втрачені частини особи. Вся ця діяльність супроводжується розчленованої мовної інструкцією.
Важливе значення приділяється навчанню дитини освоєння нового простору (орієнтація в власній квартирі, а також у новому приміщенні). Заняття проводяться за спеціальною програмою з послідовним вивчення різних тем: «Одяг», «Продукти харчування», «Посуд» і т. д.
Стимуляція мовного розвитку також проводиться поетапно і з послідовною зміною переважаючого мотиву встановлення комунікативної зв'язку. У міру формування комунікативної поведінки дитина все активніше починає наслідувати мовним діям дорослого в процесі спільної предметно-практичної діяльності.
На наступному етапі у дитини формують мотив у досягнення успіху в словесному позначенні навколишніх предметів. І, нарешті, на останньому етапі розвивається мотив активного пізнання навколишньої дійсності.
Для стимуляції мовного розвитку глухого дитини важливе значення має створення для спілкування природних ситуацій.
Як відомо, навчання вимові не чують дошкільнят направлено на становлення і розвиток виразної, членороздільною, природної мови. Робота над вимовою в дошкільний період ведеться на основі аналітико-синтетичного методу: дітей вчать вимовляти не тільки цілі слова та короткі фрази, але й окремі елементи – звуки, склади; при цьому кінцевою метою завжди є слово, фраза. У навчанні широко використовуються методичні прийоми, засновані на наслідуванні мови педагога (зв'язане і відбите промовляння), а також самостійне називання предметів, картинок, рядова мова (проголошення окремих римованих рядків,