Контрольна робота з дисципліни "Соціологія" №Соц-000006

теорії і даних неконтрольованого спостереження. Тепер окремі явища, події, форми поведінки людей повинні бути інтерпретовані в поняттях логіки дослідження, вони набувають сенсу індикаторів певних більш загальних властивостей або дій.

У польових умовах, при простому безструктурному і невключеному спостереженні вести записи дуже складно (це справа навичок і винахідливості дослідника: можна застосовувати заздалегідь розроблені коди, маскувальні прийоми, гарну пам'ять і реєструвати спостереження пізніше, у спокійній обстановці).

Структуроване спостереження передбачає більш суворі прийоми ведення записів. При цьому використаються бланки-протоколи, розліновані за пунктами спостереження з кодовими позначеннями подій і ситуацій.

Спостереження за великою аудиторією (збори, конференція) проводяться декількома особами, які дотримуються єдиної інструкції. Підготовці протоколу реєстрації даних спостереження передує не лише розробка загальної концепції, але й кількаразові нестандартизовані спостереження на різних об'єктах (у нашому випадку – студентська конференція).

Відповідь на питання, чи варто спостерігачеві втручатися в спостережуваний процес, залежить від мети дослідження. Якщо вона дослідження полягає в тому, щоб описати і проаналізувати (діагностувати) ситуацію, то втручання спотворить картину і може привести до небажаного для дослідження перекручування інформації. Для цього існують способи домогтися мінімальних помилок при діагностичному спостереженні. Один з них полягає в тому, щоб дослідник зробив так, що люди не знають, що за ними спостерігають. Інший спосіб - створити неправильне уявлення про мету спостереження. Звичайно ці способи можуть здатися аморальними, але щоб домогтися правдивості інформації, досліднику краще не показувати своїх цілей, особливо в тому випадку, якщо, довідавшись про ни,х люди зможуть неправильно витлумачити завдання дослідження.

Якщо ж мета дослідження полягає у прийнятті певних управлінських рішень, то втручання буде корисним, тому що дозволить змінювати хід подій і оцінювати отримані результати. Саме цим цілям і служить стимулююче включене спостереження.

Переваги включених спостережень очевидні: вони дають найбільш яскраві, безпосередні враження про середовище, допомагають краще зрозуміти вчинки людей і дії соціальних общностей. Але з цим пов'язані й основні недоліки такого способу: дослідник може втратити здатність об'єктивно оцінювати ситуацію, внутрішньо ніби переходячи на позиції тих, кого він вивчає, занадто “вживається” у свою роль співучасника подій. Тому, як правило, підсумком включеного спостереження є соціологічне есе, а не науковий трактат.

Існують і моральні проблеми включеного спостереження: наскільки взагалі етично, маскуючись під рядового учасника певної спільності людей, насправді дійсності досліджувати їх?

Надійність (обґрунтованість і стійкість даних підвищується, якщо виконувати наступні правила:

• максимально дрібно класифікувати елементи подій, які підлягають спостереженню, користуючись чіткими індикаторами. Їх надійність перевіряється пробними спостереженнями, коли кілька спостерігачів реєструють за одною інструкцією ті самі події, які відбуваються на об'єкті, аналогічному тому, який буде вивчатися;
• якщо основне спостереження здійснюється декількома особами, вони порівнюють свої враження і узгоджують оцінки, інтерпретацію подій, використовуючи єдину техніку ведення записів, тим самим підвищується стійкість дані спостереження;
• один і той же об'єкт слід спостерігати в різних ситуаціях (нормальних, і стресових, стандартних і незвичайних), що дозволяє побачити його з різних сторін;
• необхідно чітко розрізняти і реєструвати зміст, форми прояву спостережуваних подій і їх кількісні характеристики (інтенсивність, регулярність, періодичність, частоту);
• -важливо стежити за тим, щоб опис подій не змішувався з їх інтерпретацією, тому в протоколі слід передбачити спеціальні графи для запису фактуальних даних і для їх тлумачення;
• при включеному або невключеному спостереженні, яке ведеться одним дослідником, особливо важливо стежити за обгрунтованістю інтерпретації даних, прагнучи до того, щоб перевірити ще раз свої враження за допомогою різних можливих інтерпретацій. Наприклад, бурхлива реакція учасників конференції на виступ може бути наслідком схвалення, невдоволення з приводу висловленого оратором, реакцією на його жарт або репліку із залу, на допущену ним помилку або застереження, на сторонню дію під час виступу тощо. У всіх цих випадках робляться особливі примітки, які пояснюють протокольний запис;
• корисно використати незалежний критерій для перевірки обгрунтованості спостереження. Дані спостережень “з боку” можна проконтролювати за допомогою інтерв'ю з учасниками подій, матеріали включеного спостереження бажано перевірити невключеними за тою ж програмою або за наявними документами.

Основним недоліком методу спостереження є необ'єктивність спостерігача. Людина дуже рідко оцінює ситуацію абсолютно неупереджено (їй властиво робити висновки). Особистісні особливості спостерігача виразно позначаються на його враженнях. Крім того, спостереженню не підлягають події минулого, багато явищ і процесів масового характеру, вичленовування невеликої частини яких робить їх вивчення нерепрезентативним.

Спостереження використовується, в основному, як додатковий метод, який дозволяє зібрати матеріали для початку роботи або допомагає перевірити результати інших методів збору інформації.

Документальні джерела

Документальною в соціології називають будь-яку інформацію, фіксовану у друкованому або рукописному тексті, на магнітній стрічці, на фото- або кіноплівці, електронних носіях тощо. 

За способом фіксування інформації розрізняються рукописні і друковані документи, записи на магнітній стрічці, електронних носіях. З погляду цільового призначення виділяються матеріали, які були обрані самим дослідником. Такі документи називають цільовими. Інші - незалежні від соціолога документи - називають наявними. Звичайно вони і становлять документальну інформацію соціологічних досліджень.

За ступенем персоніфікації документи підрозділяються на особисті і безособові. Особисті - документи індивідуального обліку (бібліотечні формуляри, анкети і бланки, завірені підписом), характеристики, видані даній особі, листа, щоденники, заяви, мемуарні записи. Безособові - статистичні документи або архіви подій, дані преси, протоколи зборів.

Залежно від статусу документи поділяються на офіційні і неофіційні.