Контрольна робота з дисципліни "Страхова справа" №Стр-000003

осіб, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійномустрахуванню; 

4) заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; 

5) рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; 

6) диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); 

7) солідарності та субсидування в солідарній системі; 

8) фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; 

9) спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу; 

10) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 

11) організації управління Пенсійним фондом на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави і на засадах гласності, прозорості та доступності його діяльності; 

12) обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених законодавством; 

13) цільового та ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 

14) відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм закону «про загальнообов’язкове пенсійне страхування», а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків. 

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. 

Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 

1. Громадяни України, які застраховані згідно із законом та досягли пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленному законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб − члени їхніх сімей, зазначені статті 36 закону «Про загальнообов’язкове пенсійне забезпечення», та інші особи, передбачені цим законом. 
2. Право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених законом. 
3. Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, але добровільно сплачували страхові внески в порядку та розмірах, встановлених законом, до солідарної системи та/або накопичувальної системи пенсійного страхування, мають право на отримання пенсії і соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду та/або отримання довічної пенсії чи одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду. 
4. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України отримують такі види державних пенсій: а) трудові; за віком; по інвалідності; у разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Розмір пенсій за віком визначається в обсязі 55% від заробітку, але не нижче мінімальна величини, встановленої законодавством. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 % від заробітку, але не менше 1 % від мінімального розміру пенсії. Для окремих пільгових категорій пенсіонерів згідно з чинним законодавством цей стаж може бути меншим.

Пенсії по інвалідності призначаються у разі настання інвалідності, що спричинило повну або часткову втрату працездатності внаслідок таких двох причин:

• трудового каліцтва або професійного захворювання;
• загального захворювання (у тому числі каліцтва, на пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Розмір пенсії по інвалідності залежить від групи, середнього заробітку та встановленого проценту від заробітку. Так, інвалідам І групи пенсія встановлюється в обсязі 70%, II групи - 60%, III групи - 40% від середньомісячного заробітку.

Пенсія у разі втрати годувальника призначаються непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Пенсії у разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 30% від середньомісячного заробітку годувальника, але не менше соціальної пенсії встановленої для відповідної категорії непрацездатних. Круглим сиротам пенсія визначається із загальної суми заробітку обох батьків і не може бути меншою двократного розміру соціальної пенсії на кожну дитину.

Пенсія за вислугу років, встановлена окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Соціальні пенсії призначаються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства за відсутності права на трудову пенсію.

Соціальні пенсії призначаються в таких розмірах:

• особам, які досягли пенсійного віку і не набули права на трудову пенсію без поважних причин - 30% від мінімального розміру пенсії за віком;
• особам, які досягли пенсійного віку і не набули права на трудову пенсію з поважних причин і інвалідам Ш групи - 50% від мінімального розміру пенсії за віком;
• інвалідам ІІ групи, дітям-інвалідам віком до 16 років, дітям, або одній із осіб у разі втрати годувальника -100% мінімального розміру пенсії за віком;
• інвалідам І групи, а також матерям, яким присвоено звання «Мати-героїня" - 200% мінімального розміру пенсії за віком.

Державні службовці, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку при наявності загального трудового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок - 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років мають право на отримання пенсій в розмірі 80% від суми їхнього посадового окладу з урахуванням надбавок без обмеження граничного розміру пенсій. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на 1 % від заробітку, але не більше 90% від посадового окладу з урахуванням надбавок.

Народним депутатам України при досягненні пенсійного віку призначається пенсія, яка становить 80% від місячного окладу, встановленого на той час, поли депутат працював у Верховній Раді України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. зі змінами і доповненнями від 28.12.2007 р. // ВВР. – 2008. - № 5-6.
2. Бойко М. Д. Право пенсійного забезпечення в Україні: Навч. посіб. Курс лекцій. - К.: Олан, 2000.
3. Пенсійна система України: Навч. посіб. для студ. внз / В. І. Грушко (ред.), Н. В. Грушко, О. В. Бевзенко та ін. - К.: Кондор, 2006. 
4. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. / Б. С. Стиченський І. В. Зуб, П. І. Мінюков та ін. - К.: Юридична книга, 2000.