Контрольно-розрахункова робота №КРР-00013

 

 

1. Сутність проектних ризиків

2. Розподіл ризиків у проектних контрактах 

3. Переваги та недоліки матричної організаційної структури 

4. Внутрішні організаційні структури управління проектами 

5. Опис діяльності ВАТ «Рівне-Авто» 

6. Оптимізований сітковий графік

 

 

Управління ризиками проекту (Project risk management) – це:

1) сукупність процесів, пов’язаних з ідентифікацією й аналізом ризиків, розробкою заходів реагування на ризикові події, які включають максимізацію позитивних і мінімізацію негативних наслідків настання ризикових подій;

2) сукупність заходів та методу аналізу й послаблення впливу чинників ризику, об’єднаних у систему виявлення, оцінки, планування, моніторингу й проведення коригуючих дій;

3) ймовірність виникнення несприятливих наслідків у формі втрати очікуваного доходу в ситуації невизначеності умов здійснення проекту.

Ризик – потенційна, чисельно вимірна можливість втрати. Ризик проекту – це ступінь небезпеки для успішного здійснення проекту. Поняття ризику характеризується непевністю, що пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків. При цьому виділяються випадки об'єктивних і суб'єктивних можливостей.

Концепція об'єктивних можливостей будується на інтерпретації поняття можливості як граничного значення частоти за нескінченно великого числа експериментів. Оцінка можливості провадиться за допомогою обчислення частоти, з якою відбувається ця подія. На противагу цьому при визначенні суб'єктивних можливостей на перше місце виступає думка індивіда, яка відображає стан його інформаційного фонду.

Стосовно ризику інвесторів можна поділити на групи:

• схильні до ризику (готові сплачувати за те, щоб нести ризик);
• не схильні до ризику (готові сплачувати, щоб ухилитися від ризику);
• нейтральні до ризику (байдужі до наявності чи відсутності ризику).

Безпосередньо ставлення до ризику залежить як від цілей інвестування (ступеня ризикованості проекту), так і від фінансового стану ініціатора (інвестора). Для прийняття правильного інвестиційного рішення необхідно не тільки визначити розмір очікуваного прибутку, ступінь ризику, а й оцінити, наскільки очікуваний прибуток компенсує передбачуваний ризик. Проте складність полягає в тому, що оцінка ризику інвестиційного проекту не завжди піддається формалізації.

Відповідно до фінансової теорії кожна фірма в процесі інвестиційної діяльності прагне максимізувати свою вартість. В умовах повної певності та відсутності ризику це завдання еквівалентне завданню максимізації прибутку, тобто значенню критерію чистого дисконтованого прибутку (NPV). Але як тільки передумови приймаються, завдання перестають бути еквівалентними. Насправді ж для більшості інвесторів і розроблювачів важлива не тільки максимізація прибутку, а й мінімізація ризику аналізованого інвестиційного проекту.

Аналіз ризиків проекту базується на результатах розрахунку всіх його показників і критеріїв, так званому базисному варіанті (на основі фактичної і прогнозної інформації), ідо довели ефективність проекту. Безризикова оцінка чистих вигід інвестиційного проекту, аналіз його ефективності апріорі відтіняють непевність вихідних чинників (змінних). Базуючись на ретроспективному аналізі, дослідник прогнозує визначене значення (оцінку) досліджуваного чинника (змінної). Проте при цьому результативний проектний показник, пов'язаний з цим чинником функціональною залежністю, також набуває визначеного конкретного «точкового» значення, що може привести аналітика до помилкового висновку, тому що при певній зміні змінної, яка не була прогнозована, зміниться і результативність проекту. Якщо експерт-аналітик використовує найбільш імовірні значення кожної проектної змінної, то це не означає, що отриманий результат буде найбільш імовірним. 

 

 

У сучасній практиці значного поширення набув також механізм розподілу інвестиційних ризиків між учасниками проекту, який передбачає частковий трансферт партнерам фінансових ризиків за окремими операціями. Розподіл ризиків відбувається між учасниками проекту при розробці фінансового плану на підставі підписання різних угод, контрактів, договорів, а також за рахунок створення банківських синдикатів або підрядно-будівельних консорціумів тощо.

Застосовуються переважно такі напрями розподілу ризиків:

1. розподіл ризиків між підрядниками інвестиційного проекту (щодо невиконання календарного плану будівельно-монтажних робіт, їх низької якості тощо)  (рис. 2);

 

Рис. 2. Загальна модель процесу розподілу ризику між замовником та підрядником

 

2. розподіл ризику між підприємством і постачальниками сировини та матеріалів. Він здійснюється відповідно до міжнародних правил «ШКОТЕРМС-90», які передбачають регулювання розподілу ризиків, пов'язаних із пошкодженням майна (активів) у процесі їх транспортування і здійснення вантажно-розвантажувальних робіт;

3. розподіл ризику між учасниками лізингової операції. Підприємство-лізингоодержувач переносить ризик морального старіння позиченого активу, ризик втрати ним технічної продуктивності, а також інші ризики, що обумовлюються в контракті, на лізингодавця (за відповідних умов дотримання встановлених правил експлуатації об'єкта, що лізингується). Розподіл ризику між учасниками реалізації проекту може бути кількісним та якісним.

Для кількісного розподілу ризику в проектах найдоцільніше використовувати методи встановлення послідовності управлінських рішень, основою яких є «дерево ймовірностей та рішень».

Оскільки проблема вибору послідовності рішень щодо надання переваги тому чи іншому замовленню вирішується безпосередньо на стадії формування портфеля замовлень, вона має подвійний характер, зумовлений участю в інвестиційному проекті не менш як двох сторін: покупця (замовника) та продавця (підрядника). При формуванні портфеля замовлень покупець прагне по можливості зменшити вартість контракту, при цьому всі вимоги щодо термінів та якості мають бути дотримані, а підрядник водночас прагне отримати максимальний прибуток.

Якісний розподіл ризику передбачає розширення або звуження кількісного складу потенційних інвесторів та учасників проекту. Чим меншу частку ризику замовники