Кримінально-правова характеристика середньої тяжкості тілесних ушкоджень

Стаття 123 Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання [2]. Потерпілим від цього злочину є лише особа, яка своїми діями (протизаконним насильством чи тяжкою образою) викликала у винного стан сильного душевного хвилювання.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується: 

1. діями, що характеризується посяганням на життя іншої особи; 
2. наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження; 
3. причинний зв’язок між зазначеними діями та наслідками;
4. час (протягом періоду наявності у винного стану сильного душевного хвилювання) і певну обстановку вчинення злочину.

Кваліфікація дій за буде правильною лише за умови, що умисне тяжке тілесне ушкодження: по-перше, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання; по-друге, такий стан виник раптово; по-третє, це сталося в обстановці протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого (при цьому вказівка у цій статті на систематичне знущання з боку потерпілого, на відміну від статті 116 , відсутня). Умисне заподіяння за таких обставин середньої тяжкості та легкого тілесного ушкодження злочином не визнається.

Злочин є закінченим з моменту заподіяння тяжкого тілесного ушкодження [6, с.465].

Суб’єкт злочину має бути взятий до особливої уваги у процесі кваліфікації вчиненого, оскільки ним є фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку, і перебувала під час вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого.

Суб’єктивна сторона злочину виграє одну з вирішальних ролей при кваліфікації скоєного, оскільки характеризується виною у формі умислу (прямого чи непрямого), який завжди є афектованим, таким, що виник раптово, та емоційним станом – сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує здатність особи усвідомлювати свої дії чи керувати ними [7, с.276].

Стаття 124 Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця [2]. 

З об’єктивної сторони цей злочин характеризується: 

1. діями – посяганням на життя іншої особи; 
2. наслідками у вигляді настання тяжких тілесних ушкоджень; 
3. причинним зв’язком між зазначеними діями і наслідками; 
4. обстановкою вчинення злочину (перебування винного при вчиненні 

цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони чи в умовах необхідності затримання злочинця).

Злочин є закінченим з моменту заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження[7, с.278].

Стаття 125 Умисне легке тілесне ушкодження [2]. З об’єктивної сторони умисні тілесні ушкодження бувають двох видів:

1. легке тілесне ушкодження – ушкодження, що має незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більш як шість днів (синець, подряпина тощо);
2. легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності. Короткочасним слід вважати розлад здоров’я тривалістю понад 6 днів, але не більш 3 тижнів (21 день). Під незначною стійкою втратою працездатності слід розуміти втрату загальної працездатності до 10 %. Відсоток втрати працездатності визначається судово-медичною експертизою.

Злочин є закінченим з моменту настання наслідків.

Суб’єкт злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину передбачає встановлення вини у формі прямого чи непрямого умислу. Якщо умисел винного було спрямовано на заподіяння тяжких тілесних чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а внаслідок його дій потерпілому було заподіяно лише легкі тілесні ушкодження, вчинене кваліфікується за спрямованістю умислу – за відповідними частинами статей 15 і 121 або 122 [6, с.468].

Стаття 128 Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження [2]. 

З об’єктивної сторони злочин характеризується: 

1. діями або бездіяльністю; 
2. наслідками у вигляді тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; 
3. причинним зв’язком між зазначеними діянням і наслідками.

Злочин є закінченим з моменту настання тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Суб’єкт злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується виною у формі необережності (злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості) [10, с. 284]. 

 

 

Стаття 126 Побої і мордування [2]. Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують охорону здоров’я особи.

З об’єктивної сторони злочин характеризується активними діями: 

1. завданням удару; 
2. завданням побоїв; 
3. вчиненням інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. 

Варто знати, що в розумінні статті 126 удар, побої, інші насильницькі дії та мордування не належать до тілесних ушкоджень і становлять особливий тип злочину проти здоров’я особи.

Удар – це одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла (руки, ноги, голови), що завдає фізичного болю. Побої – багаторазове (два та більше разів) завдання ударів по тілу потерпілого, що не спричинило тілесних ушкоджень. Інші насильницькі дії – це фізичний вплив на людину (крім удару та побоїв), який викликає болісні відчуття (викручування кінцівок, защемлення різних частин тіла будь-якими пристроями, виривання волосся тощо), однак не спричиняє тілесних ушкоджень [12, с.198]. 

Злочин є закінченим з моменту завдання удару, побоїв, вчинення інших насильницьких дій.

Суб’єкт злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона передбачає встановлення вини у формі умислу (прямого чи непрямого).

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення діянь: 

1. що мають характер мордування (при цьому мордуванням слід визнавати багаторазове або тривале заподіяння болю – щипання, шмагання,