Критерії і механізми забезпечення міжнародно-політичних інтересів США в нестаціонарній системі міжнародних відносин

Політика Сполучених Штатів щодо незалежної України доволі тісно зв’язана з американськими оцінками внутрішньополітичної ситуації в нашій державі. Забезпечення пріоритету чинника безпеки у цій політиці не бачиться зовнішньополітичними службами США ефективним без запровадження Україною критеріїв європейської демократії та верховенства прав людини. Цим американський курс в умовах олігархізації політичної системи нашої держави бачиться значно більш відповідним стратегічним інтересам народу України, ніж позиція російського керівництва, в якій вирішальним залишається збереження нашої держави в зоні російського впливу і контролю. З іншого боку, ідея американо-українського партнерства зазнає деструктивного впливу через випадки гіпертрофованих оцінок зв’язку між ситуацією в українських верхах і змістом української політики США. Американо-українське партнерство в США розглядають здебільшого у безпековому контексті, що у сукупності з критеріальним пріоритетом гальмує розвиток відносин в інших сферах. Одначе для США Україна залишається державою, яка може стати головною рушійною силою у стримуванні нової хвилі російських імперських амбіцій, що диктує Україні остаточний вибір стратегії національної безпеки з викладенням принципового ставлення до вибору між НАТО і ОДКБ, Америкою і Росією, нейтралітетом і позаблоковим статусом на засадах повної деідеологізації проблеми. 

Відносимо проблему вибору і потреби у запереченні тотальної вирішальності зовнішніх чинників у формулюванні безпекової стратегії України до вирішальної: відповідні рішення мають будуватися першою чергою на засадах погодженого і консолідованого бачення національного інтересу України на тривалу перспективу. Слідування офіційного Києва за російськими рецептами і повна відмова від партерства України з Америкою все ще може привести до відтворення відомих в історії сценаріїв, кожен з яких починався домовленостями про партнерство двох народів, а завершувався втратою державності Україною. Реальні зміни можливі за умов відмови Росії від мети регіонального домінування та претензій на право контролювати пострадянський простір. Відтак, американо-українське партнерство у видимій історичній перспективі може стати ефективним для національної безпеки України за умови його спрямованості на забезпечення європейського критеріального та інтеграційного вибору нашої держави.

У ході дослідження було розроблено авторську концепцію поглибленого розуміння національного інтересу США на ближчу перспективу у контексті еволюції міжнародної системи та її кристалізації. Вона полягає у тому, що поява нових претендентів на регіональне лідерство, серед яких найбільшим є потенціал Росії, Китаю та Бразилії, на тлі зменшення потенціалу фінансового забезпечення силової політики США і тліючої від 2007 року економічної кризи вже ближчим часом змусить нову адміністрацію Сполучених Штатів відмовитися від авантюрних рішень у сфері зовнішньої політики. Адже альтернативою цьому в умовах доволі обґрунтованих російських і китайських претензій на розділену глобальну відповідальність за стабільний розвиток і мир у світі може стати тільки посилена конфронтаційність (на межі гарячої війни), ускладнення або навіть унеможливлення реалізації зовнішньополітичних орієнтирів США, пов’язаних з національними інтересами країни.

Вищевикладене дає змогу підійти до практичних рекомендацій українським урядовим структурам відносно перспектив зовнішньополітичних орієнтирів України з урахуванням нестаціонарності сучасної світ-системи і характеру впливів на неї провідних акторів, зокрема Сполучених Штатів і Росії.

Вони можуть пов’язуватися з наступним:

1. Суперечливість сучасної зовнішньої політики США не виключає можливості і навіть необхідності розробки раціонально спрямованої платформи українсько-американських відносин, яка б відповідала інтересам обох сторін. Для України це набуває особливо важливого значення з урахуванням наступних чинників:

– потенціалу взаємовигідного співробітництва, підтвердженого практикою постбіполярних часів;

– однозначністю критеріальних вимірів розвитку партнерських стосунків з Україною з боку Сполучених Штатів, орієнтованих на ствердження в українському суспільстві плюралістичної демократії та ринкової економіки, що збігається з глибинними інтересами України;

– готовністю американського уряду сприяти євроатлантичним інтеграційним орієнтаціям України за умов чітких кроків у цьому напрямку українського уряду та готовності народу України сприйняти зазначену геостратегію.

2. Суперечливість тенденцій сучасної зовнішньої політики США не виключає можливості об’єктивно обґрунтованих дій з боку американського уряду щодо підтримки демократії та ринкової економіки за кордоном – тенденції, що показово виявила себе на прикладі стосунків Сполучених Штатів і України.

Характерним в цьому плані є те, що

– Україна була і залишається найбільш привабливим реципієнтом економічної допомоги з боку американського уряду порівняно з будь-якою іншою країною СНД;

– звуження економічних зв’язків і політичних відносин між Україною і США наприкінці 1990 – початку 2000-хроків мало об’єктивний характер і було пов’язане з порушеннями принципів співробітництва у сфері безпеки, допущеними з боку української сторони;

– кризовий стан американсько-українських відносин протягом другої половини 2002 – початку 2003 рр. не був позначений будь-якими агресивними проявами або діями економічного, політичного, інформаційного тиску з боку Сполучених Штатів на Україну – політичної лінії, що помітно відрізняє характер стосунків по лінії Україна – США від стосунків по лінії Україна – Росія.

3. Суперечливість американської зовнішньої політики, пов’язану насамперед, з проявами імперського неоглобалізму США, неможливо розглядати в контексті українсько-американських відносин поза сприйняттям російського неоімперського регіоналізму при тому, що останній виявляє себе більш згубно щодо інтересів України та ситуації в пострадянському регіоні, ніж неоглобалістські тенденції Сполучених Штатів. Дане пояснюється наступними положеннями:

– якщо включення України до системи національних інтересів США пов’язується із намірами американських адміністрацій поширити геополітичні впливи Сполучених Штатів у пострадянському регіоні через інтеграцію України до політично стабільної та економічно прогресуючої європейської спільноти, то підпорядкування України російським геополітичним впливам може