Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Критерії оцінки та показники фізичного здоров’я

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
15
Мова: 
Українська
Оцінка: 

було зафіксовано:

5 млн (4, 2-5, 8 млн) нових випадків інфікування;
3 млн (2, 5-3, 5 млн) людей, які померли від хвороби протягом року;
40 млн (34-46 млн) людей, які живуть із ВІЛ/СНІДом.
Однак катастрофічні наслідки епідемії ВІЛ не вичерпуються мільйонами смертей. У силу своєї природи хвороба вражає, у першу чергу, людей у віці від 15 до 50 років. Це саме та вікова група, від благополуччя якої залежить виживання як дітей, так і старих. Ця залежність найбільш сильна в країнах, що розвиваються, основу економіки яких становить дрібнотоварне сільськогосподарське виробництво. Низький рівень механізації визначає залежність від ручної праці, а тому скорочення працездатного населення ставить сотні мільйонів чоловік перед погрозою і бідності.
ВІЛ представляє не менш серйозну небезпеку і для більш багатих країн. Більшість з них уже зіштовхується зі скороченням частки працюючих людей і збільшенням частки непрацездатного населення. Очевидно, що епідемія ВІЛ збільшить цю тенденцію і збільшить і без того високе навантаження на системи охорони здоров'я і соціального забезпечення. Наприклад, у період між постановкою діагнозу і смертю загальні витрати на лікування одного хворого на СНІД у Нью-Йорку становлять близько 100 тис. доларів США.
В останні роки в області боротьби з ВІЛ були досягнуті значні успіхи. У багатьох країнах вдалося сповільнити або запобігти поширенню хвороби. Були знайдені ліки, які дозволяють продовжувати життя хворих і носіїв інфекції. У багатьох суспільствах покращилося відношення людей до ВІЛ-інфікованих. Але, незважаючи на всі ці досягнення, ВІЛ, як і раніше, залишається глобальною проблемою, яка вимагає ефективних, продуманих і узгоджених дій.
СНІД невиліковний, і єдиним ефективним способом боротьби із цією хворобою є профілактика. Успішна профілактика припускає зміну поведінки людини, спрямовану на зниження ризику зараження. Вирішити це завдання дуже непросто, оскільки людська поведінка залежить від безлічі факторів, і спроби впливати на неї – особливо в таких сферах, як секс і вживання наркотиків, – зіштовхуються з безліччю перешкод.
Багато проблем виникають і з боку самої людини. Наприклад, у суспільстві існують стереотипні уявлення про мужність, які можуть формувати в молодих чоловіків схильність до ризикованих форм поведінки, пов'язаних зі вступанням у випадкові статеві зв'язки без використання презерватива – часто з бажання довести свою «силу» і «сміливість».
Оскільки на початкових етапах епідемії основним шляхом передачі ВІЛ були гомосексуальні контакти і вживання наркотиків, багато людей не бачили необхідності у вживанні заходів обережності, оскільки вважали, що оскільки вони не належать до цих «груп ризику», то ВІЛ їм не загрожує. Подібна помилка коштувала життя дуже багатьом.
Сформована в деяких країнах соціально-економічна ситуація сприяє збільшенню числа людей, підданих найбільш високому ризику зараження (у тому числі споживачів наркотиків, повій) і перешкоджає широкому доступу до засобів запобігання, а також до послуг охорони здоров'я і необхідного лікування.
Нерідко профілактичні дії (такі, наприклад, як зміна голок і замісна терапія для наркоспоживачів, сексуальна освіта молоді та інші) наштовхуються на традиційні уявлення про охорону суспільного здоров'я і моральності, в основі яких лежить культура і релігія народу. Успішній боротьбі з хворобою може заважати законодавство і дискримінаційна політика у відношенні хворих і ВІЛ-інфікованих.
Перемогти хворобу неможливо без комплексного вирішення усіх проблем. Крім того, зростаюча взаємозалежність різних країн і глобальний характер загрози роблять нереальним вирішення проблеми ВІЛ в окремо взятій державі.
Саме тому в рамках системи ООН була утворена Об'єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС), покликана координувати дії і надавати підтримку зусиллям держав і суспільств, спрямованим на боротьбу із хворобою. ЮНЕЙДС виступає за комплексний підхід, який охоплює різні напрямки цієї боротьби, включаючи охорону здоров'я жінок і дітей, освіту, вдосконалення законодавства, боротьбу з наркотиками і зниження шкоди при їх використанні, підтримку соціально-економічного розвитку країн і територій і мобілізацію ресурсів. Як сказано в програмному документі ЮНЕЙДС, «її основним пріоритетом є ініціювання, підтримка і розширення зусиль, спрямованих на всебічну боротьбу з епідемією ВІЛ, у тому числі в сфері профілактики, зниження ризику зараження і пом'якшення її катастрофічних соціальних і економічних наслідків».
Відповідно до останніх цифр, опублікованих у Доповіді про розвиток епідемії ВІЛ за 2006 рік, підготовленому ЮНЕЙДС/ВООЗ, приблизне число людей, які живуть із ВІЛ, становить близько 39, 5 мільйона чоловік. У 2006 році було зареєстровано 4, 3 мільйони нових інфекцій, з них 2, 8 мільйони (65%) інфекцій в Африці на південь від Сахари. Крім того, значний ріст числа інфекцій відзначений у Східній Європі і Центральній Азії, де за деякими даними з 2004 року рівні інфікування збільшилися більш ніж на 50%. У 2006 році число людей, які померли від захворювань, пов'язаних з ВІЛ, склало 2, 9 мільйони чоловік. Нові дані вказують на те, де програми профілактики ВІЛ не були стійкими або не адаптувалися з врахуванням зміни епідемій – у деяких країнах рівні поширення інфекції залишаються на тому ж рівні або знову зростають.
У Північній Америці і Західній Європі програми профілактики ВІЛ найчастіше не були стійкими, а число нових інфекцій залишилося на тому ж рівні. Аналогічно серед країн з низьким і середнім рівнем доходів відзначено лише кілька країн, які фактично зменшили число нових інфекцій. У той же час у деяких країнах, які раніше продемонстрували успіхи в плані зменшення числа нових інфекцій, таких як Уганда, цей процес або сповільнився, або відзначається ріст рівнів поширення інфекції.
Профілактика ВІЛ працює, однак вона повинна бути цілеспрямованою і стійкою. Сучасні дані показують, що посилені програми профілактики ВІЛ, цілеспрямовані і адаптовані для охоплення тих, кому загрожує найвищий ризик зараження ВІЛ, дають результати.
В останнє десятиліття у багатьох країнах з генералізованими епідеміями були відзначені позитивні тенденції у зміні сексуальної поведінки серед молоді – розширення практики користування презервативами, більш пізній початок статевого життя і зменшення числа статевих партнерів. За період з 2000 по 2005 роки було відзначено зниження показника поширеності ВІЛ серед молоді в Ботсвані, Бурунді, Зімбабве, Кенії, Кот-д'Івуарі, Малаві, Руанді і Танзанії.
В інших країнах навіть обмежені ресурси дають гарні результати, якщо інвестиції націлені на задоволення потреб людей, яким загрожує найбільший ризик контакту з ВІЛ. У Китаї є кілька прикладів реалізації цільових програм для працівників секс-бізнесу, які забезпечили помітне розширення практики користування презервативами і зменшення рівнів поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом, а також успішні результати реалізації програм для споживачів ін'єкційних наркотиків. У 2005 році в Португалії число діагнозів ВІЛ серед споживачів ін'єкційних наркотиків було приблизно на одну третину (31%) нижчим у порівнянні з 2001 роком, що обумовлено реалізацією спеціальних програм профілактики, які враховують проблему ВІЛ і вживання наркотиків.
У багатьох країнах програми профілактики ВІЛ не охоплюють людей, яким загрожує найвищий ризик зараження, таких як молодь, жінки і дівчата, чоловіки, які мають статеві контакти з чоловіками, працівники секс-бізнесу і їх клієнтів, споживачів ін'єкційних наркотиків, етнічних і культурних меншин. Наприклад, в Африці на південь від Сахари жінки, як і раніше, частіше від чоловіків заражаються ВІЛ, причому у більшості країн регіону саме їм найчастіше доводиться доглядати за ВІЛ-інфікованими людьми.
Україна є однією з небагатьох держав, що залучає представників неурядових організацій (НУО) до визначення національної стратегії боротьби з епідемією ВІЛ/СНІД, представники яких входили до складу урядової делегації, що брала участь у роботі генеральної Асамблеї ООН, присвяченій проблемі ВІЛ/СНІДу. В Україні функціонують близько 100 НУО, які забезпечують інформаційно-просвітницьку діяльність спільно з соціальними службами для молоді та управліннями освіти в кожному регіоні; здійснюють профілактичну діяльність в групах підвищеного ризику ВІЛ-інфікування; сприяють створенню груп само- і взаємодопомоги; надають консультативні послуги, психосоціальну допомогу, здійснюють обмін шприців у 8 регіонах.
На сьогодні в Україні вже сформовано мережу лікувально-профілактичних закладів: 35 центрів СНІДу, на які покладена функція забезпечити лікуванням 4 тис. хворих на СНІД; 127 кабінетів довіри та 123 спеціалізовані лабораторії з діагностики ВІЛ/СНІДу. В Україні запроваджено дворазове тестування на ВІЛ-інфекцію всіх вагітних та попередження розвитку хвороби у новонароджених. Важливо, що Україна стала першою з країн СНД, яка вже розпочинає комплексне лікування такої великої кількості хворих на СНІД.
22 вересня 2003 р. в Нью-Йорку на 58-й спеціальній сесії ООН генеральним директором ВООЗ була проголошена концепція спільної ініціативи ВООЗ та ЮНЕЙДС. Суть її полягає в намірі ВООЗ до 2008 р. забезпечити 3 млн ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД антиретровірусними препаратами.
Враховуючи той факт, що Україна є однією з країн в Європейському регіоні, яка займає активну позицію щодо підтримки заходів, спрямованих на боротьбу з ВІЛ/СНІДом, Міністерство охорони здоров’я України очікує, що реалізація цієї ініціативи безпосередньо стосуватиметься ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД українських громадян, які потребують відповідного лікування. Безумовно, кошти та технічна підтримка з боку ВООЗ та інших міжнародних донорських організацій будуть додатковою допомогою на шляху реалізації Національної стратегії боротьби з ВІЛ/СНІДом в Україні.
 
Список використаних джерел
 
Стешенко В. Епідемія ВІЛ/СНІДу в контексті демографічної ситуації в Україні // Школа і світ. – 2006. – №11.
Апанасенко Г. Л., Попова Л. А. Валеология – стратегия здравоохранения будущего /журнал Акад. Мед. наук Украины. – 1997. – № 3.
Апанасенко Г. Л., Попова Л. А. Медицинская валеология. – Киев: Здоровье, 1998.
Валеология: диагностика, средства и практика обеспечения здоровья. Вып. 3. – Владивосток: Дальнаука, 1996.
Денисов Б. П., Сакевич В. И. Динамика эпидемии ВИЧ/СПИД // Социс. – 2004. – № 1.
Фото Капча