Критерії прогнозу перебігу Епілепсії у дітей

5. На основі одержаних даних розробити критерії прогнозу перебігу епілепсії у дітей і обґрунтувати напрямки лікування.

Об'єкт дослідження – епілепсія у дітей.

Предмет дослідження становили структурно-функціональні зміни головного мозку та стан імунної системи у дітей, хворих на епілепсію.

Методи дослідження, що застосовувалися для вирішення поставлених завдань, були такими: клініко-неврологічне обстеження, електроенцефалографічне дослідження, рентгенівська комп'ютерна томографія та магнітно-резонансна томографія, імунологічне дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів.

Новизна дослідження полягає у тому, що в роботі показана роль структурних змін речовини головного мозку та імунної системи у патогенезі та прогнозі перебігу епілепсії у дітей. Визначено, що найбільш характерними структурними змінами головного мозку при епілепсії у дітей є атрофічні процеси головного мозку, ембріофетальні аномалії розвитку мозку (дисгенезії мозолистого тіла, коркові дисплазії, гетеротопії сірої речовини, туберозний склероз та інші), перивентрикулярне ішемічне ушкодження білої речовини мозку. Показано особливості клінічного перебігу епілепсії у дітей. Одержані дані щодо імунологічних змін при епілепсії у дітей, які свідчать про структурно-функціональні порушення гематоенцефалічного бар'єра, схильність до гіперергічних реакцій імунітету. Такі порушення є одними з факторів формування клінічних проявів епілепсії та становлять передумову для появи нових епілептичних нападів. Визначено, що структурні зміни головного мозку та показники імунітету можуть бути критеріями прогнозу розвитку та перебігу хвороби.

Практичне значення одержаних результатів.

Запропонована та апробована методика комплексного обстеження дітей, хворих на епілепсію, що включає оцінку неврологічного статусу, застосування ЕЕГ і засобів нейровізуалізації головного мозку (КТ, МРТ) та вивчення стану імунітету. Це дозволяє виявити особливості клініки та перебігу захворювання. В цілому ж оцінка структурно-функціональних змін головного мозку та стану імунологічної реактивності є прогностичними критеріями розвитку і прогнозу перебігу епілепсії в дитячому віці. Обґрунтовано комплексний підхід до діагностики епілепсії у хворих на цю хворобу дітей. Такий підхід у діагностиці сприяє проведенню індивідуальної комплексної, диференційованої профілактики та терапії хворих на епілепсією та інші захворювання з ушкодженням центральної нервової системи.

Результати дослідження впроваджені у роботу неврологічного відділення лікарні ТМО Орджонікідзевського району, дитячого відділення міської поліклініки №9, неврологічних кабінетів міських дитячих поліклінік №15 та №16 міста Харкова.

Особистий внесок здобувача.

Дисертація є особистою працею автора. Дисертант самостійно виконував клініко-неврологічне обстеження хворих, брав участь у проведенні нейрофізіологічних, томографічних та імунологічних досліджень, проводив диспансерний нагляд за хворими. Дисертантом проведений аналіз отриманого матеріалу і його статистична обробка.

Апробація результатів дисертації.

Результати проведених досліджень повідомлені та обговорені на IV Міжнародній науково-практичній конференції Української протиепілептичної ліги (Київ, 11-13 травня, 2000р.), науковій-практичній конференції “Медико-соціальні аспекти реабілітації дітей-інвалідів” (Харків, 10-11 жовтня, 2000р.), науковій-практичній конференції з міжнародною участю «Сучасні аспекти лікування епілепсії» (Одеса, 21-22 листопада, 2001. р.).

Публікації.

За матеріалами дисертації опубліковано 8 робіт, з них 4 – у фахових наукових виданнях (згідно переліку ВАК України). Три публікації самостійні.

Структура та обсяг роботи.

Обсяг основного тексту дисертації становить 149 сторінок. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, розділу “Матеріали та методи дослідження”, трьох розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 26 таблицями, 5 малюнками і 4 діаграмами.

У списку використаних джерел наведено 315 наукових праць, 112 з яких є вітчизняними і країн СНД та 203 – іноземними.

 

Загальна характеристика спостережень та методи дослідження.

Основою роботи є матеріали комплексного обстеження 95 дітей, хворих на епілепсію, віком від 1-го до 14 років (50 хлопчиків і 45 дівчаток середнім віком 8, 7+4, 5 років). Контрольну групу становили 40 здорових дітей відповідного віку. Термін перебігу захворювання у обстежених хворих становив від 1-го до 11 років. Динамічний нагляд здійснювався протягом 3-х років. Розподіл на відповідні форми захворювання проводився згідно з класифікацією МКБ-10 та класифікацією, прийнятою Міжнародною лігою боротьби з епілепсією в жовтні 1989 року у Нью-Делі [Бурд Г. С., 1995].

Згідно з визначеним завданням використані такі методики дослідження:

1. Клінічне обстеження хворих. Докладне клінічне обстеження проводилося за спеціально розробленою картою.

2. Електрофізіологічні дослідження. Всім хворим проводився запис електроенцефалограм (ЕЕГ) за допомогою діагностичної системи DX-NT, “DX-Systems” з визначенням типів і класів ЕЕГ за методикою Є. А. Жирмунської (1984).

3. Нейровізуалізаційні дослідження головного мозку. Структурні особливості головного мозку вивчалися за допомогою методів КТ на томографі СРТ-1010 та МРТ на магнітно-резонансному томографі “Образ-1”. Томографічний аналіз включав загальну візуальну оцінку та кількісні показники. Враховували розміри, кількість і локалізацію вогнищ змін щільності речовини головного мозку, які виявлялися на послідовних зрізах, а також наявність дифузної зміни щільності білої речовини в перивентрикулярних зонах та семіовальних центрах. Стан просторів, що містять ліквор, оцінювали за кількісними критеріями, розробленими С. Б. Вавіловим (1986). Вивчалися такі показники, як ширина та індекси передніх та задніх рогів, центральних відділів бокових шлуночків, третього та четвертого шлуночків. Субарахноїдальний простір характеризували за показниками максимальної ширини передніх відділів міжпівкульової та сильвієвої щілин, кількості борозен, які лічили на томографічних зрізах вище тіл бокових шлуночків.

4. Імунологічні дослідження. Дослідження імунітету було комплексним і проводилося за стандартизованими методами згідно з рекомендаціями НДІ імунології МОЗ СРСР (1985). Вивчалися субпопуляції