Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Культура як засіб взаємодії людини і природи

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
17
Мова: 
Українська
Оцінка: 

зв’язком, послідовністю та відповідністю.

 
3. Взаємодія культури та природи. Екологія культури
 
У питанні про взаємодію природи та культури можна виділити декілька аспектів.
Перший аспект – господарсько-практичний. Від природних багатств та умов залежить спосіб життя людини, доля країн, народів та культур. Сьогодні вагоме значення мають не природні умови та багатства, а людський фактор.
Другий аспект – екологічний. Людина не може чекати милості від природи після того, що вона зробила з нею. Екологічна рівновага, охорона природи, екологічно чисті технології – усе це найважливіші аспекти сучасного стану проблеми «культура та природа». Це питання дуже важливе в умовах глобальної екологічної катастрофи, яка загрожує людству. Очевидно, що протягом історії «натура» перетворюється на культуру. Наш життєвий природний простір стає більш олюднений. Зростає вплив людини на планету, хоча в цьому процесі відбувається відчуження культури від природи. Ми живемо в штучному світі, в якому сила людини постає проти самої неї. Російський письменник М. М. Пришвін сказав: «Природа може обійтися і без культури... Але культура без природи швидко вичерпає себе». Людство знаходиться в стані конфлікту між природою й культурою. Тому дуже важливим є зростання екологічної складової в системі культури, становлення та розвиток екологічної культури, тобто вміння знайти «спільну мову» з природним світом, забезпечити еволюційний розвиток культури та природи. Це питання стає глобальним у третьому тисячолітті [3, 134].
Третій аспект – медико-гігієнічний. Виявляється, що клімат, погода мають значно більший, ніж вважали раніше, вплив на життя людини (наприклад, «несприятливі» дні, звідси проблема здорового способу життя, рекреації, географія хвороб тощо).
Четвертий аспект – етичний. Природа – це рідкісне середовище існування. Любов до природи часто асоціюється з любов’ю до Батьківщини, що є найголовнішою культурною цінністю. (Можна виділити також естетичний аспект – любовні красоти рідної природи, хоча не всі спроможні бачити цю красу).
Отже, людина та її культура несуть у собі природу Матері-землі, свою природну біологічну передісторію. Це наочно простежується зараз, коли людство виходить у космос, де без створення екологічного захисту життя та праця стають неможливими. Культура є необхідним доповненням і продовженням природи.
Одним із найважливіших напрямів наукової думки в ХХ ст. постає екологія як комплекс наук про взаємодії планети, її біосфери та штучного середовища, створеного людьми, але яка протистоїть людству й розвивається за своїми законами.
Культура поступово робить своїм об’єктом ставлення до природи, тобто виникає культура екологічної діяльності людини, або, як говорять, екологічна культура. Її завдання – піднести до нового рівня оцінку відношення природи та людини, ввести знання про ці відношення в систему цінностей культури.
Загострення сучасної екологічної ситуації поставило людство перед вибором: продовження боротьби з природою, прагнення «оволодіти» нею, і, як наслідок цього, екологічна смерть усієї планети, чи на кращих гуманістичних традиціях людства та сучасної науки, яка створює нову екологічно чисту техніку й технологію, перетворення Землі на процвітаючу біосферу – середовище існування. Справжня екологічна культура починається з того, що в системі «природа-суспільство» самостійне місце займають природокористування, охорона природи та їх покращення на основі оптимізації взаємодії природних і соціальних, справжніх і штучних процесів [4, 87].
Екологічна культура відповідно до процесів взаємодії суспільства й природи передбачає реалізацію нових принципів життєдіяльності людей. Вона не сумісна зі старою традицією підкорення природи і передбачає гармонію трьох видів взаємодії людини й природи: використання природних багатств, охорона природи як справжнього середовища існування людини, розумне регулювання природних процесів, їх відновлення, збереження і покращення. Для цього потрібно змінити всі види життєдіяльності людини, її менталітет, бажання, ідеали, тобто світогляд.
Новий світогляд передбачає створення нової екологічної ідеології, на основі якої формується екологічна культура. Її новизна та специфіка полягає в тому, що вона долає не лише класові, національні та релігійні протиріччя, а й властивий усім ідеологіям антропоцентризм, орієнтуючись не лише на загальнолюдські, а, так би мовити, загальножиттєві цінності, єдині для людини та природи. Екологічна ідеологія – це ідеологія життя, єднання людини з природрою. Така ідеологія ближча до морального, ніж споживчого різновиду, оскільки людині, яка об’єдналась з природою, доводиться відмовитись від особистих потреб [5, 107].
Нові методологічні інструменти, які виникли у ХХ ст., такі, як системний підхід, демонструють важливість цілісного сприйняття світу, в якому все стає взаємопов’язаним і необхідним для функціонування Універсуму. Системне сприйняття світу призвело до формування таких змістовних концепцій як синергетика і вчення про біосферу Вернадського, яке є цілком науковою основою екологічного руху.
Останне є реакцією суспільства на загострення протиріч між людиною й природою в ХХ ст., характеризуючи зміну свідомості в бік інтересів і забезпечення збереження природного середовища. Екологічний рух, який виник стихійно під дією екологічної кризи, поступово розширювався і формувався в організації «зелених» партій, які стали в деяких країнах політичною силою. Не лише нові, як «Грінпіс» і «Вахта миру», а й традиційні об’єднання на зразок вегетаріанських товариств, які виникли задовго до екологічної кризи, вливалися у широкий потік «зеленого руху».
Існує три принципи екологічної ідеології – практичний, юридичний і моральний. Поняття «екологія», яке виникло в минулому столітті на позначення окремого наукового напрямку в біології, сьогодні розширило своє значення, тому говорять про екологію культури, духу
Фото Капча