Культурно-національна конотація структури та семантики заголовку (на матеріалі німецьких журналів)

Журнал «Schrumdirum» є особливим журналом. Кожен номер присвячений певній темі: « Погода», «Весна і весняні свята», «Школа», «Хобі і професія», «Маленькі старовинні міста» і багато інших [30]. Основна тематика журналу – країнознавство. Журнал висвітлює особливості географії, мистецтва, побуту німецькомовних та інших країн світу.

«Schrumdirum» – дитячий ілюстрований журнал німецькою мовою, призначений для дітей середнього шкільного віку, а також для широкого кола читачів, які цікавляться німецькою мовою [31].

«Spiegel» (з нім. Der Spiegel -»дзеркало») – один із найвідоміших німецьких щотижневих журналів, публікується в Ґамбурзі. [28] Заснований в 1947 році. Має один із найбільших накладів у Європі (1 млн в тиждень). Вважається найпопулярнішим суспільно-політичним журналом серед середнього класу Німеччини.

«Spielen und Lernen» – німецький, щомісячний журнал видавництва Family Media GmbH & Co. KG для батьків і дітей, який існував в період з 1968 по 2013 рік [32]. Головним редактором був Stephan Wessolek.

Батьки мають змогу розглянути в журналі поради з приводу планування сімейного життя та освіти їхніх дітей. Дітям пропонується журнал «Spielen und Lernen» красиво ілюстрований, який містить багато розважальних матеріалів.

Журнал «Spielen und Lernen» припинили видавати з червня 2013 року. Це було пов'язано зі зниженням продажів [6].

«VITAL» – німецький, щомісячний журнал високої якості для жінок про здоров'я, фітнес, щастя і психологію, подорожі та харчування. У журналі можна знайти цінні поради для щастя і позитивного ставлення до життя. Ознайомитися з випусками номерів можна на сайті журналу в МІ: http: //www. vital. de/ [33].

«Vitamin de» – німецький журнал, який пропонує юним учням німецької мови, студентам та викладачам німецької мови у всьому світі німецькі актуальні статті та повідомлення на тему «Німеччина». [34; 35]. Журнал виходить чотири рази на рік в друкованому вигляді та доступний за передплатою. «Vitamin de» поставляє читачам тексти для німецької мови як іноземної з поточною інформацією про Німеччину з політики, економіки й суспільства. Рубрики «Географія», «Молодь», «Дослідження», «Культура» і «Життя» конкретно спрямовані на молодих учнів, які вивчають німецьку мову за кордоном.

 

 

Кожен етнос бачить і сприймає світ зі своєї специфічної точки зору, у своїй власній неповторній проекції, особливість якої відтворюється в мові, утворюючи національну мовну картину світу, під якою в сучасній мовознавчій науці розуміють вираження засобами певної мови світовідчуття та світорозуміння етносу, вербалізовану інтерпретацію етносоціумом навколишнього світу і себе самого в цьому світі.

Конотація (лат. connotatio, від connoto – маю додаткове значення) – емоційне, оцінне чи стилістичне забарвлення одиниці мови. У сучасному мовознавстві під конотаціями лексеми розуміють несуттєві, але стійкі ознаки позначуваного певним словом поняття, які вбирають прийняту в певному мовному колективі оцінку відповідного поняття чи факту дійсності [2, 159]. Конотації також відображають пов’язані зі словом культурні традиції, панівну в певному суспільстві практику використання відповідної речі [3, 67].

Поняття “конотація”. Традиційно вивчається, насамперед, конотація слова, про що свідчать розвідки І. Арнольд, В. Говердовського, М. Комлєва, В. Телія, Ю. Апресяна, Р. Токарського та ін.

У “Словнику лінгвістичних термінів” читаємо: “Конотація – додаткове значення слова, словосполучення чи виразу, його супровідні семантичні або стилістичні відтінки, що накладаються на його основне значення, служать для вираження різних експресивних, емоційно-оцінних забарвлень і можуть надавати висловлюванню урочистості, невимушеності, фамільярності тощо” [10].

Саме поняття конотації увійшло в мовознавство в XVII ст. для позначення властивостей на відміну від субстанцій. Загальне поняття значення має складну структуру: в його ядрі міститься понятійна суть, яка реалізується в предметних субстанціях; предметні субстанції мають ознаки й властивості чи набувають таких, нарощують додаткові значення, тобто конотації. Наприклад, загальне поняття “квітка” реалізується у багатьох предметних видах – квіти дерев, злаків, трав, кущів, городніх рослин, декоративні квіти тощо. Ознаки і властивості цих предметних видів мовці сприймають конкретно-чуттєво: колір, запах, форма, лінії, фактура тощо. Саме на цьому конкретно-чуттєвому сприйманні у мовців виникають предметні значення загального й конкретного, з яких формуються загальні поняття й уявні образи. Конкретне сприймання та образне уявлення викликають появу конотації [3, 192].

Національно-культурна своєрідність заголовків не завжди проявляється достатньо яскраво, тому, до далеких, здавалось би, від національної специфіки заголовків потрібно відноситись з належною уважністю, так як фон, зазвичай, тісно пов’язаний з сукупністю усіх цінностей духовної культури суспільства. [1, 100].

 

 

 

Мовна форма і структура заголовка певною мірою «задана» наперед, він може бути максимально стислий (мінімум рядків, слів, літер), а може бути інформативний, відбивати позицію журналу. Кращий заголовок – це той, який найточніше відображає зміст матеріалу. Інакше кажучи, він повинен давати уявлення про текст ще до ознайомлення з ним.

Яка структура заголовку є найкращою?

Заголовок має складатися в основному з ключових слів статті. Наприклад: журнальні заголовки «Olympische Spiele» – Juma 02/2004 [26, 8-14], «Knallkopf» – Spiegel 25/2013 [22, 114-116], «Zwei Brüder»-Schrumdirum 06/2008 [30, 2-4].

Ключові слова