Культурологія як наукова дисципліна та її категорії. сутність культури та її генеза

 

КРЕБЕР Алфред Луїс (1876-1960) - американський етнограф, теоретик історії культури. Інтерес до етнографії індіанців та загальних проблем етнографії. Разом із  К. Клакхоном вивчала концепції та дефініції поняття "культура", виділила описові, історичні, нормативні, психологічні, структурні та генетичні визначення. Провідний твір: "Культура: критичний огляд понять та визначень" (спільно із К. Клакхоном) (1952 ).

 

КЛАКХОН Клайд (1905-1960) - американський антрополог, відомий своїми дослідженнями культури навахо. Вчився у Принстонському університеті; через хворобу в 1922 р. оселився в Рама (штат Нью-Мексико), де вивчав культуру індіанців навахо. Ці дослідження визначили головні напрями його наукової роботи; пізніше він неодноразово повертався у ці місця для польових досліджень. У 1928 р. в університеті штату Вісконсін отримав ступінь бакалавра. В 1931-33 рр. викладав антропологію в університеті штату Нью-Мексико, з 1935 р. у Гарварді, де в 1936 р. захистив докторську дисертацію та працював до кінця свого життя. В 1936-48 рр. керував масштабним науково-дослідницьким проектом "Ramah Project", метою котрого був опис культурних паттернів навахо. В 1949 р. очолював Проект порівняльного вивчення цінностей у п’яти культурах. У 1947 р.  заснував у Гарварді Інститут російських досліджень; до 1954 р. був його директором. Головні праці: "Чаклунство у навахо" (1944), "Дзеркало для людини: зв’язок антропології із сучасним життям" (1949), "Культура: критичний огляд понять та визначень" (1952).

 

ГЕРДЕР Йоган Готфрід (1744-1803) - німецький філософ, критик, естетик. У 1764-69 рр. – пастор у Ризі, з 1776 р. – у Веймарі, теоретик "Бурі та натиску", товариш І. В. Гете. Проповідував національну самобутність мистецтва, наполягав на своєрідній особливості та рівноцінності різноманітних епох культури і поезії. Збирав та пепекладав народні пісні. Вплинув на німецький романтизм. Розумів культуру як історичну сходинку вдосконалення людства та пов’язував її зі ступенем розвитку наук та просвітництва. Історія являє собою прогресивний розвиток до гуманізму. На його думку, закон прогресу в історії ґрунтується на законі прогресу в природі, котрий приховано діє вже у неорганічних природних силах, пізнається природодослідником уже у висхідній низці органічних істот, а для дослідника-історика відкривається  у духовних устремліннях людського роду. Провідні твори: "Трактат про походження мови" (1772); "Ще один досвід філософії історії для виховання людства" (1774); "Ідеї щодо  філософії історії людства" (1784-1791); "Листи для заохочення гуманності" (1793-1797).  

СПЕНСЕР Герберт (1820 - 1903) - англійський філософ, один із основоположників еволюційного світогляду.  Спенсер виходить у своїй філософії з протиставлення між тим, що підлягає пізнанню, і тим, що пізнанню не підлягає. Аналіз "головних начал" пізнання приводить, на думку Спенсера, до висновку, що за межами явищ, котрі піддлягають пізнанню, є дещо, абсолютно недоступне для пізнання і тому воно складає законну сферу віри (принцип ignorabimus). Завданням філософії, як вищого узагальнення наших наукових знань, є встановлення закону, пануючого над усіма явищами. Такими Спенсер вважає закон еволюції, котрому підпорядкований світ у цілому та всі його явища. Вивчаючи спеціальні форми еволюції, Спенсер зупиняється, головним чином, на розвитку організмів, суспільних форм і психічного життя. У своїх соціологічних дослідженнях Спенсер широко використовує аналогію між суспільством та організмом, вибудовуючи на ній свою систему соціології. У сфері соціальної політики він був противником усякого державного втручання в життя особистості і з цього погляду виступав проти соціалізму. Для культурології важливі ідея Спенсера про розуміння суспільства як живого організму (історія та логіка становлення поняття "культура"), а також ідеї еволюціонізму (еволюційна школа, соціокультурна динаміка). Визначні твори: "Система синтетичної філософії" (1862-1896); "Освіта" (1861); "Вивчення соціології" (1873).

 

ОСТВАЛЬД Вільгельм Фрідріх (1853-1932) - німецький природознавець та теоретик філософії культури, іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1896), професор хімії в Лейпцигу (1887-1909). Праці з теорії розчинів електролитів, хімічної кінетики та каталізу. Поклав початок (1889) виданню серії "Класики точних наук". Лауреат Нобелевської премії (1909). Згідно з Оствальдом, все – і матерія, і "дух" - є енергією. Для культурології важливі погляди Оствальда на культурний розвиток. Культурне вдосконалення, на його думку, ґрунтується на тому, що вільна енергія, котра є в природі, переходить у енергетичні форми життя та культури. Рівень розвитку культури залежить від кількості наявної енергії. Закони, держава, мова, система торгівлі тощо, розглядались Оствальдом як інструмент акумуляції, дисиміляції та  утилізації енергії. Провідна праця: "Натурфілософія" (1901) 

 

МАЛІНОВСЬКИЙ Броніслав Каспер (1884—1942) - англійський етнограф і соціолог польського походження, один із засновників та лідерів англійської функціональної школи в британській антропології. Вважається батьком етнографії, головою функціоналістського напряму соціальної антропології. Розглядав культуру як єдину, гармонійно функціонуючу систему, кожен елемент котрої виконує життєво важливу для цілого функцію. Пов’язував функціонування культури із задоволенням діяльнісних потреб.  

 

РЕДКЛІФФ-БРАУН Альфред Реджинальд (1881-1955) - англійський соціальний антрополог, що розвинув структурно-функціональний підхід в антропології та золбив великий