Культурологія як наукова дисципліна та її категорії. сутність культури та її генеза

 

ОРЛОВА Ельна Олександрівна (нар. 1939) – сучасний російський соціолог та культуролог, професор, доктор філософських наук, директор Центру культурної антропології при Державній академії слов’янської культури. Спеціаліст у галузі соціології культури. В центрі наукових інтересів – питання теорії культури, динаміки культурних змін та проблеми взаємодії людини і сучасної культури, питання соціальної та культурної антропології. Головні праці: "Сучасна міська культура та людина" (1987); "Соціологія культури" (1988); "Керівництво з методики культурно-антропологічних досліджень" (1991); "Вступ до соціальної та культурної антропології" (1994); "Динаміка культури та цілепокладаюча діяльність людини" (1994); "Актуальні проблеми культурології" (стаття, 1994) та ін. 

 

БРЕДБЕРІ Рей Дуглас  (нар. 1920) - американський письменник-фантаст. Рей Бредбері продовжує прагнути взаєморозуміння між людьми доброї воли, закликає зберегти зелений космічний оазис - Землю. Оптимізм його має практичну спрямованість. Нехай космос стане, вважає він, простором творчого самовтілення людини, а не театром зіркового апокаліпсису. У своїй прозі синтезував наукову фантастику, казку, притчу, соціально-психологічне дослідження. Головні твори: "Марсіанські хроніки" (1950); роман "Дерево Подяки" (1972); "Смерть – одиноке заняття" (1985); збірка оповідань "Вино з кульбабок" (1957); вірші. В антиутопії "451° по Фаренгейту" (1953) розмірковує про трагічний вплив на культуру дегуманізуючих складових науково-технічного прогресу.

 

 

ХАКСЛІ Олдос (1894-1963) - англійський письменник. Народився в родині, що належала до інтелектуальної еліти Великобританії. Ще в Оксфорді Хакслі познайомився із Літтоном Стрейчі таи Бертраном Расселом і потоваришував із Девідом Г. Лоуренсом. Ці знайомства та дружба значною мірою визначили становлення Хакслі-письменника  Хакслі став популярним одночасно в широкої публіки та в інтелектуалів завдяки двом своїм творам - "Контрапункт" та "Дивний новий світ". У роки нацизму Хакслі з дружиною та сином виїхав до Америки і в 1938 році почаі працювати сценаристом у Голівуді. Свої психоделічні досліди Хакслі описав у книгах "Брама сприйняття" (1954) та "Рай і пекло" (1956), а також у романі "Острів" (1962). У 1959 р. Американська академиі мистецтв присудила Хакслі премію за заслуги, віддавши йому перевагу перед такими маститими авторами, як Томас Манн, Ернест Хемінгвей и Теодор Драйзер. Його інтелектуальні романи близькі за настроєм "втраченому поколінню", розвінчують духовну неспроможність буржуазної інтелігенції. Головні твори: "Жовтий Кром" (1921), "Блазнівський танок" (1923), "Контрапункт" (1928), "Через багато років" (1931), "О Дивний Новий Світе" (1932), "Сліпий у Газі" (1936), "Мавпа і сутність" (1948), "Демони Лудена" (1953), "Брама сприйняття" (1954), "Рай і пекло" (1956), "Речовини, котрі формують свідомість" (1958), "Ситуація та людина" (1959), "Острів" (1962), "Література та наука" (1963).

 

ШЕКЛІ Роберт (р. 1928) - американський письменник. Після служби в армії закінчив Нью-йоркський університет. Рано почав писати, а з 1951 р. сформувався як професійний письменник. Вважається одним із провідних представників сатиричної та гумористичної літератури США. Перша публикація датована 1952 роком – "Остання перевірка". Наприкінці 70-х рр. працював редактором відділу прози журналу "Омні". Довго вів "кочовий" спосіб життя, постійно змінював місце проживання в США та Європі. Успіх гумориста та сатирика принесли оповідання середини 50-х років, представлені у збірках – "Не торкалася рука людини", "Громадянин у космосі", "Крамниця безкінечності". Пізніші оповідання об’єднані у збірки – "Пастка для людей", "Щось відчуваєте, коли я роблю це?", "Те ж і вам - у подвійному розмірі", "Дивний світ Роберта Шеклі". Хоча більшість творів Шеклі насичено веселим дотепним гумором, у них виразно простежується тривога автора за спроможність людини побороти власний внутрішній світ (прагнення руйнувати). У творі "Абсолютна зброя" особливо виразно висловлена думка про те, що людська агресивність може стати зброєю, сильнішою, ніж найдосконаліша технічна надзброя.

 

ОРУЕЛЛ Джордж (1903-1950) – літературний псевдонім Еріка Артура Блера, англійського письменника, одного з класиків сучасної антиутопії. Після Другої світової війни значно вплинув  на всю західну громадську думку своїми творами, різко спрямованими проти тоталітаризмув будь-якій його формі. Його сатира "Ферма тварин" проповідує абсолютну безглуздість руйнівної революційної боротьби, а роман-антиутопія "1984 рік"  зображує суспільство повністю тоталітарного ієрархічного ладу, котрий ґрунтується на повній фізичній та духовній покорі людей, абсолютному зневажанні свободи та гідності особистості, суспільство матеріальної скрути, загального страху, шпіонажу, доносів та ненависті. Його твори виявилися своєрідним попередженням західним демократіям про небезпеку тоталітарного переродження. Багато образів, метафор та афоризмів Оруелла широко застосовуються сучасними соціологами, політологами, журналістами, котрі справедливо вважають, що у творах письменника передбачено багато тенденцій розвитку та феноменів ХХ століття. Найвизначніші твори: "Бірманські будні" (1934), "Донька священика" (1935), "На честь Каталонії" (1938), "Скотный двор" (1945) и "1984" (1949).

 

 

ПАРСОНС Толкотт (1902-79) - американський соціолог-теоретик, один із головних представників структурно-функціонального аналізу в соціології. З 1927 р. працював у Гарвардському університеті. Людська дія (поведінка), за Парсонсом, – система, котра само організується, а її функціонування  передбачає  виконання низки вимог  адаптації, досягнення цілей, інтеграції та підтримання "ціннісного зразка", тобто регуляції за допомогою мови, цінностей тощо. Допускав певний ступінь волюнтаристичності для соціального цілого та його частин, а саме відому ірраціональність та незалежність від умов середовища, що пізнається, й одночасно залежність від суб’єктивних оцінок ситуацій.  Провідні твори: "Структура соціальної дії" (1937), "Соціальна система" (1952). 

 

 

ТАЙЛОР Едуард Бернетт (1832-1917) - англійський етнограф, дослідник первісної культури, разом із Спенсером став основоположником еволюціоністського напряму в історії та етнології. Був зберігачем Етнографічного музею при Оксфордському університеті, став першим професором створеної в Оксфорді кафедри антропології. Особливістю тайлорівського підходу було, по-перше, виділення культури як основного суб’єкта еволюції, а, по-друге, розгляд ним розвитку не лише матеріальних основ, але й духовної сфери життя людей - видів мистецтва, вірувань, культів, традицій. Тайлор – творець анімістичної теорії походження релігії, відповідно до якої джерело релігії закладене в психічній діяльності людини. Заслугою Е. Тайлора стала також розробка метода типологічного порівняння культури, що лягло в основу порівняльно-історичного методу, і такого способу проникнення в минуле, як дослідження пережитків. Таким чином, із виникненням методології досліджень культури можна говорити про виникнення наукових підходів до культури. Саме тому визначення культури Е. Тайлора вважається класичним, із нього завжди починається огляд сучасних наукових уявлень про культуру. Головні твори: "Первісна культура" (1871) и "Вступ до вивчення людини та цивілізації. Антропологія" (1881)

 

З М І С Т

 

ТЕМА 1. Культурологія як наукова дисципліна та її категорії. 

Сутність культури та її генеза ……………………………………3

ТЕМА 2. Культура як знаково-семіотична система………………………37

ТЕМА 3. Соціокультурна динаміка. Діалог культур……………………...49

ТЕМА 4. Особистість у світі культури……………………………..……...84

ТЕМА 5. Художня культура. Мистецтво як естетичний феномен..…….101

ТЕМА 6. Модернізаційні та постмодернізаційні процеси в сучасній культурі…………………………………………………………...133

ТЕМА 7. Феномен української культури. Тенденції розвитку сучасної української культури…………………………………………….149

Найвизначніші вчені-культурологи (бібліографічні довідки)…200

 

Зміст………………………………………………………………………….216