Лексика традиційної народної медицини в українських говірках

6.Генетично народна медична термінологія неоднорідна, аналіз дозволяє виділити такі шари лексики: 

а) слова праслов’янського походження (37%) : лишaі, вeред, жоўт’аниц’а, падyча; 

б) репрезентанти, що мають східнослов’янський характер (21%) : вoлос, чoрна бол’eз’н’, рoдимка; 

в) запозичення з інших слов’янських та неслов’янських мов (10%) : пархи, нагн’iт  (з польської) ; бешиха, кошyл’а (з романських мов) ; сиф’іл’іс (з італійської) ; 

фурyнкул, анг’iна, еп’ідeм’ійа (з лат.) ; еп’ілeпс’ійа, паротит (з грецької) ; 

г) терміни, утворені на власне українському ґрунті (17%) : чухaчка, намoўлено, пристр’іт; 

д) ендемічні назви (15%) : конопyшки “веснянки”, злиyки “висип на тілі”, пом’ін’aли н’іч’ на ден’ “плаксивиці”. 

Більшу частину ННХ становлять праслов’янські та спільносхіднослов’янські слова. Традиційним джерелом поповнення наукової термінології є латинська та грецька мови. Засвоєння іншомовної лексики забезпечується її адаптацією, викликаною специфікою говірок. Це, насамперед, заміна окремих звуків, метатеза, опрощення, декореляція, епентеза та інші зміни в запозичених апелятивах: реўматизма, роматизм, риматизм, реўмат’iзм, р’іўмат’iзм, риматиз, ремонтизм відповідно до грецького реўматизм. 

7.У представлених назвах використовуються майже всі способи номінації: суфіксальна деривація – крикливості, крикунц’i “плаксивиці”; жоўт’аниц’а, жоўт’aчка, жоўт’iл’ниц’а “жовтуха”; нульова суфіксація – урaз /від уразити/; універбація як одна зі зручних форм у живомовному користуванні – падyчка /від падуча хвороба/. Нечисленну групу складають композити – костолoм “ревматизм” та конфікси – п’ідшк’iрник “чиряк”, слова, утворені морфолого-синтаксичним способом – пyхше “опух”. На основі метафоричних та метонімічних перенесень утворилося багато говіркових термінів: жaба /ропyха “бородавка”, поц’ілyнок “ячмінь”. 

8.Основне ядро ЛНМ характеризується прозорою внутрішньою мотивацією. Це, насамперед, такі мотиваційні ознаки: основний вияв недуги – н’огт’ойiд “панарицій”; причини появи уражень – натoптиш “мозоля”; суб’єктивні відчуття хворого – задyшниц’і “ангіна”; візуальне враження – червонyха “бешиха”, слива “велика родимка”; місце локалізації недуги – зaлози “свинка”. 

9.У говірковій термінології представлені такі структурні типи, як терміни-слова /лaст’іўки “веснянки”/ та терміни-словосполучення /жaбл’аче oко “мозоля”, рак ж’елyдка “черевний тиф”/. 

10.Така сфера духовної культури як народна медицина не може бути позбавлена важливого чинника диференціації говірок, яким є евфемізація. Заступлення однієї назви іншою вживається для найнебезпечніших захворювань /вoўчиі лишaі/ або недуг, згадка про які вважається неетичною /погaна хворoба “сифіліс”/. 

Окремі репрезентанти визначаються високою функціональною активністю, містяться у складі паремій та компаративів, що мають переважно знижений колорит – від іронічного в пареміях до згрубіло-зневажливого в лайках і прокльонах, напр. : причепився, як болячка; короста б тебе побила! Особливі словоформи використовуються в замовляннях, як-от: перел’aк /перел’aчишче. 

11. Аналіз ареальної диференціації досліджуваних говірок та міждіалектної взаємодії спричиняє виникнення значної кількості опозитів серед ЛНМ. Лексично протиставні словоформи дуже рідко утворюють виразні ареали, найчастіше це ареальна мозаїка, вкраплення. Прослідковуються різноманітні напрямки лексичних ізоглос. Серед екстралінгвістичних факторів формування таких особливостей слід назвати характер заселення та дозаселення земель Миколаївщини, відмінності в матеріальній та духовній сфері регіонів, з яких відбувалося переселення, тривалі контакти з іномовним оточенням, існування адміністративних та географічних бар'єрів на різних етапах історії, ступінь поширеності різних хвороб серед населення й ін. До власне мовних чинників зараховуємо: варіативність мотивуючих ознак об'єкта, різноманітні способи та засоби номінації, специфіка фонологічної, морфологічної систем різних говірок. 

12. У результаті дослідження цих назв на обстежуваній території виявлено такі тенденції: 

а) збереження давнього лексичного фонду; 

б) орієнтація на східнослов'янську лексику; 

в) низька функціональна активність номенів, що становлять власне діалектні утворення, і перехід їх до пасивного запасу слів; 

г) спеціалізація значної кількості словоформ; 

д) внаслідок діалектної неусталеності виникнення дублетів, варіантів однієї й тієї ж назви навіть у мовленні одного інформатора; 

е) перевага ознак південно-східного наріччя, а саме степових говірок, на більшій частині Інгульсько-Бузького межиріччя; фіксація особливостей подільських говірок у північно-західних районах, у Побужжі. 

Народнорозмовна мова – невичерпне, вічнодіюче джерело поповнення й оновлення літературної мови. Народні медичні назви в переважній більшості прості, доступні, легко сприймаються і підсилюються національними традиціями. І тому говірковий термін, що поширений на значній території і відповідає нормам літературної мови, має право, за потребою, стати науковим. 

 

 

1.Деякі аспекти вивчення діалектної лексики у вузі// Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції «Шляхи і засоби підготовки вчителя української мови і літератури на сучасному етапі». – Херсон, 1992. – С. 36-38. 

2. Живомовні традиції в «Історії України-Русі» М. Аркаса // Джерела духовності: Науково-практична конференція до 140-річчя М. М. Аркаса (Тези). – Миколаїв, 1993. – С. 51-54. 

3. Елементи вербальної лікувальної магії за матеріалами записів, здійснених на території Миколаївщини //Бібліотечка українознавства для вчителя: Науково-методичний вісник. – Вип. № 1. – Миколаїв, 1993. – С. 52-54. 

4. Звертання як необхідний і основний компонент синтаксичної структури замовлянь (за матеріалами лікувальних замовлянь на Миколаївщині) //Питання синтаксису української мови. Тези доповідей і повідомлень республіканської наукової конференції до 100-річчя від дня народження Сергія Смеречинського 19-20 березня 1993 р. – Запоріжжя, 1993. – С. 79-80. 

5. Один із аспектів зв'язку діалектології з народознавством// Тези доповідей і повідомлень науково-практичної конференції, присвяченої