Любов, сім’я, моя родина і Україна – єдині!

Який у словнику знайдеш.

Родина – тихий серця шепіт,

З яким ти по життю ідеш.

Нехай усе біжить, минає,

Та ти не будеш в самоті.

Родина – щось насправді справжнє

З того, що маєш у житті.

Звучить пісня Віолетта Тимофієва ''Батькам''

1Ведучий:

Жінка – мати, дружина, берегиня сімейного вогнища. Вона завжди створювала затишок і лад у сім’ї. Мама, матуся, ненька – скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. І справді, час рікою пливе, але вороття назад немає. І скільки не було б нам: 5, 20 чи 50 – завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя.

2 Студент

Мамо моя рідна і єдина, Ластівко добра і теплоти, Я для тебе був і є дитина, І для мене найдорожча ти. Доки в грудях буде серце битись, Втратити тебе я так боюсь. Я на тебе хочу надивитись, За здоров’я Богу помолюсь. Скільки ти зазнала горя й муки У своєму нелегкім житті! Я цілую ці дбайливі руки, Мозолисті, вмілі, золоті. Хай поля-лани зерняться житом І вруняться колосом без меж, Скільки я на світі буду жити, Ти в моєму серці не помреш! Доки в грудях буде серце битись, Втратити тебе я так боюсь. Я на тебе хочу надивитись, І чомусь ніяк не надивлюсь.

3 Студент

У черешневий цвіт тебе вдягли роки,

Моя матусенько, моя голубко сива,

І на чолі поорані стежки,

Й на личку доля слід свій залишила.

В очах твоїх небесна голубінь

І доброти у них безмежне море,

Хоч дарувала доленька тобі

Струмочок радості і ріки горя.

В своєму серці не тримаєш зла,

Воно любов’ю, радістю рясніє,

Не раз ти скривджена в житті була,

Та кривду нам завжди прощати вмієш.

2 Ведучий – Студентка гр. Ф-10 Коваленко Валерія заспіває пісню «Два кольори»

1Ведучий: Студентка гр. Ф-13 Антоненко Дар’я прочитає вірш «Я хочу дякую сказати»

Я хочу дякую сказати, за те що є у мене ти.

Бо найсвятіше слово Мати і хай буде так завжди.

Я хочу руки цілувати, що пахнуть хлібом і теплом,

Я хочу дякую сказати за все те зроблене добром.

І хочу в Бога попросити, щоб довго-довго ти жила,

І щоб мої ще діти отримали твого тепла.

Я хочу дякую сказати, за те що поруч ти завжди,

Мамо я все зумію подолати, лише б зі мною була ти!

2Ведучий: Грає на скрипці студенка гр. ф-10 Соляник Кристина

Рідна мати моя, ти ночей недоспала,

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші блакитні твої.

Я візьму той рушник,

Постелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

1Ведучий:

З образом матері пов'язаний образ рідної неньки – України, мальовничої і прекрасної, страдницької, але невмирущої, оспіваної тисячами жіночих материнських сердець.

4 Студент … Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє, все зветься Україна.

2 Ведучий: Студентка гр. Ф-13 Дев’ятко Катерина прочитає вірш «Чудовий світ»

1 Студент

Україно, рідно моя, мила,

Хто тебе так лагідно назвав?

Хто, зібравши серця свого сили,

Душу ніжну в назву твою вклав?

Може, сонні трави нашептали

Предковічне лагідне ім’я?

Може, в тебе зорі закохались

У колисці вічного буття?

2 Студент

Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для правди, для волі!.. Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги, І руки не скрутять ворожі: Стоять твої вірні сини навкруги З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І прапори рідні в кривавих боях Ніколи не вкрити ганьбою!

1Ведучий: – Студентка гр Ф-13 Ачкасова Марина прочитає вірш «Кохали, вірили, чекали»

3 Студент

Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родились, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті!

5 Учасник Литвиненко

До тебе, Господи, взиваю І сподівання щирі маю – Що Україна вільна буде Від лицемірства і облуди, Від бездуховності й зневіри Людців, душею зачерствілих, Від злої долі та безправ’я, І тих, які завжди лукавлять, Від нетерпимості і зради, Ярма грошей, полону влади, Від фарисейства лже-героїв І збайдужілості людської, Від тих, хто дух вкраїнський нищить, Забувши все святе та вище, І наче круків хижа зграя Вкраїну навпіл розривають, Розбрату сіючи в нас зерна... Від всього зла, всієї скверни Зціли, Всевишній нас Владико, Щоб вільним став народ великий!

2 Ведучий: – Студентка гр. Ф-10 Коваленко Валерія прочитає свій власний вірш …

4 Студент

Зацвітає калина, Зеленіє ліщина. Степом котиться диво-луна. Це моя Україна, Це моя Батьківщина, Що, як тато і мама, одна!

1Ведучий:

Кожна людина повинна знати свій родовід, пам’ятати своїх прапрадідів, знати, чим вони займалися, як жили, чим славилися. Потрібно вивчати «дерево свого роду». Що більший рід, то міцнішим росте дерево.

2 Ведучий:

Знати свій родовід, зберігати про нього пам'ять – це наш обов’язок не лише перед минулим, а й перед майбутнім поколінням. Бо доки існує життя на землі, доти роду людському нема переводу!

1 Ведучий: А тепер переходимо до презентації сучасної української сім’ї, яку представлять:

Коваленко Валерія,

Монастирна Інна

(Звучить пісня « Це моя Україна»)  

Студент 1

Вклоняємось всім вам доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно

Кладе на вкраїнський рушник!

Студент 2

Бо ж нашому роду – нема переводу!

Хай пісня єднає коріння святі.

Дай, Боже, нам віру і братнюю згоду

На довгії роки, на вічні віки!

Керівник групи:

Лунає пісня