Людський фактор у проблемі збереження життєдіяльності людини

Втрата одного - півтора літрів крові небезпечна для життя хворого, приводить до розвитку важкого недокрів’я.

Основні ознаки вивихів та перша допомога при вивихах. Основні ознаки переломів. Поняття про травматичний шок. Основні принципи надання першої медичної допомоги при переломах

При вивихах відбувається стійке зміщення суглобових поверхонь кісток. Переважно вивих супроводжується і розривом капсули суглоба. Для вивиху характерні укорочення або подовження кінцівок, наростаючий біль в суглобі, який різко посилюється при рухах, з утрудненням активних рухів і різке обмеження пасивних рухів. Змінюється і конфігурація суглоба: вивихнута кістка виступає на новому незвичному місці. При вивиху можуть бути пошкоджені зв’язки, судини, нерви.

Вправляти вивих може тільки медичний працівник. Самим це робити не можна, оскільки невмілими діями можна ще більше травмувати зв’язки, судини, нерви.

Перша допомога полягає перш за все в тому, щоб створити пошкодженій кінцівці нерухомість. Для цього накладають фіксуючу пов’язку або шину. Потім потерпілого треба обов’язково доставити в лікувальний заклад. Якщо сильний біль, то слід дати таблетку аналгіну або седалгіну. Щоб зменшити біль і набряк, рекомендується прикласти до місця вивиху грілку з холодною водою або змочений в холодній воді рушник.

ивих в плечовому суглобі – найбільш часта травма плечової кістки, це пояснюється анатомічними і функціональними особливостями цього суглоба. Вивих може відбутися не тільки при падінні на руку, але і при різкому русі рукою, наприклад, під час гри в баскетбол, волейбол, теніс.

Ознака вивиху плечової кістки в плечовому або ліктьовому суглобі – рука знаходиться у вимушеному положенні, м’які тканини ніби западають в ділянку пошкодженого суглоба. Потерпілий відчуває різкий біль, особливо при намаганні рухати рукою, і тому він вимушений підтримувати пошкоджену руку здоровою.

Після вправлення вивиху потерпілий відчуває полегшення. Але, незважаючи на це, лікар обов’язково накладає гіпсову або м’яку фіксуючу пов’язку, а потім призначає відновлюючи лікування, мета якого – зміцнення м’язів і зв’язок в пошкодженому суглобі.

Переломи кісток виникають під час різних рухів, ударів, падінь з висоти. Схильність людей до переломів залежить від їхнього віку. Так, у дітей та молодих людей переломи виникають значно рідше, ніж у літніх людей. Це пояснюється тим, що у молодих людей вміст органічних речовин у кістках переважає вміст мінеральних, а у людей похилого віку – навпаки.

Переломи без зміщення – це перелом, під час яких не виникає зміщення відламків кісток один відносно одного.

Тріщини – це переломи, в результаті яких порушується яка-небудь частина поперечника кістки. Найчастіше виникає поздовжня тріщина.

Переломи зі зміщенням – це переломи, коли зміщуються поверхні відламків.

Переломи одиничні – це переломи, внаслідок яких утворюються тільки два відламки.

Переломи множинні – це переломи з утворенням трьох або більше відламків чи осколків кісток.

Переломи закриті – це переломи, під час яких не розривається шкірний покрив.

Переломи відкриті – це переломи, під час яких у місці травми утворюється рана. Такий перелом завжди супроводжується кровотечею.

За формою переломи бувають поперечні, косі, спіральні поздовжні.

До основних ознак перелому належать: біль, набряк тканин ,ненормальна рухомість кісток у місці травми, порушення функцій кінцівок. При відкритих перелому з рани можуть виглядати частини зламаної кістки. При переломах кісток кінцівок відбувається їх вкорочення та викривлення. Пошкодження ребер часом утруднює дихання.

Переломи кісток таза та хребта часто спричиняють розлади сечовиділення і порушення функцій нижніх кінцівок. Переломи кісток черепа супроводжуються кровотечею з вух. Під час тяжких переломів нерідко настає шоковий стан, особливо у випадках відкритих переломів, що супроводжуються артеріальною кровотечею.

Переломи не завжди легко розпізнати, тому в сумнівних випадках допомогу слід подавати як при переломах, з мето. Уникнення можливих ускладнень.

Під час подання допомоги використовують прийоми, спрямовані на забезпечення життя, а потім накладають пов’язки і проводять іммобілізацію.

Травматичний шок — це загрозливе для життя ускладнення важких уражень, що характеризується розладом діяльності центральної нервової системи, порушенням кровообігу, обміну речовин, інших важливих функцій організму. Причиною шоку можуть бути тяжкі травми, особливо повторні.

Щоб зменшити больове відчуття і запобігти виникненню травматичного шоку, потерпілому необхідно ввести болезаспокійливі ліки, які є в аптечці індивідуальній.

Шприц-тюбик складається з поліетиленового корпуса, ін’єкційної голки і захисного ковпачка. призначений для одноразового під шкірного введення протибольових ліків.

Щоб зробити укол, правою рукою беруть шприц-тюбик за корпус, лівою — за ребристий обідок, і корпус прокручують до кінця. Знімають ковпачок з голки. Не торкаючись голки руками, роблять укол у м’які частини тіла. Міцно тримаючи пальцями корпус шприц-тюбика, вводять ліки і, не відриваючи руки, виймають голку. Використаний шприц-тюбик приколюють до одягу потерпілого на груди, щоб на наступних етапах евакуації було відомо, що йому введено болезаспокійливі ліки.

Основні принципи та правила транспортної іммобілізація. Транспортна іммобілізація при пошкодженнях голови

Необережність при перекладанні і транспортування викликає різкі болі та зміщення уламків. Піднімаючи потерпілого, потрібно утримувати руками відламки і витягати кінцівку по довжині для меншого їх зсуву.

Транспортна іммобілізація дозволяє зменшити вплив на пацієнта несприятливих наслідків перелому.

Призначення