Людський фактор у проблемі збереження життєдіяльності людини

Особливої уваги вимагають руки і ноги. Вони знаходяться на периферії кровообігу, а тому можуть дуже швидко прохолоджуватися. Зробіть усе можливе, щоб застібки на зап'ястях, щиколотках, шиї і талії були ефективні, але не перешкоджали кровообігу. У морозну погоду потрібно частіше перевіряти ноги, немає чи симптомів обмороження. При обмороженні ноги зніміть з потерпілого взуття і сховайте ногу в тепле місце на своєму тілі — у пахву, у чи пах на груди. Зберігайте руки по можливості захищеними, у разі потреби зігрівайте їх під пахвами чи між стегнами. Якщо ви відчуєте, що мороз "кусає" пальці ніг, зігрійте їх, якщо можливо, об тіло свого супутника. Якщо ви один, постарайтеся зігріти пальці, ворушачи ними, рухаючи чи ногою за допомогою масажу.

Ризик обмороження вимагає особливої пильності, оскільки, по-перше, воно може відбутися непомітно для вас, і, по-друге, будучи досить серйозним фактором саме по собі, воно може привести до гангрени. У постраждалій частині тіла може виникнути як відчуття поколювання, так і оніміння. Слідом за цим шкіра може чи побіліти придбати сіруватий відтінок. Важливо частіше перевіряти стан відкритих частин тіла, особливо обличчя, включаючи ніс. Якщо ви знайдете обморожені ділянки, їх випливає повільно і природним образом відігріти. Кращий метод відігрівання — притисненням "шкіри до шкіри" (наприклад, сховавши руки пахви).

Якщо тіло втрачає тепло швидше, ніж організм у стані його компенсувати, виникає переохолодження. Серед умов, що сприяють цьому, варто виділити холодну, вологу погоду, мокрий одяг, занурення в холодну воду, виснаження, недостатній одяг і недостачу їжі і питва. Переохолодження не завжди легке діагностувати. Тому важливо стежити, чи не проявилися у вас наступні симптоми:

- блідість і сильне, некероване тремтіння;

- ненормально низька температура тіла (перевіряється на ощупь);

- слабість і утома м'язів;

- сонливість і ослаблення зору;

- скорочення частоти серцебиття і подихи;

- непритомність, утрата свідомості (особливо небезпечно).

Найбільш разючою вказівкою на початок переохолодження є помітні зміни психічного складу потерпілого. Екстраверт здатний стати інтровертом, агресивність перемінитися покірністю, чи навпаки. Причому не підлягає сумніву, що переохолодження, якщо не прийняти невідкладних мір, здатно виявитися смертельно небезпечним. Холод і вогкість може швидко убити хворої чи травмованої людини. У таких умовах постарайтеся скористатися найближчим укриттям — за скелею, чи стінкою в якому-небудь природному поглибленні. Не слід намагатися відігріти такої людини гарячою водою, чи вогнем тертям. Найкраще лягти з ним в один спальний мішок і зігріти своїм тілом. Так само можна бороти з переохолодженням здорової людини.

Залежно від етіологічного чинника розрізняють чотири основних види відморожень, що відрізняються за клінічної та морфологічної картини:

1. Відмороження від дії сухого морозу.

2. Відмороження, що виникає при температурі вище нуля.

3. Контактні відмороження, що виникають при критичній температурі.

4. Синдром озноблення.

Принципи надання першої медичної допомоги при відмороженнях

При обмороженнях І ступеня насамперед необхідно відновити кровообіг для цього обморожену ділянку протирають спиртом або горілкою, змащують вазеліном або несоленим жиром і обережно розтирають для знезараженою спиртом сухою рукою у напрямку до серця, поки відновиться чутливість шкіри. Робити розтирання слід обережно, бо замерзлі судини легко ламаються, що може призвести до крововиливів. При ІІ-ІІІ ст. на ушкоджене місце накладають пов'язку, змочену одеколоном або горілкою, а потім - стерильну пов'язку і потерпілого відправляють до лікарні.

При загальному замерзанні потерпілого вносять у тепле приміщення, роблять штучне дихання, при потребі - непрямий масах серця, відігрівають у ванні, обережно розтирають кінцівки у напрямку до серця доти, доки тіло не стане м’яким і пружним. Після цього кладуть у ліжко, накривають ковдрою, дають напитися гарячого чаю.

Причини виникнення, загальна характеристика та класифікація кровотеч

Кров – рідка сполучна тканина, яка циркулює в судинній системі. Вона складається з плазми і форменних елементів. 

Плазма: 90% води, в якій розчинені органічні речовини (білки, жири, вуглеводи) та неорганічні речовини (іони солей Na, K, Ca, ОН-).

Концентрація солей в плазмі постійна – 0,9%.

Форменні елементи крові це:

- еритроцити: червоні клітини крові; без’ядерні; виконують функцію переносу О2 і частково СО2 за рахунок наявності гемоглобіну;

- лейкоцити: білі клітини крові; мають ядро; виконують функцію захисту організму від мікроорганізмів;

- тромбоцити: кров’яні пластинки; безбарвні; без’ядерні; легко руйнуються; приймають участь в захисті організму від крововтрати, так як при їх руйнуванні виділяється тромбопластин, що запускає механізм зсідання крові.

Зсідання крові – захисна функція, захищає організм від крововтрати при пошкодженні судин.

При ушкодженні судин на поверхні рани утворюється кров’яний згусток – тромб, який зупиняє кровотечу. Суть зсідання крові полягає у перетворенні розчинного в плазмі білка фібриногену у нерозчинний ниткоподібний білок – фібрин.

Кровотеча – це вихід крові із судин. В залежності від того, яка судина пошкоджена, розрізняють кровотечі: капілярні, венозні, артеріальні. В залежності від того, куди виливається кров, їх поділяють на зовнішні і внутрішні. ПМД полягає в знезараженні рани, зупинці кровотечі, накладанні пов’язки. В залежності від виду кровотечі, порядок цих