Людина й середовище її існування

Важливе значення у збереженні й стабілізації трудових ресурсів суспільства має правильна організація праці підлітків, у яких ще недосконалі процеси збудження та гальмування в центральній нервовій системі, незавершене анатомічне й фізіологічне формування рухового апарату, унаслідок чого втомлюваність настає швидше. Тому особливого значення набуває професійний добір і професійна орієнтація. Професійний добір за медичними показниками повинен ґрунтуватися на чіткому з’ясуванні вимог трудового процесу до ступеня функціонального напруження різних фізіологічних систем. Особи з недостатньо розвинутими, слабкими фізіологічними системами не повинні допускатися до робіт, під час виконання яких потрібне значне навантаження саме на ці фізіологічні системи, за умови, що це не може бути ліквідоване в процесі підготовки до того чи того виду діяльності. Таке положення дає змогу зберегти функціональні резерви здоров’я у значної групи працюючих. Професійна орієнтація, яка враховує схильності й особисті можливості майбутнього працівника, а також відповідність його характеру трудовій діяльності, дає йому можливість мати роботу, яка до вподоби й відповідає його здібностям. Така праця буде для нього менш виснажливою. Важливе значення мають також режими праці й відпочинку, зміна діяльності, позитивні емоції…

Питання для контролю

1.Наука про зміни функціонального стану людини під впливом її трудової діяльності.

2.Поняття про працездатність, її фази.

3.Напруженість праці, критерії її оцінювання.

4.Професійний добір та орієнтація під час визначення професії.

 

 

Людина живе в найнижчому, розташованому біля Землі шарі атмосфери, який називається тропосферою. Повітря безпосередньо оточує нас і цим визначається його первинність з погляду процесів життєдіяльності.

Тісно стикаючись з газовою сумішшю повітряного океану, організм людини зазнає впливу його фізичних і хімічних факторів: складу повітря, температури, вологості, швидкості вітру, тиску й інших. Особливу увагу варто приділити параметрам мікроклімату приміщень — аудиторій, виробничих приміщень, помешкання. Мікроклімат, що безпосередньо впливає на один з найважливіших фізіологічних процесів — терморегуляцію — має величезне значення у підтримці комфортного стану організму.

Терморегуляція — це сукупність процесів, що забезпечують рівновагу між теплопродукцією та тепловіддачею, завдяки яким температура тіла людини залишається постійною.

Теплопродукція організму (вироблене тепло) у стані спокою становить для «стандартної людини» (маса 70 кг, зріст 170 см, поверхня тіла 1,8 м2) до 283 кДж за годину. За незначного фізичного навантаження вона у два-три рази більша, за середнього — доходить до 1256 кДж за годину й за значного — становить 1256 кДж за годину й навіть більше. Зайве металоболічне тепло має віддаватися організмом.

Нормальна життєдіяльність людини здійснюється тоді, коли теплова рівновага, тобто відповідність між теплопродукцією разом з теплом, одержаним з навколишнього середовища, й тепловіддачею досягається без напруження процесів терморегуляції. Кількість тепла, що віддається організмом, залежить від умов мікроклімату, які визначаються комплексом факторів, що впливають на теплообмін: температурою, вологістю, швидкістю руху повітря та радіаційною температурою оточуючих предметів.

Щоб зрозуміти вплив того чи того показника мікроклімату на теплообмін, потрібно знати основні шляхи віддачі тепла організмом. За нормальних умов організм людини втрачає приблизно 85 % тепла на підтримку температури шкіри й 15 % — на нагрівання їжі, повітря, яке людина вдихає, й випар води з легенів. Тепло, що віддається шкірі, розподіляється таким чином: 45 % припадає на випромінювання, 30 % — на конвекцію та 10 % — на випар вологи. Ці співвідношення можуть змінюватися залежно від умов мікроклімату.

Втрату тепла тілом шляхом випромінювання орієнтовно оцінюють за законом Стефана-Больцмана й розраховують за формулою:

 

де Е — енергія електромагнітного випромінювання з одиниці поверхні шкіри за одиницю часу;

К — коефіцієнт вимірювання (ступінь засмаглості шкіри);

Т1 — абсолютна температура шкіри людини; 

Т2 — абсолютна температура оточуючого середовища.

З рівняння видно, що за Т1 > Т2 радіаційний баланс негативний, людина втрачає тепло, за Т1 < Т2 — радіаційний баланс позитивний, людина отримує тепло. Електромагнітна енергія випромінюється будь-якими нагрітими тілами. За температури тіла людини її променева енергія припадає на ділянку інфрачервоних (теплових) хвиль.

Втрата тепла за рахунок конвекції здійснюється в результаті зіткнення тіла людини з повітрям або оточуючими предметами (кондукція). Основна кількість тепла втрачається конвекцією. Ця втрата прямо пропорційна різниці між температурою тіла й температурою оточуючого людину повітря: що більша різниця, то більша тепловіддача. Якщо температура повітря зростає, втрата тепла конвекцією зменшується й за температури 35—360 0С припиняється. Віддача тепла конвекцією зростає у разі збільшення швидкості руху повітря. Отже, вона не повинна перевищувати 2—3 м/с, бо це може призвести до переохолодження організму. Прискорює тепловіддачу підвищення вологості повітря, адже воно є більш теплоємким.

Втрата тепла випаром залежить від кількості вологи (поту), що випаровується з поверхні тіла. У разі випару одного грама вологи організм втрачає 2,43 кДж тепла. За нормальних умов з поверхні шкіри людини випаровується близько 0,5 л вологи за добу, що призводить до втрати близько 1200 кДж енергії.

З підвищенням температури повітря й оточуючих поверхонь втрата тепла за рахунок випромінювання і конвекції зменшується й різко збільшується тепловіддача за рахунок випаровування. Якщо температура зовнішнього середовища вища, ніж температура тіла, то єдиним шляхом тепловіддачі є лише випаровування. Кількість поту