Магнітне поле Землі

Пряма, що проходить через магнітні полюси, називається магнітною віссю Землі. Окружність великого кола в площині, яка перпендикулярна до магнітної осі, називається магнітним екватором. Вектор магнітного поля в точках магнітного екватора має приблизно горизонтальний напрямок.

 

 

Географічні полюси нашої планети розташовуються в Арктиці та Антарктиді. А куди ми врешті-решт дійдемо, якщо будемо йти за компасом точно на північ? На північний географічний полюс? Ні, магнітний північний полюс не співпадає з географічним. В різні роки стрілка компаса може привести нас в різні місця: магнітні полюси, на відміну від географічних, не стоять на місці!

Магнітний полюс – це умовна точка на земній поверхні, в якій силові лінії магнітного поля направлено строго під кутом 90° до поверхні. В 1831 році англійським полярним дослідником Джоном Россом в Канадському архіпелазі був відкритий північний магнітний полюс – область, де магнітна стрілка займає вертикальне положення, тобто нахилення дорівнює 90°. У 1841 році Джеймс Росс (племінник Джона Росса) досяг південного магнітного полюса Землі, що знаходиться в Антарктиді. У 1909 році одна з партій експедиції «Німрода» досягла південного магнітного полюса Землі, що знаходиться в Антарктиді.

Південний магнітний полюс Землі з часом змістився з Антарктиди в Індійський океан. За останні 125 років він «пройшов» більше 1000 км. Північний магнітний полюс веде себе точно також. Він перемістився з півночі Канади в Сибір, при цьому йому потрібно було перетнути Північний Льодовитий океан. Північний магнітний полюс подолав 200 км. і змістився на південь. Фахівці відзначають, що полюси не переміщуються з постійною швидкістю. З кожним роком рух їх все прискорюється. Швидкість зміщення Північного магнітного полюса в 1973 році складала 10 км. на рік, в порівнянні з 60 км на рік – у 2004 році. Прискорення руху полюсів, в середньому в рік, приблизно 3 км. У той же час, зменшується напруженість магнітного поля. Вона знизилася на 2% за останні 25 років. Але це середнє значення. Цікаво, що в Південній півкулі відсотки змін в русі магнітного поля вище, порівняно з Північним. Однак, є зони, в яких напруженість магнітного поля зростає.

Якщо наша планета поміняє полярність і Південний магнітний полюс встане на місце Північного, а Північний, у свою чергу, опиниться на місці Південного, може повністю зникнути магнітне поле, яке захищає Землю від шкідливого впливу сонячного вітру або плазми. На нашу планету, вже не захищену власним магнітним полем, обрушаться розпечені радіоактивні частинки з космосу. Нічим не стримувані, вони пройдуть крізь атмосферу Землі і в підсумку знищать все живе. Наша прекрасна блакитна планета стане безжиттєвою холодною пустелею. Причому період, в який зміняться магнітні полюси між собою, може зайняти деякий час, від однієї доби до трьох днів.

Шкода, що завдасть смертоносне випромінювання, ні з чим не порівняти. Магнітні полюси Землі, оновившись, знову поширять свій захисний екран, але відновлення життя на нашій планеті можуть піти довгі тисячоліття.

 

 

Магнітний меридіан Землі – це проекція силової лінії геомагнітного поля на поверхню Землі. Усі магнітні меридіани, що представляють собою складні криві, сходяться в північному і південному магнітних полюсах Землі. Площиною магнітного меридіану називається вертикальна площина, що проходить через місце знаходження спостерігача (приладу) і містить вектор напруженості геомагнітного поля в цій точці.

Поряд з магнітним меридіаном Землі часто розглядають меридіан геомагнітний – лінію перетину поверхні Землі площиною, проведеною через розглянуту точку земної поверхні, і пряму лінію, що сполучає північний і південний геомагнітні Полюси. Геомагнітні меридіани збігаються з дугами великих кіл, що проходять через магнітні полюси. На відміну від магнітного меридіану, що описують реальне магнітне поле Землі, геомагнітні меридіани описують його перше наближення – поле однорідно-намагніченої земної кулі.

Магнітне нахилення – кут, на який відхиляється стрілка під дією магнітного поля Землі у вертикальній площині. У північній півкулі вказує на північ кінець стрілки відхиляється вниз, у південному – вгору. Для вимірювання магнітного нахилення використовують інклінатор (прилад, призначений для вимірювання величини способу сили земного магнетизму). Магнітне нахилення було відкрито китайським вченим Шень Ко в XI столітті. Першим європейцем, який написав це явище (в 1544 році), був німецький інженер і астроном Георг Хартман. Пізніше Христофором Колумбом було встановлено, що стан сильно залежить від географічних координат.

Кут між площиною магнітного меридіану (у ній розташовується стрілка магнітного компаса) і площиною географічного меридіана в даній точці земної поверхні називається магнітним схиленням. Магнітне відмінювання вважається позитивним, якщо північний кінець магнітної стрілки компаса відхилений на схід від географічного меридіана, і негативним – якщо до заходу.

Зазвичай вважається, що для Старого Світа феномен магнітного схилення відкрив Христофор Колумб під час свого першого плавання в Америку в 1492 р. У дійсності ж моряки центральної Європи знали про нього й раніше. Перше достовірне свідчення про це дають нам портативний