Макроекономіка як наука

Пожвавлення як фаза циклу характеризується тим, що тут вперше після початку кризового падіння відбувається розширення попиту на засоби виробництва, на робочу силу, відновлюється економічне зростання, зростають прибуток і заробітна плата. У суспільній свідомості посилюються позитивні сподівання. У фазі пожвавлення відновлюється докризовий рівень економічного розвитку і готується майбутнє піднесення.

Піднесення характеризується тим, що економіка виходить на рівень, який перевищує всі попередні рубежі. Економічне зростання прискорюється, поліпшуються всі показники ринкової кон'юнктури, передусім збільшується платоспроможний попит. Це сприяє зростанню товарних цін, збільшує прибутки і стимулює пропозицію. Особливо великих розмірів досягають кредитно-фінансові операції, а також спекулятивні операції на біржах. Але сааме в цей найбільш сприятливий для економіки час, в її надрах зріють передумови майбутнього падіння, тобто переходу економіки до чергового циклу.

Із часу першої кризи в економічній теорії виникло близько 200 концепцій причин її появи та суті, але ця проблема залишається нерозв'язаною і сьогодні. Автори відомого підручника «Макроекономіка. Глобальний підхід» американські економісти Дж. Сакс і Ф. Ларрен підкреслюють, що сьогодні нема ні одного теоретичного чи емпіричного дослідження, де авторам вдалось би прийти до однозначних висновків із найважливіших проблем теорії економічного циклу.

Абстрактна можливість криз у ринковій економіці закладена вже в простому товарному обігу і пов'язана з функцією грошей як засобу обігу. Неспівпадіння купівлі і продажу за місцем і часом може створити передумови для розриву багатьох ланок у ланцюгу продаж і покупок. Інша можливість криз пов'язана з функцією грошей як засобу платежу. Будь-який виробник не може бути впевненим у тому, що до моменту платежу покупець його продукції виявиться платоспроможним. Неплатіж за зобов'язаннями може викликати ланцюгову реакцію, яка приведе до розладу системи обігу і, в кінцевому рахунку, процесу виробництва.

Наукові дослідження проблеми циклічного розвитку економіки здійснювали багато видатних економістів – С. де Сісмонді, К. Маркс, К. Жугляр, Й. Шумпетер, Дж. Хікс, П. Самуельсон, Ф. Хайек, Е. Хансен і багато інших. Можна виділити найбільш значимі економічні теорії.

1. Теорія К. Маркса. На думку К. Маркса, основна причина циклічного розвитку економіки криється у суперечності між постійним розширенням виробництва та недостатньою платоспроможністю населення, більшість якого становлять наймані працівники – пролетарі. Як результат, відбувається процес затоварення, падіння цін, ріст безробіття та зменшення прибутків. У цих умовах виникає об'єктивна необхідність заміни старого обладнання на нове, більш продуктивне. Оновлення капіталу та ріст інвестицій є матеріальною основою періодичності криз і тривалості циклу.

2. Грошові теорії (М. Фрідмен, Г. Хаберлер), пояснюють цикли періодичним збільшенням або зменшенням грошової маси в обігу. Зміна грошових потоків є достатньою причиною, що здатна вплинути на зміну економічної активності, пожвавлення торгівлі, процвітання і депресію. Якщо купівельна спроможність населення висока, пожвавлюється торгівля, виробництво розширюється, ціни зростають. І навпаки, якщо попит на товари, виражений в грошах, падає, то це веде до згортання торгівлі, обсяги виробництва скорочуються, ціни знижуються. Збільшення грошової маси позитивно впливає на динаміку економічного розвитку. Однак така політика спричинює і негативні тенденції, пов'язані зі зростанням інфляції.

Теорія нововведень (Й. Шумпетер, Е. Хансен) пояснює виникнення циклів науковими відкриттями і використанням важливих технічних нововведень. Наприклад, у другій половині ХІХ ст. на економічний розвиток багатьох країн суттєво вплинули такі нововведення як двигун внутрішнього згорання, радіо, два способи виплавки сталі (томасовський і бесемеровський), використання залізничних доріг тощо. Ці нововведення дають поштовх економічному розвитку, яке з часом згасає, поки не з'явиться чергова інновація.

Теорія політичного ділового циклу (В. Нордхаус) пояснює причини макроекономічних коливань діями уряду в галузі кредитно-грошової і податково-бюджетної політики. На думку прихильників цієї теорії, періодичність циклів співпадає з періодичністю виборів (біля п'яти років).

Річ у тім, що перед виборами дії політиків направлені на завоювання симпатій електорату. Це виражається у проведенні популістської економічної політики (збільшення державних витрат на соціальні цілі, зниження деяких податків із фізичних осіб), що у кінцевому рахунку може привести до спаду економічної активності. У період після виборів уряд намагається проводити більш прагматичну, раціональну політику, яка направлена на зростання рівня виробництва. Парламентські і місцеві вибори, які проводяться в останні роки в Україні, свідчать, що теорія політичного ділового циклу знаходить практичне підтвердження в нашій країні.

Причинами циклічності в названих теоріях можуть бути як зовнішні (екзогенні фактори), так і внутрішні (ендогенні).

До найбільш важливих екзогенних факторів відносяться:

а) відкриття й інновації, наприклад, суттєві зміни в технології виробництва (конвейер, мобільний телефон зв'язку й інше) ;

б) зміни в чисельності населення і його міграція;

в) відкриття нових земель і природних ресурсів;

г) війни, революції, політичні події;

д) сонячна активність, що впливає на урожайність сільськогосподарської продукції. Англійський економіст У. С. Джевонс зв'язав економічний цикл з 11-річним циклом сонячної активності. Він опублікував ряд праць, у яких досліджувався вплив сонячних плям на урожайність, на ціни на зерно і на торговий цикл.

Ендогенні фактори знаходяться всередині економічної системи, і на думку прихильників цієї точки зору, внутрішньо властиві ринковому господарству. Економічна система влаштована так, що слідом за піднесенням обов'язково наступить