Макроекономіка як наука

• виміряти обсяг виробництва у конкретний момент часу і розкрити фактори, які безпосередньо визначають функціонування економіки;
• побудувати криву, яка характеризує функціонування економіки у попередні роки й у довгостроковій перспективі, використовуючи макроекономічні показники у графічному методі аналізу;
• інформація, яку дає СНР є основою для формування і проведення у життя державної політики, направленої на покращення функціонування економіки. Наприклад, розробляються економічні моделі й прогнози в галузі оподаткування, кредитування, темпів економічного зростання, дефіциту держбюджету, регулювання інфляції і т. д. Без таких розрахунків економічна політика базувалась би на інтуіції.

СНР виходить з того, що валовий продукт країни виробляється як у сфері матеріального виробництва, так і в сфері послуг, тобто в сферу виробництва включається діяльність:

• компаній і підприємств, які виробляють товари і послуги;
• приватних некорпоративних підприємств;
• підсобних господарств;
• осіб вільних професій (адвокатів, артистів, журналістів тощо) ;
• працівників сфери управління;
• фінансово-комерційних організацій;
• некомерційних організацій (клубів, товариств, асоціацій) ;
• армії;
• найманої прислуги;
• володарів житла, яке здається в оренду.

Практично не враховуються лише нелегальні види діяльності (наркобізнес, проституція) і ведення особистого домашнього господарства. Але більш детально про це мова йде у наступному питанні.

Ще один важливий принцип, який лежить в основі системи національних рахунків, полягає у визнанні того, що у створенні вартості товарів і послуг беруть участь земля, праця, капітал і підприємницькі здібності, тобто всі фактори виробництва. Створюваний дохід розглядається як результат сукупного використання цих факторів.

Система національних рахунків постійно удосконалюється: у 1993 році ООН затвердила нову стандартну СНР, яка змінила попередню, введену у 1968 році. Нова СНР трохи видозмінює найменування секторів економіки, стандартних і основних макроекономічних показників.

Із метою приведення української статистичної звітності й методів економічного аналізу у відповідність із світовою практикою з 1988 року розпочато впровадження в українську практику СНР, що вимагало проведення великої роботи з перерахунку основних макроекономічних показників розвитку нашої країни і суттєво змінило картину структури національного господарства, динаміки і темпів його розвитку. У цій роботі Україна отримала значну методологічну підтримку з боку високорозвинутих країн Заходу. Сьогодні процес впровадження в українську практику СНР практично завершений.

 

 

Центральними показниками СНР є ВВП (валовий внутрішній продукт) і ВНД (валовий національний дохід). Вони відображають результати діяльності в двох сферах народного господарства – матеріальному виробництві товарів і послуг; обидва визначаються як вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці за певний період часу (рік, квартал, місяць). Підраховуються ці показники як в поточних (діючих) цінах, так і в постійних (цінах якого-небудь базового року).

Які відмінності існують між ВВП і ВНД?

ВВП підраховується за територіальною ознакою. Це сукупна вартість продукції сфери матеріального виробництва і сфери послуг, незалежно від національної належності підприємств, розташованих на території даної країни. Наприклад, вартість продукції і послуг вироблених всіма підприємствами (національними й іноземними) на території України за певний період часу складає показник ВВП.

ВНД – це сукупна вартість всього обсягу продукції і послуг в обох сферах національної економіки незалежно від місця знаходження національних підприємств (у своїй країні або за кордоном). Таким чином, ВНД відрізняється від ВВП сумою так званих факторних доходів. До факторних доходів відносяться: дохід найманих працівників (зарплата), рентний дохід, позичковий відсоток, прибуток від використання ресурсів даної країни за кордоном (переведення в країну прибутку від вкладеного за кордоном капіталу, наявної там власності, заробітної плати громадян, які працюють за кордоном) за мінусом аналогічних вивезених із країни доходів іноземців. Щоб розрахувати ВНД, до показника ВВП додають різницю між доходами, отриманими підприємствами і фізичними особами даної країни за кордоном, з одного боку, і доходами, отриманими іноземними інвесторами і іноземними працівниками в даній країні, – з іншого. Ця різниця (між ВНД і ВВП) досить невелика – для провідних країн не більше ±1% від ВВП.

На ВНД України в останні роки значно вплинули міграційні процеси. Із лібералізацією зовнішньоекономічних зв'язків і режиму виїзду з нашої країни трудова еміграція набула масових масштабів. Статистика не дає достовірної інформації про еміграцію робочої сили з України. Однак, за експертними оцінками за кордоном працюють від 2 до 7 млн. українців. Включившись за кордоном у процес виробництва, емігранти частку створеної ними вартості переказують на Батьківщину, збільшуючи тим самим її валовий національний дохід. Наприклад, якщо припустити, що за кордоном працює 7 млн. українців і вони у середньому отримують заробітну плату 500 доларів США на місяць, то виходить, що за рік наші співвітчизники заробляють 42 млрд. доларів. Навіть четверта частина цієї суми, яку люди привозять або переказують в Україну, не може суттєво не впливати на показник ВНД.

При підрахунку показників ВВП і ВНД виникає питання, який із цих показників підрахувати легше, зручніше? Відповідь – ВВП. Враховуючи це, а також, що різниця між ВВП і ВНД досить невелика, у системі національних рахунків практично використовується тільки показник ВВП. Це можна побачити із статистичних звітів, які приводяться за результатами економічної діяльності окремих країн світу, в тому числі і вУкраїні.

Як розраховується показник ВВП? Головна вимога при розрахунку цього показника – це те, щоб всі товари