Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Медичні проблеми похилого віку та старості

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 

зникнення аритмії.

Цукровий діабет захворювання, частота якого в останні роки швидко росте. Можна говорити, що, поряд із серцево-судинними захворюваннями і пухлинами, цукровий діабет став самою частою хворобою літнього віку. Суть захворювання зводиться до прогресивного ураження великих і дрібних судин, причина якого до кінця не ясна. Зовнішнім проявом діабету є порушення засвоєння цукру (глюкози) клітинами.
Виділяють два типи діабету – цукровий діабет молодих (1-го типу) і цукровий діабет літніх (2-го типу). Для терапії діабету 2-го типу спочатку використовують дієту з низьким вмістом цукру і вуглеводів, а пізніше, при неефективності дієти, – цукрознижуючі препарати. Цукровий діабет 2-го типу є результатом впливу багатьох факторів, серед яких алкоголь і паління, можливо – важкі стреси. Останнім часом обговорюють складний імунологічний механізм розвитку діабету 2-го типу, у якому не виключене значення інфекційної патології. Зв'язок діабету зі зловживанням цукром, з підвищеною вагою (за винятком випадків важких гормональних порушень) в останні роки представляється сумнівним.
Лікування цукрового діабету в похилому віці проводиться за допомогою дієти. Основним є скорочення в дієті цукру і продуктів, які містять вуглеводи. Замість цукру для смаку використовують його замінники – сахарин і аспартам.
Пієлонефрит часто розвивається в літніх хворих, чому сприяє сечокам’яна хвороба, аденома простати, інші порушення проходження сечі по сечових шляхах, цукровий діабет, недостатня санітарна обробка пахової області (відсутність щоденного догляду) і т. д. Пієлонефрит протікає хронічно, рідко даючи клініку гострої сечової інфекції. Навіть поява гнійних вогнищ у нирках не завжди супроводжується в літніх адекватною картиною. Нерідко ознакою важкої інфекції стає різка зміна свідомості і психіки – раптова дратівливість, лайка. Часто в літніх при важкому запаленні не буває температури. З інших симптомів може бути біль у попереку, який іноді віддає у пах, тремор, пітливість, слабість, різі при сечовипусканні.
Лікування пієлонефриту – складна і тривала робота, це захворювання важке піддається терапії, у тому числі і тому, що рідко вдається усунути причину, яка послужила каталізатором хвороби. Звичайно для лікування пієлонефриту застосовують антибіотики, чергуючи їх з нирковими травами, які володіють антисептичними і сечогінними засобами.
Хронічна ниркова недостатність є результатом перебігу захворювань сечовивідних шляхів (пієлонефрит, аденома простати), при цукровому діабеті або артеріальній гіпертонії, а може бути наслідком процесу старіння. Ранньою ознакою ниркової недостатності є нічне сечовипускання, яке може з'явитися на багато років раніше, ніж інші симптоми. Довгий час єдиною ознакою ниркової недостатності може бути артеріальна гіпертонія. Ще одною ознакою є швидке схуднення хворих. Простим і надійним лабораторним тестом є виявлення невеликих кількостей білка в сечі, стійке зниження питомої ваги сечі – ці зміни можуть з'явитися задовго до клінічних ознак ниркової недостатності.
Ниркова недостатність починає швидко прогресувати при неконтрольованій артеріальній гіпертонії і при цукровому діабеті, при загостренні будь-якої інфекції, зокрема пієлонефриту, при порушеннях пасажу сечі при аденомі простати. З'являється різка слабкість, порушується нічний сон, з’являється анемія, підвищується рівень азотистих шлаків – сечовина, креатинін. При відсутності лікування ниркова недостатність прогресує, з'являються носові кровотечі, різка сухість шкіри, сверблячка, солодкуватий запах з ротової порожнини. Пізніше порушується свідомість, хворий впадає в уремічну кому.
Лікування спрямоване на корекцію того захворювання, яке привело до ниркової недостатності – артеріальної гіпертонії, цукрового діабету, пієлонефриту. Поліпшити функцію нирок або сповільнити прогресування ниркової недостатності можна інгібіторами АПФ, антиагрегантами (тиклід плавікс), гепарином (фраксипарином, фрагміном).
Загалом більшість притаманних людям похилого віку хвороб пов’язані з порушеннями обміну речовини, серцевої діяльності, зміною ритму життя та іншими факторами, нерідко соціальними або психологічими.
 
2. Особливості професійного старіння
 
Встановлено, що припинення професійної діяльності у зв’язку з виходом на пенсію призводить до погіршення фізичного і психічного стану у 60% жінок і 55% чоловіків.
Загальновизнано, що десятиріччя перед виходом на пенсію є найбільш благоприємним для адаптації до старості. Саме в цей період треба спонукати і підтримувати самовиховуючі тенденції в людей, які переступили 50-річчя, зацікавлюючи їх підготовкою до нових життєвих ситуацій. Психологічна, фізична і трудова підготовка до виходу на пенсію повинна проводитися не менше ніж за 1 рік до припинення трудової діяльності.
Старіння – це процес, який відбувається протягом усього життя людини. Загальною є думка, що у “третому віці” стан людини тісно пов’язаний з адаптацією у минулі роки – у молодому та середньому віці – і залежить від умов праці, харчування, побуту, стресових ситуацій і т. п. Адаптацію у старості слід розглядати тільки в онтогенезі. Лев Толстой писав: “Люди старіють так само як і жили”.
У 1962 р. на конференції “Міжнародної організації праці” (МОП) було сформовано поняття “працівник похилого віку”, яке зовсім не співпадає з поняттям “пенсіонер по старості”. Поняття “ працівник похилого віку ” означає, що юридичні межі старості, тобто межі пенсіонування, є високими стосовно віку, в якому у більшості працюючих виникають труднощі у виконанні своїх виробничих обов’язків на сучасному автоматизованому виробництві.
Прискорене професійне старіння є результатом інтенсифікації виробництва, підвищення вимог до психофізіологічних можливостей організму. Звичайно, в процесі старіння людина змушена постійно здавати свої позиції, поступатися або передавати власні ролбові функції молодим людям. Встановлено, що економічна ефективність людей похилого віку у 2, 6 разів нижча, ніж у працівників 30-39 років, коли спостерігається найвища ефективність праці.
Працівники похилого віку підтримують свою працездатність за рахунок високої професійної кваліфікації і включення механізмів поведінкового саморегулювання діяльності.
У процес адаптації включаються механізми фізіологічної та психологічної компенсації. Фізіологічна компенсація являє собою перебудову функціональної діяльності, психологічна компенсація – формування мотиваційної домінанти, спрямованість на успішність трудової діяльності. У працівників похилого віку ці механізми компенсації є дуже сильно вираженими. На фоні високої свідомості, дисциплінованості, розвинутого почуття обов’язку та відповідальності старіючим робітникам притаманні такі риси, як: самоповага, турбота про свою репутацію, амбіційність, впевненість у собі, яка підтримується власним досвідом та знаннями. Виникає невідповідність самооцінки працездатності та результатів праці. Через це з’являється емоційна нестійкість, дратівливість, збудливість, нездатність швидко орієнтуватися у складній виробничій ситуації.
На виробництвах, які пов’язані із запровадженням нових технологічних процесів, комп’ютеризацією, розширенням інформаційного поля діяльності, практично немає місця для людей передпенсійного віку, а їхня перепідготовка вимагає великих матеріальних і фінансових витрат.
Одним із показників відповідності вимог, які висуваються професійною працею та можливостей організму людей похилого віку є сприятлива динаміка їхньої фізичної та розумової працездатності.
Працездатність практично здорових людей похилого віку – показник, який узагальнює вікові зміни в організмі, набутий досвід і тренованість у професійній діяльності, а також вплив умов праці, в яких ця діяльність протікає на стан фізіологічних функцій.
Є 2 сторони вікової реабілітації – якнайдовше зберегти і оптимально використати те, що є і відновити те, що втрачено. Тобто, стратегія трудової реабілітації повинна полягати у розробці, по-перше, впливів, які уповільнюють темп старіння, розвиток вікової патології і, по-друге, засобів, які підвищують вже наявний низький рівень працездатності. У глобальному плані проблема трудової реабілітації зливається з проблемою збільшення тривалості життя.
Різні автори по-різному підходять до визначення поняття реабілітації людей похилого віку, зокрема:
сукупність заходів, спрямованих на прискорення лікування захворювання, котре знижує працездатність працівника чи службовця похилого віку;
сукупність заходів, пов’язаних із “відновленням” людини похилого віку до максимально можливої фізичної, психічної, соціальної та професійної повноцінності;
реабілітація має на меті не лише можливе фізичне і психічне відтворення, але й відновлення здатності бути корисним суспільству, відчути себе його повноправним членом.
У всіх випадках реабілітація повинна бути спрямована на попередження і сповільнення процесу старіння.
 
Список використаних джерел:
 
Альнеревич В. Социальная геронтология. – Ростов-на-Дону, 1997.
Вардинець І. С., Тарасюк В. С., Семків М. П., Козаков Г. К. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я: Підручник для вищих навч. мед. закл. I-II рівнів акредитації. – Тернопіль: Лілея, 2002.
Вороненко Ю. В., Прус Л. О., Чуйко А. П., Затула О. А., Оніщенко О. М. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я: Підручник. – Т. : Укрмедкнига, 2002.
Старость: Популярный справочник / под ред. Л. И. Петровской. – М., 1996.
Теорії і методи соціальної роботи: підр. для студ. ВНЗ / за ред. Т. В. Семигіної, І. І. Миговича. – К. : Академвидав, 2005.
Технологии социальной работы: Учебник под общ. ред. проф. Е. И. Холостовой. – М. : ИНФРА-М, 2002.
Тюптя Л. І., Іванова І. Б. Соціальна робота: теорія і практика: навч. пос. – К. : Знання, 2008.
Фото Капча