Мережа спеціалізованих формувань, консультаційних пунктів, які надають соціальні послуги в Україні

МКП обслуговує різні категорії дітей, молоді та сімей у сільській та гірській місцевості.

Критерії оцінки ефективності діяльності МКП:

систематичність роботи;

кількість наданих соціальних послуг;

кількість населених пунктів, охоплених роботою МКП;

стан матеріально-технічного забезпечення МКП.

Мінімальні нормативи матеріально-технічного забезпечення МКП:

1. Власний або орендований транспортний засіб (автомобіль, мікроавтобус, автобус).

2. Власна або орендована апаратури (телевізор, відеомагнітофон тощо).

Послуги, що надаються МКП, є державними послугами: здійснюються на безоплатній основі, грунтуються на принципах законності дотримання прав людини (дитини), доступності, конфіденційності, відповідальності за дотримання етичних та правових норм, добровільності у прийнятті допомоги.

Очолює МКП штатний працівник центру соціальних служб для молоді. У роботі МКП беруть участь психолог – штатний працівник центру соціальних служб для молоді, залучені працівники з інших установ і організацій (психологи, юристи, соціальні, медичні працівники тощо) та волонтери. Фах залучених працівників визначається відповідно до потреб клієнтів, а їхня кількість згідно з нормативом 1 працівник на 15 клієнтів.

Працівники служби мають право подавати керівництву центру ССМ пропозиції про оцінку ефективності виконання програми, в межах якої здійснює свою діяльність МКП, її вдосконалення, продовження або припинення.

Діяльність МКП фінансується за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах на реалізацію програм і заходів центрів соціальних служб для молоді, а також за рахунок позабюджетних коштів, у тому числі спонсорських, благодійних.

Чисельність залучених до роботи у МКП працівників та видатки на їхнє утримання і діяльність визначаються відповідними програмами та положеннями про заходи і кошторисами витрат на реалізацію (проведення) програм (заходів).

Витрати на заробітну плату (з нарахуваннями) залучених працівників МКП здійснюються на підставі трудової угоди. Видатки на оплату праці при цьому обраховуються, виходячи і середніх розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати), затверджених для аналогічних категорій працівників відповідних галузей, та відпрацьованого часу. При цьому в трудовій угоді та в розрахунках до кошторису наводиться посилання на нормативний акт з оплати праці, згідно з яким здійснюються розрахунки.

Чисельність і фонд оплати праці залучених спеціалістів МКП створеного за рахунок позабюджетних коштів, затверджуються директором центру соціальних служб для молоді за погодженням з органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування і, в разі потреби, з особою, яка фінансує відповідний МКП.

 

 

Соціальна допомога – це грошова допомога й допомога в натуральній формі, що здебільшого фінансується з бюджету та добровільних пожертвувань і сплачуються людям, які перебувають у нужді, як на основі перевірки їхнього доходу та засобів існування, так і за певними критеріями без перевірки доходу. Це означає також, що одні прошарки населення користуватимуться благами програми допомоги, а інші будуть виключені зі сфери її дії. Розмір допомоги, яку отримують найнужденніші групи населення, може бути менший, аніж допомога менш нужденним.

Соціальна допомога – це періодичні чи регулярні заходи, що сприяють усуненню або зменшенню соціальної недостатності. Види соціальної допомоги – гарантована соціальна допомога з боку держави у вигляді грошових виплат (пенсії, грошова допомога, одноразові виплати), забезпечення технічними та іншими засобами: автомобілями, крісло-колясками, протезно-ортопедичними виробами, друкованими виданнями зі спеціальним шрифтом, звукопідсилювальною апаратурою та сигналізаторами, а також шляхом надання послуг з медичної, соціальної, професійної реабілітації та побутового обслуговування.

У 1989 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про права дитини, перший в історії людства документ, що був прийнятий більшістю країн світу. Ратифікувавши Конвенцію, 191 країна світу поширила її дію на власну територію. Україна, зокрема ратифікувала Конвенцію 27 лютого 1991 року. Поширивши дію цього важливого міжнародного документу на Україну, уряд взяв на себе зобов'язання щодо виконання всіх вимог, закладених у Конвенції про права дитини.

Після ратифікації Конвенції, уряд України зробив ряд важливих кроків для забезпечення її дії в країні. Прийнято ряд нових законодавчих актів, а також доповнень до існуючих законів щодо захисту сім'ї, материнства та дитинства. Ця робота триває і дотепер. Наступним істотним кроком було прийняття у 1996 році на основі Конвенції ООН про права дитини національної програми «Діти України», що увібрала в себе зобов'язання держави перед дітьми та конкретні заходи щодо їх виконання. Національна програма була створена за консультаційної допомоги Дитячого Фонду ООН. У 1997 році ЮНІСЕФ відкрив постійне представництво в Україні для допомоги урядові у реалізації різноманітних програм, спрямованих на захист та розвиток українських дітей та молоді. Програма співпраці між ЮНІСЕФ та урядом України передбачає наступні пріоритетні цілі:

створення законодавчої бази та відповідного соціального середовища, що забезпечує інтереси та права дітей і молоді згідно з Конвенцією про права дитини;

охорона здоров'я та підтримка гармонійного розвитку немовлят і дітей в ранньому дитинстві шляхом поширення інформації щодо ролі грудного вигодовування, здійснення повного йодування солі, розвитку моделей медико-санітарної допомоги і розповсюдження кращих зразків виховання;

захист молоді від факторів, що загрожують їхньому здоров'ю та розвитку, а саме інфекції ВІЛ/СНІДу, вживання наркотичних речовин та алкоголю, насильства в сім'ї, підліткової вагітності, самогубства;

соціальна адаптація та захист інтересів дітей, які залишились без опіки батьків, сиріт, інвалідів, безпритульних та дітей-правопорушників.

Таким чином з часів своєї незалежності,