Методологічні основи історії світової педагогіки

Якщо ви, шукаючи світла, виходу з важкого, ненормального становища, що створилося, хапаєтесь за книгу чи статтю, присвячену питанням виховання, ви можете бути впевнені, що закриєте її назавжди з одним і тим самим незмінним почуттям — якогось безнадійного незадоволення і розчарування.

«Тільки це! — вигукуєте ви. — Що ж тут нового? Все це відомо.., про все це вже тисячу разів писали й говорили. Як бути, що робити, в які двері стукати, я все-таки не знаю!»

І справді, все основне, істотне, головне з цього питання вже сказано, висвітлено вже давно великими вчителями педагогіки. Чи є хоча б одне з гасел сучасної педагогічної думки, яке не було б виголошене Руссо, Песталоцці, Фребелем і всією плеядою їхніх послідовників?

І ви повертаєтеся до класиків, з новим напливом нового запалу й уваги починаєте студіювати їхні твори; проте лише новим, ще сильнішим болем сповнюється ваше серце від усвідомлення того, що минають століття, а наше життя все так само далеке від того, до чого ці вчителі закликали і в що вони вірили. Ніким із них не виголошене те магічне слово, від якого розірвалася б завіса, що відокремлює нас від світла та істини... Спробуймо здійснити хоча б основну вимогу Руссо, найрозумнішу і безсумнівну вимогу і «нової» школи — виховувати дітей серед природи, вивезти з міст всю ту масу дитячої бідноти, якою рояться міські вулиці, подвір'я, підвали. Та що вже про них говорити! Візьмемо на кілька щаблів вище — дітей обмеженого в коштах багатодітного інтелігентного обивателя. Спробуйте виховати хоча б їх на лоні матері-природи!..

Сто років тому Фребель, який уперше заговорив про громадські виховні заклади для дітей дошкільного віку, назвав такі заклади «дитячими садками». А XX століття під тиском невблаганних, поки що незмінних умов суспільного життя називає аналогічні заклади вже інакше,- «будинками дитини».

 

 

Луїза Карлівна Шлегер (1863-1942)

Л. К. Шлегер — відома діячка у галузі дошкільної педагогіки дореволюційного часу і періоду 20—30-х років XX ст., брала активну участь у розробленні засад створення дитячого садка нового типу, в підготовці кадрів для нього. Її працяПрактична робота в дитячому садку» (1915) стала керівництвом з найважливіших питань виховної роботи для вихователів дитячих садків.

У педагогічному процесі дитячого садка Л. К. Шлегер велике місце відводила вільним іграм і заняттям дітей, виявленню й розвитку їхніх творчих здібностей, самовихованню; багато уваги приділяла створенню виховуючого середовища.

 

 

НЕ 2.9.КОРОТКИЙ НАРИС З ІСТОРІЇ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ В РОСІЇ ТА В УКРАЇНІ ЗА РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ

Жовтневі події 1917 р. в Росії, а згодом революційні перетворення на інших територіях, що входили до складу Російської імперії (в Україні, Білорусі та ін.), призвели до кардинальних змін не тільки у державному та соціальному устрої цих країн, а й до відмови від тієї системи освіти, яка складалася упродовж десятиліть і навіть століть.

Система народної освіти стає справою державних органів влади, зокрема громадське дошкільне виховання вперше було включено до системи народної освіти як перша її ланка.

Зі створенням СРСР (1922), розвитком промисловості і залученням жінок до участі у суспільному житті та виробництві виникла потреба в розгортанні мережі громадських дошкільних закладів, зокрема відомчих дитячих садків. З перших років існування нової держави постало питання про тип дошкільного закладу та підготовку нових педагогічних кадрів.

Обговоренню та прийняттю рішень з цих питань було присвячено перші з'їзди дошкільних працівників, які відбулися в 1919, 1921, 1924, 1926 і 1928 роках. У роботі цих з'їздів та у розробці перших документів щодо змісту дошкільного виховання, методів виховної роботи з дошкільниками брали участь дореволюційні діячі дошкільного виховання, які мали досвід організації дошкільної справи (Л. К. Шлегер, Є. І. Тихєєва, Ю. Фаусек, К. М. Вентцель та ін.) і молоді жінки — робітниці, селянки, які прагнули оволодіти мистецтвом виховання дітей. Велику спрямовуючу роль у розвитку дошкільної справи відіграла організаторська діяльність Н. К. Круп-ської, яка у цей час обіймала посаду заступника Наркома освіти і керувала відділами дошкільної та позашкільної освіти.

У 20-ті роки відбуваються значні зміни у підготовці дошкільних педагогів, зокрема, було організовано численні педагогічні курси з підготовки вихователів дитячих садків, відкрито вищі педагогічні заклади (Інститут дошкільної освіти у Петрограді — згодом факультет дошкільного виховання в Педагогічному інституті ім. О. І. Г ер дена; дошкільні факультети у Московському педагогічному інституті, Пермі, Ростові-на-Дону та інших містах. В Україні в Інституті народної освіти було створено дошкільне відділення, до складу якого увійшов дореволюційний Фребелівський жіночий педагогічний інститут, згодом переведене до Харківського педагогічного інституту).

У 30-ті роки створюються програми з дошкільного виховання: у 1932 р. — перша програма (в Україні — у 1933), у 1934 р. — друга (в