Методи оперативного та поточного контролю функціонального стану й працездатності учнів та юних спортсменів. гарвардський степ-тест

Гіпотонічний (астенічний) тип реакції характерний надмірним, на тлі нормальних початкових показників, зростанням ЧСС у відповідь на навантаження (>80-100%), дискордантно незначним підйомом АТс (<15%) та відсутністю реакції, або й деяким підвищенням АТд, унаслідку чого АТп зростає неадекватно мало, а то й зменшується порівняно до початкової величини у спокої. Цьому типові реакції властиве й надто сповільнене відновлення – 7-10 хвилин.

Усе це разом свідчить про функціональну слабкість серцево-судинної системи та регуляторних механізмів, зниження скоротливої здатності міокарду і є характерним для реконвалесцентів після захворювань, особливо інфекційних, для осіб, що потерпають від нейроциркуляторної дистонії чи мають гіпоеволютивну форму серця, або зазнають «рухового голоду», а у активних спортсменів трапляється при перетренуванні, порушенні водно-електролітного балансу через, наприклад, форсоване зниження маси тіла.

У будь-якому з цих випадків необхідне запровадження максимально бережливого тренувального режиму, додаткові медичні обстеження та регулярний оперативний і поточний лікарський контроль у ході поступового підвищення тренувальних навантажень.

Ступінчастий тип реакціїздатний проявляти, на тлі нормальних початкових показників, зростання ЧСС, або АТс, або і першого, й другого разом на другій хвилині відновлення понад значення першої хвилини, – своєрідну “сходинку”. АТд може залишатися на початковому рівні, дещо знижуватися чи зростати. Відновлення виражено сповільнене. Варіантом ступінчастої реакції є “сходинка” ЧСС чи АТс на третій хвилині відновлення понад значення другої хвилини.

Усе це відбиває послаблення функціональної пристосованості системи кровообігу до навантаження та функціональну неспроможність, ригідність регуляторних механізмів і спостерігається після інфекційних захворювань, при втомі, малорухливому способі життя, а у юних спортсменів – за недостатньої загальної тренованості.

Дистонічний тип реакції. Початкові показники нормальні, на навантаження ЧСС реагує дискордантно до АТс (зростання >80% і 15-30% відповідно). Особливістю є так заний “феномен безкінечного тону” – при випусканні повітря з манжети тони чуються аж до нульової позначки тонометра.

За даними деяких дослідників, ця реакція можлива у високотренованих спортсменів, які перебувають на піку форми, однак, тільки тоді, коли вона спостерігається після високоінтенсивної проби, триває не довше, як 2-3 хвилини і до кінця 5-ї хвилини настає повне відновлення спортсмена. У решті випадків дистонічна реакція відбиває нестійкість судинного тонусу і свідчить про вегетоневроз, перенесене захворювання (найчастіше – інфекційне), перевтому.

Важливо! У деяких спортсменів на першій хвилині після навантаження відзначається зниження АТс порівняно з початковим у спокої, або так звана “негативна фаза” пульсу – сповільнення ЧСС порівняно з початковим. Це відображає невідповідність навантаження до функціональних можливостей серця, а тривала і глибока негативна фаза пульсу свідчить про виражену нестійкість нервової системи та неспроможність регуляторних механізмів.

Формули для розрахунку похідних та додаткових показників:

% змін = (X2 ׃ X1) • 100%) – 100%, де:

Х2 – змінений показник; Х1 – початковий показник

ΔХ = (X1 •% змін) ׃ 100%, де:

ΔХ – кількість зміни (різниця між зміненим та початковим показниками) ;

Х1 – початковий показник

Х2 = X1 + (X1 •% змін ׃ 100%), де:

Х2 – змінений показник; Х1 – початковий показник

ПЯР = (АТп2 – АТп1) : (ЧСС2 – ЧСС1), де:

ПЯР – показник якості реакції (за Б. П. Кушелевським) ;

АТп1, АТп2 – пульсовий тиск, відповідно, початковий у стані спокою та на першій хвилині після навантаження;

ЧСС1, ЧСС2 – частота серцевих скорочень, відповідно, початкова у стані спокою та на першій хвилині після навантаження (уд/хв).

Вважається, що ПЯР (п

оказник якості реакції) 0, 5-1, 0 є показником доброго функціонального стану серцево-судинної системи.

Методика випробувань із додатковими стандартними навантаженнями. Тренд-аналіз.

Методика випробувань із додатковими стандартними навантаженнями полягає у вивченні змін, які відбулися у реакції на стандартизовану функціональну пробу після виконання програми тренувального заняття (друге додаткове навантаження), порівняно до реакції на таку ж пробу, проведену перед початком заняття (перше додаткове навантаження). Тренд-аналіз (від англ. trend – тенденція, середня величина) є якісною оцінкою цих змін шляхом вирахування за формулою тренд-індексу на підставі отриманих даних ЧСС та АТс.

Методика ґрунтується на фізіологічному явищі “симпатизації” регуляції функції серцево-судинної системи під впливом виконуваного фізичного навантаження, і прямої залежності ступеня цієї “симпатизації” від його тривалості та інтенсивності. Чим значніше і триваліше переважання центрального тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи, тим виконуване навантаження є значнішим для даного випробовуваного.

Позитивний хронотропний (зростання частоти) ефект переважання симпато-адреналової регуляції серцевої діяльності настає внаслідок симпатичного впливу на синусний пейсмейкер, а інотропний (зростання сили скорочень) ефект забезпечується норадреналіновою стимуляцією потоку іонів Са²+ всередину кардіоміоцитів.

Зовнішніми, доступними для контролю виявами переважання активності того чи іншого відділів вегетативної нервової системи є ЧСС та АТ.

Чим кращий функціональний стан, фізична підготовленість учня, тим легше його організм адаптується до запропонованого тренувального навантаження, отже, хроно-інотропний ефект повною мірою реалізовується паралельно і адекватно до навантаження, тобто запит організму на достатній серцевий викид і хвилинний об’єм кровообігу покривається як за рахунок збільшення ЧСС, так і за рахунок зростання АТс.

Якщо ж тренувальне навантаження виявилося надто значним, настає певна перевитрата, у першу чергу, гуморальної ланки регуляторних механізмів, що негайно виявляється відставанням інотропії, тобто сили серцевих скорочень, отже, – АТс. Підвищений же запит організму на достатнє кровопостачання покривається більшою мірою за рахунок ЧСС, що є неекономним, неоптимальним шляхом адаптації і виявиться у другій пробі з додатковим навантаженням (після тренування).

Формули для розрахунку тренд-індексу:

ІТР = І2 – І1, звідки:

І2 = ((АТп² + АТ1² + АТ3²) : 3) : ((Pп² + P1² + P3²) : 3) ;

I1 = ((ATп¹ + AT1¹ + AT3¹) : 3) : ((Pп¹ + P1¹ + P3¹) : 3), де:

ІТР – тренд-індекс тренування;

І2 – індекс тренду після тренування;

АТп², АТ1², АТ3² – систолічний артеріальний тиск, відповідно, початковий у спокої, на першій та на третій хвилинах відновлення другої проби з додатковим навантаженням (після тренування) ;

Рп², Р1², Р3² – ЧСС за 10 секунд, відповідно, початкова у спокої, на першій та на третій хвилинах відновлення у другій пробі з додатковим навантаженням.

І1 – індекс тренду до тренування; всі інші символи з маркуванням ¹ означають показники, аналогічні до вищеописаних, лише визначаються у першій (до тренування) пробі з додатковим навантаженням.

 

 

Важливо! У кожному випадку проведення проб із додатковим навантаженням з метою тренд-аналізу, окрім оцінки вираховуваних індексів, слід оцінювати ще й тип реакції. Досить часто, якщо тренувальна робота перевищує функціональні можливості випробовуваного, у другій пробі з’являються атипові реакції – дистонічна при “помірному” чи “великому” тренд-індексі, поєднання безкінечного тону зі ступінчастим підвищенням АТс при “надмірному” тренд-індексі та ін. Можлива й ситуація, коли, наприклад, тренд-індекс вказує на “дуже мале” чи “мале” навантаження, однак, тільки через те, що І2 вийшов ненабагато меншим від І1, тому що після тренування з’явився варіант гіперергічної реакції – з пропорційним надмірним підвищенням як ЧСС, так і АТс, що є ознакою неекономної адаптації.

Все це вказує на зниження адаптаційних можливостей організму, що виникло через відхилення у стані здоров’я чи перевтому, або на недостатню підготованість до виконання запропонованого тренувального навантаження.

Важливо! Досить часто трапляються величини тренд-індексу, що перевищують +0, 5 або нижчі за -3, 0. У першому випадку це свідчить про відновчий, а у другому – про виснажливий характер виконаного тренувального навантаження.

Особливої цінності дана методика набуває при регулярному її використанні на кожному тренувальному зайнятті, оскільки тоді вона дає учителю (тренерові) інформацію про актуальний функціональний стан спортсмена, яка повинна бути підставою для гнучкого планування та індивідуалізації тренувальних навантажень, додаткових відновчих заходів у межах мікроциклу або навіть одного дня – при дво- чи більшеразових тренуваннях на день.