Методи соціальної роботи з малозабезпеченими сім’ями

Також необхідно зазначити, що соціальна допомога може призначатися без зменшення її розміру на підставі рішень районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій. Рішення про призначення соціальної допомоги в таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Важливо відмітити також про випадки припинення виплати раніше призначеної соціальної допомоги.

Так, виплата раніше призначеної соціальної допомоги може бути припинена у випадках:

якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, – з місяця, в якому виявлено порушення;

у разі переїзду сім'ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють виплату соціальної допомоги (зокрема, смерть одинокої особи), – з місяця, що настає за місяцем, в якому відбулися зміни;

за заявою уповноваженого представника сім'ї – з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.

Щодо контролюючої функції за правильністю призначення і виплати соціальної допомоги зазначаємо, що таку функцію здійснює орган праці та соціального захисту населення безпосередньо та через соціальних інспекторів.

При цьому, соціальні інспектори, які є посадовими особами управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, зокрема, перевіряють достовірність та повноту інформації про доходи і майновий стан осіб, які входять до складу сім'ї, що звертається за призначенням державної соціальної допомоги; складають акти за підсумками перевірки з висновками щодо правильності призначення державної соціальної допомоги.

Крім цього, зазначені вище посадові особи надають фізичним та юридичним особам консультації та рекомендації з питань призначення державної соціальної допомоги; проводять роз'яснювальну роботу в регіоні, у тому числі у засобах масової інформації, із зазначених питань.

Підсумовуючи все вищенаведене, можна зробити висновок, що в даний час питання щодо порядку призначення і виплати соціальної допомоги, надання соціальних послуг малозабезпеченим сім'ям є достатньо врегульованими.

 

 

Люди похилого віку в Україні володіють всією повнотою соціально-економічних і особистих прав і свобод, закріплених Конституцією та іншими законодавчими актами. Однак зміна соціального статусу людини в старості, пов'язана з припиненням або обмеженням трудової і суспільної діяльності; трансформацією ціннісних орієнтирів, способу життя і спілкування; переживанням ускладнень у соціально-побутовій і психологічній адаптації до нових умов, породжує серйозні соціальні проблеми.

Найбільш гострою проблемою є обмеження життєдіяльності людей похилого віку. Під обмеженням життєдіяльності розуміється повна або часткова відсутність у людини здатності або можливості здійснювати самообслуговування, пересування, орієнтацію, спілкування, контроль за своєю поведінкою, а також займатися трудовою діяльністю.

У вирішенні цієї проблеми першорядного значення набуває вдосконалення системи соціальної реабілітації й соціальної допомоги людям похилого віку. Соціальна реабілітація являє собою комплекс соціально-економічних, медичних, юридичних, професійних та інших заходів, спрямованих на забезпечення необхідних умов і повернення цих груп населення до повнокровного життя в суспільстві.

Складовим елементом соціального захисту малозабезпечених людей похилого віку та інвалідів на сучасному етапі є надання соціальної допомоги тобто забезпечення у грошовій і натуральній формі, у вигляді послуг або пільг, яке надається з врахуванням законодавчо встановлених державою соціальних гарантій по соціальному забезпеченню. Вона носить, як правило, характер періодичних іодноразових доплат до пенсій і допомог, натуральних видач і послуг з метою надання адресної, диференційованої соціальної підтримки цих категорій, ліквідації або нейтралізації критичних життєвих ситуацій, викликаних несприятливими соціально-економічними умовами.

Таким чином, поряд з наданням традиційних форм соціального забезпечення: грошових виплат (пенсій, посібників) ; натурального забезпечення; послуг і пільг; стаціонарних і нестаціонарних видів обслуговування, – важливе значення надається новим формам екстреної соціальної допомоги людям похилого віку.

Соціальне обслуговування і забезпечення людей похилого віку містить у собі пенсії і різні допомоги; утримання і обслуговування у спеціальних установах органів соціального захисту населення; протезування; пільги; надання допомоги бездомним.

Соціальне забезпечення здійснюється державними органами, підприємствами, приватними особами за рахунок внесків (відрахувань із заробітної плати) трудящих. В останньому випадку виплата з фондів визначається не трудовим внеском і стажем, а розмірами внесків. Така практика дуже поширена в західних країнах.

На початок 2007 р. у системі соціального захисту нашої країни функціонувало 99 стаціонарних установ для осіб похилого віку, більше 100 центрів соціального обслуговування, 90 відділень соціальної допомоги вдома, а також ряд інших установ соціальної допомоги (психолого-педагогічної, екстреної психологічної допомоги і т. д.).

Варто розглянути роботу Центру соціального обслуговування громадян літнього віку. У нього, як правило, входить кілька відділень. У відділенні денного перебування (розрахованого на не менш як 30 пенсіонерів та інвалідів) організується харчування, медичне і культурне обслуговування. Передбачена участь у посильній