Методичні вказівки для виконання розрахунково-графічних робіт з дисципліни „Топографічне креслення” студентами напряму 6.080101 „Геодезія, картографія та землеустрій”

Для більшої наочності і кращого читання карти і плани виготовляють різнокольоровими. Річки, ширина яких показується в масштабі карти чи плану, озера, ставки зафарбовуються у світло-блакитний колір, береги – в синій або зелений, зелені насадження – в зелений, в коричневий колір – рельєф, дороги – в рожевий або оранжевий і т. д.

Із метою зручності користування топографічні умовні знаки згруповані у спеціальні таблиці, які випускаються окремими виданнями для кожного масштабу або для групи масштабів. Такі систематизовані довідники є державними нормативними актами.

Всі виконавці топографо-геодезичних робіт зобов'язані дотримуватись чинних умовних знаків.

Таблиці умовних знаків поділяються на таблиці з оригінальними знаками (у необхідних випадках – з комбінованими однорідними знаками) та таблиці з прикладами сполучення різнорідних знаків. Для таблиць першої групи встановлено загальну систему порядкових номерів умовних знаків. У таблицях другої групи приклади сполучення знаків подано без номерів, але розміщено їх у кінці відповідних розділів.

Так, скажімо, у таблицях “Умовні знаки для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500”, введеними в дію з 1.01.2002 р., позначення об'єднані у наступні розділи: геодезичні пункти; будівлі, будинки та їх частини; об'єкти культового, культурного та соціального призначення; об'єкти промислові, комунальні та сільськогосподарського виробництва; залізниці та залізничні споруди; автомобільні та ґрунтові дороги, стежки; гідрографія; рельєф; рослинність; огорожі та ін. Таблицями умовних знаків потрібно вміти користуватись. Таблиці побудовані за визначеною схемою: порядковий номер, назва та характеристика об'єкта; зображення умовного знака із вказівкою розмірів у міліметрах для даного масштабу і пояснювальним написом, якщо він потрібний. В кінці таблиць поміщені приклади сумісного використання деяких позначень, пояснення до умовних знаків і вказівки стосовно їх викреслювання, перелік умовних скорочень, алфавітний покажчик умовних знаків з їх порядковими номерами у таблицях, зразки оформлення рамок планів.

Якщо умовні знаки зображуються з просвітом між ними (наприклад, при відтворенні сусідніх об'єктів, які не прилягають один до одного), то величина цього просвіту має бути не менше 0,3 мм.

Умовні знаки для зображення об'єктів, які не виражаються в масштабі, належить розміщувати, як правило, перпендикулярно до південної сторони рамки. Виняток становлять позначення будівель, споруд і деяких інших об'єктів, про що зазначено в пунктах пояснень до них. Ці позначення орієнтують відповідно до розташування їх на місцевості.

Рисунки знаків у таблицях супроводжуються цифрами, які вказують їх розміри у міліметрах. Якщо наведені дві цифри, то перша характеризує висоту знака, а друга – ширину. Коли ж на рисунку одна цифра, це означає, що висота і ширина знака однакові, а якщо цифра взагалі відсутня, то розміри знака слід приймати по відповідному рисунку у таблиці.

Всі розміри умовних знаків дані для топографічних планів і карт із середнім навантаженням. Вказані розміри можна зменшувати на третину при великому навантаженні змісту (наприклад, для міст) чи при заповненні малих контурів. На планах і картах із незначним контурним навантаженням з метою виділення важливих об'єктів їх умовні знаки можуть бути відповідно на третину збільшені.

Вибір РГР №1 „Умовні знаки для топографічних планів та карт” обумовлений насамперед тим, що фахівцям напряму підготовки „Геодезія, картографія та землеустрій” у своїй професійній діяльності часто приходиться звертатися до топографічних умовних знаків. Тому отримані студентами знання і навички по виконанню запропонованого завдання будуть корисними як при вивченні суміжних дисциплін, так і у їх подальшому професійному становленні.

Умовні знаки стандартні, єдині і обов'язкові для всіх організацій і відомств, які займаються топографо-геодезичними і картографічними роботами. Це зобов'язує виконавців для збереження стандартності зображення доволі якісно і ретельно показувати кожний умовний знак. Необхідно однаково витримувати форму і розмір елементів знаків, товщину і чіткість штрихів, фонове розфарбування, системність розміщення в контурах та ін.

Техніка викреслювання умовних знаків досягається в основному досвідом практичної роботи. Усього на топографічних картах і планах використовується близько 500 умовних знаків. При вивченні умовних знаків немає потреби викреслювати всі існуючі знаки, достатньо засвоїти побудову найбільш характерних з них.

Після ознайомлення з умовними знаками за таблицями і поясненнями до них можна приступати до виконання завдання, яке виконується на аркуші цупкого білого паперу розміром 300х200 мм (рис. 1).

 

Рис. 1. Побудова рамки способом діагоналей.

300

145

200

10

 

Рис. 2. Приклад виконаної роботи.

 

Для цього слід спочатку побудувати рамку (спосіб діагоналей) і провести осі симетрії, що дуже важливо для подальшого розміщення елементів топографічного креслення.

Відступивши 10 мм від верхньої лінії рамки в першому рядку викреслити прописними буквами УМОВНІ ЗНАКИ, відступивши ще на 5 мм в другому рядку симетрично – назву вибраного масштабу (наприклад, 1:500, 1:1000 тощо). Викреслення виконати топографічним напівжирним шрифтом висотою 5 мм.

На робочому полі форматки в прямокутниках виконати викреслювання умовних знаків за своїм вибором (див. рис. 2).

В першому – четвертому рядках прямокутники (20х40 мм) заповнити умовними знаками рослинності