Методичні вказівки до роботи студентів на практичном занятті. Переломи

VI. Орієнтовна основа дії

Методи діагностики

Опитування хворого з переломом починають з докладного з’ясування обставин травмування, характеру травми. При цьому треба з’ясувати, що відчував хворий під час травмування, а також після нього, чи міг користуватися кінцівкою після травмування, зокрема, чи міг стати на ногу, чи міг іти. Докладно вивчають механізм травми: чи падав хворий, якщо падав, то як це сталося; якщо на хворого впав якийсь предмет, то в якому положенні в цей час був потерпілий, в якому напрямі діяла рушійна сила і в якому положенні в цей час була кінцівка, чи не сталося перезгинання, скручування, повертання її в антифізіологічному напрямі. Залежно від добутих від хворого відомостей можна припустити наявність перелому, а іноді й визначити його характер.

Під час огляду обов’язково треба одночасно оглядати й порівнювати хвору і здорову кінцівки. Слід звернути увагу на колір шкірних покровів, наявність синців, гематом, зміну конфігурації суглобів на деформацію положення периферичної частини кінцівки.

Після огляду застосовують пальпаторний метод обстеження. При пальпації суглоба визначають місцеву температуру, болючість, а також симптом флуктуації: другий палець лівої руки кладуть на бічну поверхню суглоба зігнутим другим пальцем правої руки роблять поштовхи з протилежного боку, які хвилею рідини передаються на долоню. Визначають, чи є пошкодження судинно – нервового пучка (визначення пульсу, активних і пасивних рухів у кінцівках).

Велике значення має вивчення обсягів рухів у суглобах. Рухи можуть бути активними, коли хворий робить їх сам, і пасивними, коли хворий виконати їх не може і виконує їх той, хто проводить обстеження. Як активні, так і пасивні рухи можуть бути в повному обсязі, коли вони виконуються в усіх напрямках, які властиві суглобу (відведення, зведення, ротація, супінація, згинання, розгинання), а можуть бути й обмежені (контрактура) ; їх може і не бути зовсім (анкілоз).

Визначають взаємозв’язки кісткових виступів у зоні суглобів, для чого між ними на шкірі проводять пізнавальні лінії і малюють трикутники. Це допомагає діагностувати вивихи і переломи в суглобах.

У зоні ліктьового суглобу малюють лінії і трикутники Гютера. Лінію проводять при випрямленій в ліктьовому суглобі кінцівки по задній поверхні між виступаючими точками зовнішнього і внутрішнього виростків плеча. У нормі на цій лінії міститься верхівка ліктьового відростка. При вивихах або переломах верхівка ліктьового відростка може зміщуватись вище або нижче від цієї лінії.

Після нанесення лінії Гютера треба максимально зігнути кінцівку в ліктьовому суглобі і крайні її точки сполучити лініями з верхівкою ліктьового відростка. При цьому утворюється рівнобедрений трикутник Гютера.

При переломах і вивихах співвідношення розпізнавальних точок ліктьового суглоба порушується.

У зоні кульшового суглоба по зовнішній поверхні суглоба між сідничним бугром і передньо верхньою остю клубової кістки проводять лінію Розера – Нелатона. У нормі великий вертел своєю найвищою точкою розміщується на цій лінії. При переломах і вивихах він може зміщатися вище або нижче від цієї лінії.

Лінію Схумакера проводять від вершини великого вертела через верхню передню клубову кістку на передню поверхню поверхню живота. У нормі ця лінія перетинає середню лінію живота вище від пупка. При зміщенні вертела догори лінія проходить нижче від пупка.

Для утворення трикутника Тріана хворий повинен бути в лежачому положенні на спині. По зовнішній поверхні стегна проводять лінію, паралельну осі стегнової кістки, і через великий вертел продовжують її на тулубі. З верхньої передньої клубової осі опускають перпендикуляр до цієї лінії і, нарешті, сполучають ость з верхівкою вертела. У нормі повинен вийти прямокутний рівнобедрений трикутник. При зміщенні вертела донизу або вгору катет стегна буде відповідно коротший або довший.

Наявність рідини в колінному суглобі визначають симптомом балотування наколінника. Для цього обхоплюють колінний суглоб нижче від надколінника і відтісняють останній догори з тим, щоб рідина перемістилась у верхній заворот, а потім першим пальцем трохи штовхають надколінник. При цьому відчувається плаваючий (танцюючий) надколінник, а удар його об вирости стегна відчуватимуться пальцями.

Одним із симптомів, що уточнює наявність перелому. Є патологічна рухомість і вкорочення кінцівки. Щоб визначити ступінь укорочення кінцівки, сантиметровою стрічкою вимірюють довжину верхньої кінцівки, треба зробити три вимірювання плеча і передпліччя. Перше вимірювання плеча – від акроміального відростка до ліктьового відростка (відносна довжина). Друге вимірювання – від акроміального відростка до при середнього над виростку плеча, третє – від акроміального відростка до бічного над виростка плеча (абсолютна довжина верхньої кінцівки). Роблять три вимірювання передпліччя: перше – від ліктьового відростка до шиловидного відростка ліктьової кістки, друге – від головки променевої кістки до шиловидного відростка променевої кістки (абсолютна довжина), третє – від при середнього над виростка плеча до шиловидного відростка ліктьової кістки (відносна довжина передпліччя).

Щоб виміряти довжину нижньої кінцівки треба