Методичні вказівки до виконання контрольної роботи

Д = (Цр – Цу) х Qдот, (5)

де Д – розмір дотації на виробництво продукції (послуги), грн.

Цр – реальна ринкова ціна, грн. /од.

Цу – відпускна ціна, що встановлена державою за одиницю продукції, грн. /од.

Qдот – обсяг виробництва продукції або послуги, що підлягає дотуванню, од.

 

 

При визначенні суми субсидії слід виходити з того, що субсидія – це фінансова допомога держави споживачам житлово-комунальних послуг, що її потребують, на сплату частини вартості житлово-комунальних послуг у межах норм їх споживання. З огляду на це, формула розрахунку суми субсидії на місяць є такою:

  (6)

де Сжкп – розмір субсидії, що надається споживачеві житлово-комунальних послуг на місяць, грн. ;

Цжкп (N) – вартість житлово-комунальних послуг у межах норм споживання на місяць, грн. ;

d – граничний відсоток середнього сукупного доходу, що встановлений державою для сплати житлово-комунальних послуг населенням, %;

ССД – середньомісячний сукупний дохід родини за попередні півроку, грн.

Граничний відсоток середнього сукупного доходу (d), який встановлено державою для сплати житлово-комунальних послуг, є диференційованим і у теперішній час складає:

10% – для сімей, що складаються виключно з пенсіонерів;

15% – для сімей, у складі яких є працездатні особи.

 

 

При обґрунтуванні необхідного обсягу виробництва продукції у країні, необхідного обсягу імпорту продукції у країну та можливого обсягу експорту продукції з країни використовують балансовий метод планування. Він полягає в ув’язці потреб усіх потенційних споживачів ресурсу (виробників, населення, держави, інших країн) з можливостями потенційних постачальників ресурсу (національних виробників, імпортерів, держави). Інструментом планування є баланс, розділи якого містять такі показники:

Розділ балансу «Розподіл» має такі показники (статті) :

1. Виробничо-експлуатаційні потреби

2. Капітальне будівництво

3. Ринковий фонд

4. Експорт

5. Закладення ресурсу до державного резерву

6. Залишки ресурсу на кінець року

Розділ балансу «Ресурси» включає показники:

1. Залишки ресурсу на початок року

2. Виробництво

3. Імпорт

4. Розбронювання ресурсу з державного резерву

5. Інші ресурси

При обґрунтуванні показнику, розмір якого необхідно визначити, користуються прийомом балансової ув’язки, відповідно до якого, наприклад, необхідний обсяг виробництва розраховується за формулою:

Q необх = Усього «Розподіл» – відомі джерела ресурсів (7)

 

 

При визначенні можливого обсягу виробництва промислової продукції слід розуміти, що він знаходиться у прямо пропорційній залежності від середньорічної виробничої потужності промисловості та ступеня її використання. Формула, що використовується для розрахунку, має вигляд:

Q можл. =  х kвп, (8)

де   – середньорічна виробнича потужність промисловості, од.

Kвп – коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності.

Середньорічна потужність визначається за формулою:

де ВП п. р. – виробнича потужність промисловості на початок року, од.

 – середньорічне виведення з експлуатації потужності, од;

-середньорічне введення у дію потужності, од.

 

 

При визначенні необхідного введення в дію виробничих потужностей слід виходити з того, що така необхідність виникає тоді, коли діючі в певній сфері економічної діяльності виробничі потужності не забезпечують необхідний суспільству обсяг виробництва продукції, а підприємства самотужки невзмозі виправити ситуацію, що склалася на ринку продукції. Методологічною засадою визначення необхідного введення в дію виробничих потужностей є баланс виробничої потужності відповідної сфери економічної діяльності, на підставі показників якого розраховується можливий обсяг виробництва продукції в розрахунковому році (див. формулу 8).

Ключовою формулою розрахунків необхідного приросту виробничих потужностей є така:

ΔП необх = (Qнеобх – Q можл) : kвикПвв, (10)

де ΔП необх – необхідний приріст виробничих потужностей;

Qнеобх – необхідний обсяг виробництва продукції (див. формулу 7) ;

Q можл – можливий обсяг виробництва продукції;

kвикПвв – коефіцієнт використання виробничих потужностей, що вводяться в експлуатацію.

При визначенні обсягу капітальних вкладень, які необхідні для введення в дію виробничих потужностей, використовується показник питомих капітальних вкладень, який свідчить про витрати капіталу (інвестицій) на введення в дію одиниці потужності (площі). Цей показник є середньою розрахунковою величиною, яка свідчить про те, які капітальні витрати понесли на аналогічних об’єктах галузі інвестори, що здійснювали введення в дію аналогічних об’єктів. Ключовою формулою розрахунків є така:

КВ необх = Пвв • Īуд, (11)

де КВнеобх – обсяг капітальних вкладень, необхідних для введення в дію виробничих потужностей, грн. ;

Пвв – виробничі потужності, що мають бути введені в дію, од. ;

Īуд – середні питомі капітальні вкладення по аналогічних об’єктах галузі, грн. /од.

 

 

При визначенні очікуваних змін чисельності робочої сили слід виходити з того, що необхідне скорочення чисельності робочої сили в галузі