Методичний супровід розвитку дитячих громадських ініціатив у позашкільному навчальному закладі

 

 

Учнівське самоврядування сприяє входженню дітей і молоді у соціальне середовище. Беручи участь у реалізації соціально значущих проектів і програм, учень набуває певного життєвого та соціального досвіду, формує свої організаторські вміння, креативні якості, і, що найголовніше, усвідомлює важливість цієї справи.

Учнівське самоврядування – новий підхід до розвитку лідерства. Йому належить особлива увага у засвоєнні цінностей поведінкових установок і навичок, необхідних як для покращення якості свого життя, так і для розв’язання завдань сучасного суспільства (права людини, культура миру, толерантність, здоровий спосіб життя, подолання негативних тенденцій у дитячому середовищі).

Участь дитини в учнівському самоврядуванні, набуття нею різноманітного досвіду, способів діяльності та статусу повноцінного члена організації є ефективним інструментом її духовного становлення як члена суспільства.

Учнівське самоврядування сприяє життєвому самовизначенню учнів, розкриває перед ними світ людських взаємин у всій їх складності й суперечливості, виокремлюючи при цьому ті моделі взаємодії між людьми, які ведуть до успіху.

Актуальність проблеми проявляється в соціальному, психологічному та педагогічному аспектах.

Соціальний аспект: потреба сучасного суспільства організаційно сформувати соціальну активність учнів, залучити їх, використовуючи різноманітні форми громадських об’єднань, до оволодіння соціальними ролями не лише з метою збагачення досвідом взаємодії з людьми, а й для реалізації можливостей лідерського і творчого потенціалу підлітків.

Психологічний аспект: сучасне учнівське самоврядування є своєрідним шляхом пошуку учнем своєї ідентичності, пошуків себе серед однолітків, суспільства. Особиста зацікавленість дитини вільна від диктату, дитина вибирає способи виконання своїх обов’язків перед друзями, організацією, суспільством.

Педагогічний аспект: учнівське самоврядування за своєю суттю є організованою системою виховного взаємовпливу однолітків. Виховання дитини здійснюється колективним суб’єктом – дитячим колективом. Учнівське самоврядування – посередник між світом дитини та світом дорослих – створює умови для гармонізації досвіду особистих і колективних відносин.

Бути причетним до діяльності учнівського самоврядування – не просто факт пасивної причетності, а й активної участі в реалізації його цілей, свідомого засвоєння його норм, ідентифікації, цінностей. Важливу функцію в мотивації належності виконує прийняття й усвідомлення наступності цілей, цінностей і норм, спрямованість на розвиток традицій [5, с. 6, 7].

Таким чином, при організації учнівського самоврядування повинні враховуватися особливості сучасної інформаційної доби, а учнівське самоврядування має забезпечувати:

‒входження та адаптацію особистості до соціального середовища, його негативних впливів, освоєння існуючих соціальних зв’язків;

‒самостійність дітей, розвиток їхньої активності, ініціативи і творчості у повсякденній життєдіяльності;

‒розвиток громадської думки в дитячих колективах;

‒активне залучення дітей до процесів прийняття рішень на всіх рівнях;

‒громадське становлення особистості, включення її в суспільно-значущу діяльність;

‒підготовку учнів до дієвої участі в демократичному управлінні суспільством [5, с. 8].

Завданнями учнівського самоврядування є:

‒вироблення в учнів організаторських навичок, розвиток їх соціальної активності;

‒виховання у дітей почуття господаря навчального закладу, класу;

‒формування вмінь налагоджувати взаємодію, співпрацю на принципах партнерства;

‒виховання у підлітка почуття власної причетності до розвитку суспільства, держави;

‒виховання в учнів таких якостей, як відповідальність за доручену справу, колектив; принциповість – уміння належним чином сприймати критику, давати об’єктивну оцінку власним учинкам і оточуючим; самостійність – готовність залежно від конкретних умов знаходити правильні рішення, долати труднощі; ініціативність – уміння вносити в будь-яку справу свої думки, пропозиції;

‒удосконалення управління позашкільним закладом, оскільки передача деяких організаторських функцій дітям вивільняє час педагогів для розв’язання складних виховних проблем [5, с. 12].

Поле дії учнівського самоврядування в позашкільному навчальному закладі включає:

‒забезпечення порядку в навчальному закладі, що включає організацію чергування в навчальному закладі та в ході творчих об’єднань;

‒організацію дозвілля на перервах;

‒проведення зборів, конференцій, виставок;

‒організацію самообслуговування, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог;

‒організацію роботи зі збереження майна позашкільного навчального закладу, підручників; економне використання води, електроенергії, тепла;

‒організацію роботи щодо благоустрою території закладу, мікрорайону;

‒керівництво роботою гуртків, секцій у молодших школярів;

‒підготовку і проведення конкурсів, свят, змагань, акцій, фестивалів;

‒заслуховування звітів органів учнівського самоврядування;

‒проведення соціологічних досліджень із проблем життєдіяльності учнівських колективів;

‒участь у розробці плану роботи на новий навчальний рік;

‒участь у проведенні педагогічних рад, на яких розглядаються питання життєдіяльності дитячих колективів [5, с. 13].

Учнівське самоврядування в навчальному закладі – це не лише проблема учнів, а загальна педагогічна проблема, оновою стратегії якої є послідовне створення за допомогою органів учнівського самоврядування духовно-морального клімату взаємних стосунків, утвердження учнів у ролі організаторів і відповідальних за якість життя колективу, перетворення їх на суб’єкт використання і самовиховання.

Важливим критерієм ефективності учнівського самоврядування є послідовне збагачення життєвих цілей і внутрішнього духовного світу кожного члена колективу через привабливість соціально значущих ініціатив, емоційну єдність усіх його членів. Під цим кутом зору треба розглядати діяльність педагогів, їх характер дій щодо змісту і результативності ініціативного учнівського самоврядування [5, с. 14].

Робота дітей з учнівського самоврядування передбачає:

‒участь у демократичних процесах, що відбуваються в колективах та державі, залучення до них своїх однолітків;

‒формування правової культури та культури спілкування;

‒вироблення практичних навичок співпраці