+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
49
Мова:
Українська
його виконання. Користуються нитками: муліне, ірис, лляними, шовковими, шерстяними, синтетичними. Перед вишиванням нитки перевіряють на міцність фарбування. Часом перед роботою нитки протирають прозорим воском – вони стають міцнішими.
Голки бувають різної довжини і товщини. Для вишивання використовують довгі голки з великим отвором. Номери голок для вишивання, як правило непарні.
Зберігати голку бажано разом з ниткою, зав’язаною вузликом.
Шпильки використовують для приколювання кальки, копіювального паперу до тканини, для з’єднання окремих деталей розкрою. Шпильки зберігають разом з голками.
Наперсток необхідний для проштовхування голки через тканину при вишиванні без п’ялець. Він захищає палець від уколів голкою. Одягають наперсток на середній палець правої руки, добирають точно за розміром пальця.
Ножиці для роботи добре мати трьох видів: маленькі з гострими кінцями для підрізування і витягування ниток з тканини; середніх розмірів із затягнутими кінцями – для обрізування ниток при вишиванні; великі – для розрізування ниток (що у лотках) і розкрою тканини.
Кілочок може бути дерев’яний чи пластмасовий. Ним видаляють нитки, якими зметували тканину, виправляють ріжки на виробах, проколюють дірочки.
Шило застосовують у роботі з товстими та щільними тканинами: сукном, повстю, а також у роботі зі шкірою [20, c. 8].
П’яльця – спеціальний пристрій для вишивання. Вони бувають дерев’яні і металеві, різного розміру і форми (додаток 1).
Міліметровий папір необхідний для складання орнаментів.
Калька використовується для підготовки рисунка до перенесення його на тканину. Орнамент з оригіналу переносять на кальку, а з кальки – на тканину.
Копіювальний папір необхідний для перенесення рисунка з кальки на тканину.
Сантиметровою стрічкою визначають розміри виробу, виконують розмітку візерунків на тканині, при виконані швейних робіт.
2.2. Види швів ручної вишивки, методика їх виконання
Протягом сторіч багатьма поколіннями створено безліч технік, або швів. Тільки на Україні їх близько ста. Назви більшості швів походять від способу накладення стібків на тканину.
Влучні й образні, вони свідчать про спостережливість їхніх творців: “козлик”, “хрестик”, “ланцюжок”, “прутик”, “кривулька”, “качалочка” тощо.
За своїм призначенням шви поділяються на:
– з’єднувальні – за їх допомогою з’єднуються окремі частини тканини;
– закріплювальні – для обробки країв та підрублювання тканини;
– оздоблювальні – застосовуються як для з’єднання окремих деталей виробу і закріплення країв, так і для оздоблення виробу [5, c. 94].
В оздобленні одного виробу часто застосовують кілька різних швів, складних і простих, односторонніх і двосторонніх. До односторонніх відносять ті шви, які заповнюють візерунок тільки з правого, місцевого боку. В такому випадку на звороті залишається пунктир з окремих стібків.
У двосторонніх швах візерунок має однаковий вигляд з обох боків тканини.
За способом виконання вишивки поділяються на лічильні та вільні. Лічильними називаються вишивки переважно геометричних орнаментів, які виконуються за точним рахунком ниток на тканині полотняного переплетення. Вільні вишивки – ті, які виконуються за наміченими контурами узорів округлих та криволінійних форм.
За технікою виконання вишивки поділяються на ажурні і глухі. Ажурні вишивки виконуються по тканині, частина якої висмикнута або вирізана. Глухими називаються вишивки по цілій тканині. Залежно від вибраного узору вишивка вкриває тканину частково або суцільно.
Зупинимось на тих швах, які використовуються найчастіше у шитті і вишиванні.
І. Початкові шви.
Шов “вперед голку”, прокладний шов, зметувальний шов, копіювальні стібки (сильця), шов “за голку”, шов “строчка”, обкидний шов, пругів шов, підрублювальний шов, закріплювальні шви (запошивний, виворітний, потайний), петельний шов, “козлик”, шов “штопка”.
ІІ. Декоративні шви.
Стебловий шов, тамбурні шви (“ланцюжок”, “складний тамбур”, “петля уприкріп”, “півпетля”, “ялинка”).
ІІІ. Хрестикові шви.
Пів хрест, хрестик, болгарський хрестик.
ІV. Гладь.
Одностороння гладь, двостороння гладь, гладь без настилу, гладь з настилом, прорізна гладь, точна (лічильна) гладь, вільна (рисована) гладь.
V. Мережки.
VІ. Ришельє.
VІІ. Накладне шиття.
VІІІ. Вишивання обкруткою.
ХІ. Килимові шви.
Х. Вишивання бісером, намистом, стеклярусом.
ХІ. З’єднувальні та маскувальні шви.
ХІІ. Шви, що використовуються для обробки країв виробів (додаток 3).
На уроках трудового навчання у початкових класах учні одержують початкові відомості про роботу з текстильними матеріалами, вивчають нескладні шви, оздоблюють ними прості вироби, вчаться правильно зшивати тканини, отримують поняття про розкрій тканин, набувають умінь і навичок з самообслуговування [5, c. 94].
Ознайомлюючись зі швами, учні засвоюють матеріал з ряду тем (табл. 1.).
Таблиця 1
Тематичне планування вивчення теми «Вишивка»
І клас: 1. Тема “Шви. Оздоблення виробів. Шов “уперед голку”, його призначення, прийоми виконання. (2 години)
2. Тема “Зшивання тканин. Ознайомлення зі зметувальним швом, його призначенням, прийомами виконання. Шов “через край”, його призначення, прийоми виконання. Поняття про лекала. Розкрій тканин за лекалами прямокутної форми. . (2 години)
Стабільна частина програми
ІІ клас:
1. Тема. “Оздоблення виробів. Оздоблювальні шви, їх застосування”. . (1 година)
2. Тема. “Обробка швом “штопка” одягу”. (1 година)
Стабільна частина програми
1. Тема “Вишивання як різновид народної художньої творчості. Основні техніки вишивання: хрестик, низинка,