Методика обліку наявності та руху готової продукції на підприємстві Черкаська філія СТОВ ім. Шевченка

Вихід кожного виду готової продукції або напівфабрикатів з виробництва оформляється відповідною первинною документацією – частіше приймально-здавальними накладними. 

У них зазначається: 

- номер; 

- дата; 

- цех (відправник); 

- склад (одержувач); 

- найменування продукції; 

- номенклатура продукції; 

- одиниця вимірювання; 

- кількість місць (направлено і фактично прийнято: брутто, тара, нетто); 

- ціна [9, c. 123]. 

Також відображається час прийняття, стан тари, підписи осіб, того, хто здав, і того, хто прийняв готову продукцію. Накладні надходять до бухгалтерії для обліку готової продукції. Крім накладних складають змінний звіт комірника у якому вказують, скільки і яких видів продукції прийнято від цеху, надходження від цеху за зміну, кількість реалізованої або переданої іншим цехам продукції. 

На деяких підприємствах на кожний вид продукції складають виробничий акт, який використовують для складання нагромаджувальної відомості за місяць. Нагромаджувальна відомість потрібна для подальшого обліку готової продукції в бухгалтерії в натуральному і вартісному вираженні. Також на підприємствах надходження готової продукції з виробництва на склад оформлюють змінною відомістю (зі зазначенням дати, коробок, ящиків поліетиленових, пляшок та підписів особи, що здала, і особи, що прийняла) і вимогою (типова форма № М – 1). Готову продукцію з виробництва на склад здають після прийняття відділом технічного контролю. Змінну відомість підписує начальник цеху, який здав продукцію, комірник, що прийняв її, а також представник відділу технічного контролю. Змінна відомість виписується у двох примірниках: один повертається цеху-здавальнику готової продукції, а другий – лишається на складі експедиції випуску готової продукції [13, c. 386]. 

Документи на готову продукція щодня надходять до бухгалтерії, яка веде кількісно-натуральний облік випуску продукції за її видами, сортами. Оцінка продукції за „твердими” обліковими цінами дає змогу вести постійний поточний облік незалежно від калькуляції фактичної собівартості. Такі ціни є основою ведення бухгалтерського обліку готової продукції на складах оперативно-бухгалтерським методом [1, c. 453]. 

Облік готової продукції у вартісному вираженні ведуть за місцем її зберігання із зазначенням матеріально відповідальних осіб. У системі бухгалтерського обліку продукція відображається за видами і сортами, а також за ознакою місцезнаходження, тобто: готова продукція на складах; товари відвантажені; товари, що перебувають на відповідальному зберіганні. 

Отже, для управління готовою продукцією інформація повинна формуватися щодо стану запасів готової продукції на складі, своєчасності і правильності її оприбуткування, забезпечення зберігання, своєчасного відвантаження, а також щодо виконання обов’язків за поставками продукції споживачам, тобто керівництво підприємства повинно бути забезпечене інформацією про наявність та рух готової продукції по місцям зберігання і матеріально відповідальної особи. 

 

 

Для встановлення переліку нормативних документів, які астосовуються при аудиті готової продукції та її реалізації слід звернути увагу на такі з них:

1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. №334/94-ВР (із змінами і доповненнями)”.

2. Постанова Верховної Ради України “Про затвердження Правил застосування Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 27 червня 1995 р. №247/95 – ВР.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. №250 “Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні”.

4. Наказ Міністерства фінансів України від 7 травня 1993 р. №25 із змінами і доповненнями. “Про застосування Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності”.

5. “Порядок ведення платниками податку обліку приросту (спаду) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах у незавершеному виробництві та залишках готової продукції” затверджений Наказом ДПАУ від 12.08.97 р. №291.

6. “Рекомендації з бухгалтерського обліку валових витрат і валових доходів” затверджені наказом Міністерства фінансів України від 04.08.97 р. №168

7. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” від 22.05.97 р. №213/97-ВР (із змінами і доповненнями).

8. Інструкція “Про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість”, затверджений наказом ГФПІУ від 10.02.93 р. №3.

9. Декрет КМУ “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) від 26.12.92 р. №14-92.

10. ЗаконУкраїни “Про податок на додану вартість” від 03.06.97 р. №168/97 - ВР (із змінами і доповненнями).

11. “Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку, звітності в Україні”, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246, із змінами та доповненнями .

12.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №318.

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318.

Також слід зазначити, що методичні рекомендації з формування собівартості продукції у промисловості, крім положень про віднесення витрат, за класифікаційними ознаками визначають:

- методи обліку витрат і калькулювання виробничої собівартості прордукції;

- облік у допоміжних (підсобних) виробництвах, цехах, калькулювання продукції допоміжних підприємств і списання цієї продукції на виробництво основної продукції;

- облік незавершеного виробництва;

- витрати, що не входять до собівартості реалізованої продукції;

- порядок визначення ціни та рентабельності виробництва