Методика організації вправ при вивченні розділу "Проектування та виготовлення виробів з тонколистового металу і дроту" у 5 класі міської школи

Враховуючи це, фізіологи і психологи одностайно прийшли до таких практичних висновків:

Робоча операція, як правило, являє собою складний комплекс прийомів, оволодіти яким відразу учневі буває дуже важко. Тому доцільно розділити операцію на окремі прийоми і починати навчання з послідовного оволодіння найскладнішими з них.

Операції як комплекс рухів треба поділяти в такому напрямі, щоб окремі її елементи, які при цьому утворюються, можна було тренувати так, як це потрібно для цілісного руху.

Елементи складного руху перебувають в органічному взаємозв'язку. [10]

Численними психологічними дослідженнями встановлено також, що успіхи у формуванні трудових практичних вмінь і навичок залежать значною мірою від того, наскільки усвідомлюють процес навчання самі учні і наскільки активну участь вони в цьому беруть. [5] Тому останнім часом психологи і педагоги провели дослідження, спрямовані на визначення умов, що сприяють підвищенню свідомості в навчанні й активізації учнів у процесі навчальної роботи, на створення таких умов у навчанні.

І. М. Сєченов підкреслював, що в процесі сприймання дії іншої людини в суб'єкта утворюється образ, який є міркою для наслідування. Цей образ визначає рухові спроби учня, який пристосовує свої рухи до мірки, поки мірка і здійснювані ним рухи не стануть тотожними.

Думки І. М. Сєченова про регуляцію рухів знайшли своє експериментальне обґрунтування в працях І. П. Павлова. [1]

Проблема формування образу в процесі орієнтовної діяльності і її ролі в регуляції поведінки суб'єкта вивчають вчені-психологи на фоні проблеми розвитку довільних рухів. При цьому вони виходять з рефлекторної теорії психіки І. М. Сєченова і І. П. Павлова, зокрема їх учення про орієнтовні або дослідницькі рефлекси. [1]

Втілюючи вчення психологів про роль орієнтовно – дослідницької діяльності в регуляції довільних рухів людини в практику трудового навчання, дидактика підкреслює, що навчити довільним рухам найлегше за наявності їхньої орієнтовної основи.

 

 

Що слід розуміти під терміном “вправи”?

В психології вправами називають багаторазове виконання певних дій або видів діяльності, які мають своєю метою їх засвоєння, спираються на розуміння і супроводжуються контролем та коректуванням. В цьому визначенні підкреслюється цілеспрямованість вправ, які виконуються на основі розуміння учнями виконуваних дій і продуманого педагогічного керівництва. Стихійне, некероване повторення дій може привести до механічного тренування при застосуванні дій в стандартних умовах. Педагогічне керівництво вправами передбачає застосування певної методики занять і науково обґрунтованих посібників для учнів.

Фізіологічною основою утворення навичок і вмінь є утворення систем тимчасових нервових зв’язків, які, закріплюючись, робляться стереотипними.

На початковому етапі формування навичок важливе значення має взаємодія слова (другої сигнальної системи людини) і демонстрації (рухів, дій, малюнків, образів тощо). Правда, вже на цьому етапі формування навичок можна обмежитись словесним поясненням правила, інструкції, якщо у учнів є достатній для їх розуміння життєвий досвід або знання.

Слово сприяє формуванню навичок і вмінь дотриманню певної послідовності дій, рухів, їх темпу і ритму. Спочатку учні невпевнено володіють діями, які вивчають, при найменшому забрудненні намагаються згадати відповідне правило або інструкцію. В міру удосконалення дій потреба в згадуванні правила або способу виконання дії зменшується і згодом зовсім відпадає. Поступово дії автоматизуються, переходячи в навички. Увага учнів при цьому перемикається на процес отримання необхідного результату і на якість виконання дій і операцій.

Таким чином, в процесі застосування вправ змінюється взаємодія між першою і другою сигнальними системами. Роль слова при цьому постійно знижується. Але контроль людини над автоматизованою дією ніколи не припиняється.

Як педагогічна наука, так і шкільна практика в останні роки значно просунулись в вирішенні питань про визначення раціональних способів формування у школярів навчальних навичок та вмінь. Немало зроблено для удосконалення змісту вправ, зміни співвідношення репродуктивних і творчих вправ на користь останніх, запровадження в навчальний процес проблемних завдань, розробки методики керівництва працею учнів в процесі виконання вправ. Однак до цього часу не вироблена дидактична система вправ, яка передбачає поступове наростання складності завдань і самостійності учнів в їх виконанні.

В дидактичній системі вправ перші завдання повинні носити репродуктивний характер і бути направлені на актуалізацію раніше отриманих знань, чуттєвого і практичного досвіду, на які повинно спиратись засвоєння нових навичок та вмінь. Вони виконуються під жорстким контролем і з допомогою постійного коректування вчителя, але при цьому потребують мінімум самостійності і творчості. Перехід від попередніх видів завдань і вправ до наступних має поступово нарощувати складність і самостійність тобто творчий підхід до їх вирішення.

 

Послідовність вправ в процесі засвоєння учнями вмінь та навичок:

Дидактична цільВиди вправ

Актуалізація опорних знань і навичокПідготовчі вправи

Засвоєння знаньПізнавальні і мотиваційні вправи

Перше застосування знаньПробні вправи

Оволодіння навичками в стандартних умовахТренувальні вправи (по зразку, інструкції) 

Творче пересування знань і навичок в нестандартні умовиТворчі вправи

Контроль корекція і оцінка вмінь і навичокКонтрольні вправи

Після пояснення і демонструвань учителя учні